21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/3455/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, скасування наказу в частині, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому після зменшення позовних вимог просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати у повному обсязі додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168 від 28.02.2022 за період лікування з 04.01.2025 по 28.01.2025;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити додаткову винагороду, передбачену постановою КМУ № 168 від 28.02.2022, збільшену до 100 тис грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікування в закладах охорони здоров'я з 04.01.2025 по 28.01.2025;
- визнати протиправним і скасувати п. 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 № 362 про виведення його з 01.09.2024 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити грошове забезпечення у складі основних і додаткових складових за період з 04.01.2025 по 28.01.2025.
В обгрунтування своїх вимог зазначає, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Під час проходження військової служби, виконуючи бойове завдання, ним було отримано осколкові поранення. У зв'язку з цим перебував на стаціонарному лікуванні безперервно з 03.09.2024 по 28.01.2025. Однак, відповідачем не нараховано та не виплачено у належному розмірі додаткову грошову винагороду і грошового забезпечення за період перебування на лікуванні з 04.01.2025 по 28.01.2025. Вважаючи таку бездіяльність протиправною, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-263 КАС України.
У відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не було надано висновок ВЛК про потребу у тривалому лікуванні як підставу для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та відповідно нарахування грошового забезпечення з 04.01.2025. У висновку ВЛК від 28.01.2025 № 1024 відомості про потребу у тривалому лікуванні відсутні, відтак у військової частини НОМЕР_1 відсутні підстави для виплати додаткової винагороди і грошового забезпечення з 04.01.2025 по 28.01.2025 з огляду на те, що чотирьохмісячних строк перебування на лікуванні закінчився 03.01.2025.
У відповідності до положень частини п'ятої статті 262, частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 .
Для виконання бойових завдань позивач був відряджений до військової частини НОМЕР_2 .
03.09.2024 позивач отримав вогнепальні осколкові поранення.
Після цього ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах з 03.09.2024 по 28.01.2025.
За період з 03.09.2024 по 03.01.2025 відповідачем було виплачено грошове забезпечення і додаткову винагороду, що не заперечується сторонами. Однак з 04.01.2025 по 28.01.2025 відповідач відмовляє у такій виплаті, мотивуючи це відсутністю висновку ВЛК про необхідність тривалого лікування після спливу 4-місячного строку з моменту отримання поранення.
Вважаючи таку бездіяльність відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
За змістом статті 17 Конституції України, держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Приписами частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 р. № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до частини 1 та 2 статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (частина 4 статті 9 вказаного вище Закону).
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260).
Згідно з пунктом 2 вказаного Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 встановлено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов'язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженим Законом України №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває на даний час.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 28 лютого 2022 р. № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова КМУ № 168).
Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Згідно пункту 1-2 Постанови КМУ № 168, виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
З аналізу наведених норм Постанови №168 вбачається встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я, а саме: пов'язаність поранення (контузії, травми, каліцтва) із захистом Батьківщини, а також факт перебування на стаціонарному лікуванні, у відпустці за станом здоров'я внаслідок тяжкого поранення.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 03.09.2024 отримав множинне вибухово-уламкове поранення верхньої правої кінцівки, обох нижніх кінцівок, перелом правої стегнової кістки при виконанні бойового розпорядження командира НОМЕР_3 окремої бригади ТрО від 08.08.2024 № 918/ТрО, виконуючи бойове завдання в складі зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_2 здійснював заходи щодо блокування населених пунктів Кореневського району Курської області рф, а також проведення наступальних (штурмових) дій та заволодіння вказаних населених пунктів.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 № 161/5/493/КСП від 08.10.2024, молодший сержант ОСОБА_1 отримав поранення під час захисту Батьківщини, беручи безпосередню участь у бойових діях у зв'язку з військовою агресією рф проти України, під час дії військового стану.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на стаціонарному лікуванні, а саме:
- з 03.09.2024 по 06.09.2024 - у КНП «Центральна міська лікарнія» Сумської міської ради з діагнозом: МВТ від 03.09.2024. ВОСП правої скроневої ділянки, правого передпліччя, обох стегон та правої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Вогнепальний перелом верхньої третини правої ліктьової кістки із зміщенням. Вогнепальний перелом на межі верхньо-середньої третини діафізу правої стегнової кістки із зміщенням, стан після МОС стрижневим АЗФ від 03.09.2024;
- з 06.09.2024 по 09.10.2024 - військовому госпіталі військової частини НОМЕР_4 АДРЕСА_1 з діагнозом: стан після МВТ від 03.09.2024. ВОСП правої скроневої ділянки, правого передпліччя, обох стегон та правої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Вогнепальний перелом верхньої третини правої стегнової кістки із зміщенням. Вогнепальний перелом на верхньо-середньої третини правої стегнової кістки із зміщенням, ліковано оперативно МОС стрижневим АЗФ від 03.09.2024 з тимчасовим порушенням функції. Травма важка;
- з 09.10.2024 по 28.01.2025 - у КНП «Чернігівська обласна лікарня» Чернігівської облради з діагнозом: МВТ (03.09.2024). ВОСП правої скроневої ділянки, правого передпліччя, обох стегон та правої гомілки з наявністю сторонніх тіл. Вогнепальний перелом верхньої третини правої ліктьової кістки із зміщенням. Вогнепальний перелом на межі верхньо-середньої третини діафізу правої стегнової кістки із зміщенням, стан після МОС стрижневим АЗФ від 03.09.2024.
У відповідності до довідки ВЛК №1024 від 28.01.2025, медичний огляд позивача проведено 28.01.2025.Травма Так, пов'язана із захистом Батьківщини. Травма тяжка. Потребує відпустки за станом здоров'я на 30 календарних днів.
При цьому, відповідач не заперечив право позивача на отримання додаткової винагороди за період з 03.09.2024 по 03.01.2025 і провів її виплату. Разом з цим, не вбачає підстав для її виплати за період з 04.01.2025 по 28.01.2025, оскільки, на його думку, перевищення терміну перебування на лікуванні понад 4 місяці без відповідного висновку ВЛК про необхідність тривалого лікування виключає можливість виплати додаткової винагороди на підставі Постанови № 168.
Суд зауважує, що Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я, пов'язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні.
Пов'язаність поранення позивача із захистом Батьківщини і факт його перебування на стаціонарному лікуванні підтверджено необхідними документами.
Доводи відповідача грунтуються на положенні п. 11 ст. 10-1 Закону № 2011-XII, відповідно до якого військовослужбовцю на підставі висновку військово-лікарської комісії надається відпустка для лікування у зв'язку з хворобою або відпустка для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої відпустки визначається характером захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва). Відпустка надається без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Загальний час безперервного перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення не може перевищувати 12 місяців поспіль. Огляд військово-лікарською комісією для вирішення питання про потребу у тривалому лікуванні проводиться не пізніше ніж через чотири місяці від початку лікування. Якщо відповідно до медичних документів закладу охорони здоров'я іноземної держави, до якого військовослужбовця направлено в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, хвороба або поранення (контузія, травма або каліцтво) військовослужбовця перешкоджає йому прибути до військово-лікарської комісії для проведення огляду з метою визначення потреби у тривалому лікуванні, такий огляд проводиться дистанційно в порядку, встановленому Міністерством оборони України. Висновок військово-лікарської комісії про потребу у тривалому лікуванні є підставою для продовження часу перебування військовослужбовця в закладах охорони здоров'я та у відпустці для лікування у зв'язку з хворобою або у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) із збереженням грошового та матеріального забезпечення на строк, визначений у такому висновку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що вказана норма стосується порядку збереженням грошового та матеріального забезпечення саме при наданні відпустки для лікування у зв'язку з хворобою або відпустки для лікування після поранення, тоді як у даних правовідносинах спірним є отримання позивачем додаткової грошової винагороди за час перебування в закладах охорони здоров'я.
Крім того, стосовно позивача ВЛК було проведено огляд після закінчення безперервного стаціонарного лікування - 28.01.2025 і складено довідку № 1024 від 28.01.2025, яка є чинною і ніким не скасована.
Отже, враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що відповідач мав виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою № 168, збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з травмою, пов'язаною із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 04.01.2025 по 28.01.2025 і не зробивши цього вчинив протиправну бездіяльність, а тому для захисту прав та інтересів позивача, відповідача належить зобов'язати нарахувати та виплати зазначену винагороду.
Щодо наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 № 362 і виплати грошового забезпечення.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі п. 8 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 28.11.2024 № 362 ОСОБА_1 виведено з 01.09.2024 в розпорядження командира військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає цей наказ протиправним, оскільки він знаходиться в умовах правової невизначеності і став підставою для припинення виплати грошового забезпечення.
Суд при цьому зазначає, що відповідно до пункту 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року № 1153/2008 (надалі - Положення №1153/2008) початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до пункту 116 Положення №1153/2008, зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі, зокрема, якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами командирів (начальників), які мають право призначення на ці посади.
Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження відповідно до підпунктів 1 - 12-1 цього пункту, продовжують проходити військову службу згідно з цим Положенням, виконуючи обов'язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, у розпорядженні якої вони перебувають.
Час перебування військовослужбовців на лікуванні, в основній або додатковій відпустці виключається із загального періоду перебування у розпорядженні відповідних командирів (начальників).
Відповідно до ч.1розділу ХХVIII Порядку № 260, грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Час перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, тимчасового виконання обов'язків (але не більше ніж два місяці) за вакантною посадою, перебування під вартою (цілодобовим домашнім арештом) виключається із загального періоду перебування в розпорядженні.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач на момент винесення спірного наказу перебував на лікуванні в закладах охорони здоров'я з 03.09.2024 через тяжку травму.
Таким чином з урахуванням вище зазначеного, суд дійшов висновку про відсутність протиправності у діях командування військової частини НОМЕР_1 щодо винесення спірного наказу.
Право на належне грошове забезпечення позивача за період з 03.09.2024 по 03.01.2025, тобто, за час перебування у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 було визнано відповідачем шляхом його виплати на рахунок ОСОБА_1 , що також визнається позивачем.
Нарахування і виплата грошового забезпечення за період з 04.01.2025 по 28.01.2025 не були здійснені з тих самих підстав, що і виплата додаткової грошової винагороди у розмірі 100000 грн - відсутність висновку ВЛК про необхідність тривалого лікування після спливу 4-місячного строку з моменту отримання поранення.
Оцінку таким твердженням відповідача судом було надано вище і визнано їх протиправними.
За таких обставин, суд вважає необгрунтованими дії відповідача щодо ненарахування і невиплати позивачу грошового забезпечення у складі основних і додаткових складових за період з 04.01.2025 по 28.01.2025 і зобов'язує відповідача здійснити відповідне нарахування і виплату.
У відповідності до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 262, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшеної до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 04.01.2025 по 28.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», збільшену до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу перебування у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я з 04.01.2025 по 28.01.2025.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає в не нарахуванні та не виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 04.01.2025 по 28.01.2025.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 04.01.2025 по 28.01.2025 у складі основних і додаткових складових з врахуванням проведених виплат.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
21.10.25