22 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/19620/24
категорія 106000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом від 16.08.2024 №10 в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у наданні відстрочки від призову під час мобілізації, на особливий період;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 в особі комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 09.08.2024, додані до неї документи та прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якої не підлягає призову на військову службу під час мобілізації опікун особи, визнаної судом недієздатною, у зв'язку із чим у встановленому порядку подав до ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву про щодо продовження наданої раніше відстрочки із підтверджуючими документами. Однак, отримав повідомлення від 16.08.2024 №6 27760, згідно якого за результатами розгляду заяви позивача, комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколом від 16.08.2024 №10 ухвалила рішення про відмову _у_наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з непідтвердженням факту виконання обов'язків опікуна позивачем над недієздатним ОСОБА_2 .
Разом з позовом позивач подав заяву про забезпечення позову.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Ухвалою суду задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Відповідачем у встановлені строки відзив на адміністративний позов не подано.
Згідно частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є військовозобов'язаним, перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчать відомості військового квитка серії НОМЕР_1 .
Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Черняхівського місцевого районного суду Житомирської області від 11.02.2003 у справі №2-46/2003 визнано недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Рішенням Черняхівського районного суду від 16.04.2015 у справі №293/440/15-ц призначено опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя смт. Черняхів, Житомирської області.
З метою реалізації права на відстрочку, позивачем 13.06.2024 подано на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
За результатами розгляду вищевказаної заяви дев'ятим відділом ІНФОРМАЦІЯ_5 позивачу видано довідку від 01.07.2024 №9/89 про надання відстрочки від призову на військову службу піл час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», як опікуну особи, визнаної судом недієздатною до 11.08.2024.
Позивач 09.08.2024 подав на ім'я голови комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 заяву про продовження відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації.
Однак, отримав повідомлення від 16.08.2024 №6 27760, згідно якого за результатами розгляду заяви позивача, комісія ІНФОРМАЦІЯ_1 протоколом від 16.08.2024 №10 ухвалила рішення про відмову _у_наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації у зв'язку з непідтвердженням факту виконання обов'язків опікуна позивачем над недієздатним ОСОБА_2
Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
За нормами статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За приписами статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
За положеннями статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України здійснюється Законом України №2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (Закон №2232-XII).
Як закріплено у статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За визначенням у частині першій статті 2 Закону №2232-ХІІ військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
За змістом частини шостої цієї ж статті передбачені наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
В подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на час розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII (далі Закон №3543-XII) визначені правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні.
Як закріплено у статті 1 Закону №3543-XII, мобілізація це комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Підстави для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації закріплені у статті 23 Закону №3543-XII.
Так, за нормами пункту 10 частини першої статті 23 Закону №3543-XII не підлягає призову на військову службу під час мобілізації опікун особи, визнаної судом недієздатною.
За правилами частини сьомої цієї ж статті перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.
За визначенням у пункті 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно з пунктом 2 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки у своїй діяльності керуються Конституцією та законами України, актами Президента України, постановами Верховної Ради України, актами Кабінету Міністрів України, наказами та директивами Верховного Головнокомандувача Збройних Сил, Міноборони, Міністра оборони, Головнокомандувача Збройних Сил, Генерального штабу Збройних Сил, іншими нормативно-правовими актами, цим Положенням.
Покладення на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки завдань, не передбачених законодавством, не допускається.
За нормами пункту 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема, ведуть військовий облік призовників, військовозобов'язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам, розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
У відповідності до пункту 11 Положення №154, районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення, оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання, ведуть спеціальний облік військовозобов'язаних.
Згідно з вимогами абзацу другого пункту 16 Порядку організації та ведення військового обліку призовників і військовозобов'язаних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (Порядок №1487), персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до пункту 2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
За положеннями частини п'ятої статті 22 Закону №3543-XII порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України. Цей порядок визначає, зокрема, порядок надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 16.05.2024 №560, якою затвердив Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (Порядок №560).
За нормами пунктів 56, 57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов'язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
За положеннями пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
У відповідності до пункту 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
За нормами пункту 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
До ухвалення комісією рішення військовозобов'язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період.
Як закріплено у додатку 5 до Порядку № 560 документами, що підтверджують право на відстрочку опікуна особи, визнаної судом недієздатною, є рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.
У відповідності до статті 16 Цивільного кодексу України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування (таке положення чинне з 22.03.2025); у редакції з 01.01.2024 передбачалось, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною.
За змістом Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» для засвідчення наявності права для відстрочку на підставі пункту 10 частини першої статті 23 цього Закону (для опікуна особи, визнаної судом недієздатною) військовозобов'язаному необхідно підтвердити факт визнання особи недієздатною та факт призначення військовозобов'язаного опікуном над особою, яка визнана недієздатною.
При цьому, при затвердженні Порядку №560, зокрема, додатку 5 до нього у частині переліку документів, необхідних для отримання відстрочки на підставі пункту 10 частини першої статті 23 Закону №3543-XII передбачено рішення суду про визнання особи недієздатною та рішення суду про призначення опікуна.
У той же час, з матеріалів справи встановлено, що позивачем разом із заявою було надано рішенням Черняхівського місцевого районного суду Житомирської області від 11.02.2003 у справі №2-46/2003 про визнання недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та рішенням Черняхівського районного суду від 16.04.2015 у справі №293/440/15-ц про призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя смт. Черняхів, Житомирської області.
При цьому, з урахуванням положень наведених вище нормативних актів, позивачем надано передбачені Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Порядком №560 документи. Вказаними нормами не передбачено встановлення підтвердження факту виконання обов'язків опікуна.
Наявність рішення про Черняхівського районного суду від 16.04.2015 у справі №293/440/15-ц про призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця та жителя смт. Черняхів, Житомирської області свідчить про виконання позивачем обов'язків опікуна.
У зв'язку із чим посилання відповідача у рішенні про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на не підтвердження факту виконання обов'язків опікуна є безпідставним.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що таке рішення є необґрунтованим, немотивованим, не відповідає визначеному ч. 2 ст. 2 КАС України критерію законності та порушує право позивача на прийняття обґрунтованого рішення. Тому таке рішення суд визнає протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
За змістом абз. 2 ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У контексті наведених норм законодавства, з огляду на те, що за результатом розгляду заяви позивача винесено необґрунтоване рішення, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, суд зробив висновок, що належним способом захисту права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 10 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Вимога позивача в частині зобов'язання відповідача прийняти рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 10 ч. 3 ст. 23 Закону №3543-XII задоволенню не підлягає, оскільки суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 2 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.
Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, ухвалювати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, і давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, що належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
Пунктом 11 положення №154 передбачено, що районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації, які надаються в установленому порядку, та проводять перевірку підстав їх надання.
Пунктом 60 порядку № 560 визначено, що на підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Отже, саме відповідач в особі відповідної комісії у розглядуваній ситуації має виключну компетенцію в питаннях оформлення відстрочки від мобілізації. Відповідно суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження суб'єкта владних повноважень.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За змістом ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керувався таким.
Приписами ч. 3 ст. 139 КАС України регламентовано, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Під час звернення до суду з цим позовом позивач сплатив судовий збір у сумі 1211,20 грн.
З урахуванням задоволення позову частково, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 в особі комісії дев'ятого відділу ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі пункту 10 частини 1 статті 23 Закону України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у вигляді сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя М.С. Токарева
22.10.25