22 жовтня 2025 року м. Житомир
справа № 240/10884/25
категорія 112030700
Житомирський окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Горовенко А.В.,
розглянувши у письмовому провадженні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Лятошинського Бориса, 5, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просить:
- визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана - особи з інвалідністю внаслідок війни, та видачі відповідного посвідчення - "Посвідчення члена сім'ї загиблого";
- зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області встановити статус члена сім'ї померлого ветерана війни - особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", вирішити питання щодо видачі згідно з Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів Украни від 12.05.1994 №302, відповідне посвідчення - "Посвідчення члена сім'ї загиблого".
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що в березні 2025 року звернувся до відповідача із заявою про видачу посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, однак отримав відмову у якій зазначено, що формулювання у витягу про причини смерті ОСОБА_2 не відповідає вимогам п.1 ч.1 ст.10 Закону України "Про статусу ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Проте, на переконання позивача, відповідач протиправно відмовив у видачі відповідного посвідчення, що й зумовило звернення до суду.
Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 провадження у справі відкрито. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Зазначає, що згідно з наданим витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 26.04.2013 №41 причиною смерті ОСОБА_2 , особи з інвалідністю внаслідок війни, визначено захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а не поранення, контузія чи каліцтво, одержане під час виконання обов'язків військової служби, у зв'язку з чим, позивачу відмовлено у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Відповідно до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Суд зазначає, що судове рішення у справі, постановлене у письмовому провадженні, складено у повному обсязі відповідно до ч.4 ст.243 КАС України.
Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши наявні докази за своїм внутрішнім переконанням, зазначає наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 25.11.1985.
Згідно зі свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.01.2013, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Овруцького районного управління юстиції Житомирської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя, ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю І групи, яка має на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 р. (категорія 1) серії НОМЕР_3 від 27.04.1994, вкладкою до посвідчення № НОМЕР_4 від 15.02.1999 та посвідченням Серії НОМЕР_5 від 12.03.1999.
Відповідно до витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №41 від 26.04.2013, захворювання та причина смерті колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 , Так, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
З метою отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до п.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", позивач звернувся із заявою до відповідача.
Листом від 14.03.2025 №01-16/99 відповідач відмовив у наданні позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, зазначивши, що вказане формулювання у витягу з протоколу Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №41 від 26.04.2013 ОСОБА_2 не відповідає вимогам п.1 ч. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", а тому відсутні підстави для надання відповідного статусу.
Позивач, не погодившись із вказаними діями відповідача, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" №3551-XII від 22.10.1993 (далі - Закон №3551-XІІ).
Відповідно до частин 1-2 статті 4 Закону №3551-XІІ ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав.
До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
До осіб з інвалідністю внаслідок війни, зокрема, належать особи з інвалідністю з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва) або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами (п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону №3551-XІІ).
Згідно з п. 6 Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 20-РП/04 ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. Розділ 11 Закону № 3551-ХIІ визначає поняття і зміст статусу ветеранів війни (учасників бойових дій, інваліди війни, учасники війни) та осіб, на яких поширюється дія його положень. Це колишні військовослужбовці, які безпосередньо як у воєнний, так і в мирний час виконували інші обов'язки військової служби та тилового забезпечення, пов'язані з необхідністю захисту Батьківщини, у тому числі з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій.
Отже, обов'язковими умовами, за яких ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС може бути віднесено до осіб з інвалідністю внаслідок війни є наявність факту інвалідності, доказів залучення особи до виконання обов'язків військової служби або до складу формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_2 був учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, особою з інвалідністю І групи, яка має на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, що підтверджується посвідченням громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи 1986 р. (категорія 1) серії НОМЕР_3 від 27.04.1994, вкладкою до посвідчення № НОМЕР_4 від 15.02.1999 та посвідченням Серії НОМЕР_5 від 12.03.1999.
Таким чином, на ОСОБА_2 поширювалась дія Закону №3551-ХII, у зв'язку з чим, батько позивача мав право на пільги, передбачені законодавством для ветеранів війни-інвалідів війни.
Позивач звернувся до відповідача із заявою з метою отримання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до п.1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту", однак отримав лист-відмову.
У листі від 14.03.2025 №01-16/99 відповідач зазначив, що ним здійснено запит до Міністерства у справах ветеранів України від 07 березня 2025 року №01-16/95 для надання роз'яснення щодо правових підстав встановлення позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни. 14.03.2025 №01-16/99 відповідач зазначив, що ним здійснено запит до Міністерства у справах ветеранів України від 07 березня 2025 року №01-16/95 для надання роз'яснення щодо правових підстав встановлення позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Міністерство у справах ветеранів України у листі від 13.03.2025 №5385/1.3/3.1-25 повідомило наступне:
"Надання статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни згідно з абзацом першим пункту 1 частини першої статті 10 Закону членам сімей осіб, в тому числі військовослужбовців, які померли внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, Законом не передбачено.
Згідно з наданим витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій/, травм, каліцтв Міністерства оборони України від 26.04.2013 № 41 (далі - Витяг) причиною смерті ОСОБА_2 , особи з інвалідністю внаслідок війни, визначено захворювання, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а не поранення, контузія чи каліцтво, одержане під час виконання обов'язків військової служби).
Вказане формулювання у витягу про причину смерті ОСОБА_2 , не відповідає вимогам пункту 1 частини першої статті 10 Закону, тому для надання ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни підстав немає."
З даного приводу суд зазначає наступне.
Порядок проведення військово-лікарської експертизи визначається Положенням про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, що затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 (далі - Положення №402)
Відповідно до п. 1.2 розділу І цього Положення військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Пунктом 21.30 Положення №402 зазначено, що визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, особи, звільненої з військової служби, проводиться штатними ВЛК.
Постанова військово-лікарської комісії про причинний зв'язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), що зумовило безпосередню, основну причину смерті, приймається в одному із формулювань, вказаних у пунктах 21.5, 21.6 розділу II цього Положення, з обов'язковим додаванням перед словом «ТАК» або «НІ» слів «яке призвело до смерті, та причина смерті».
Згідно з п. 21.6 Положення №402 при встановленні причинного зв'язку захворювань військовослужбовців з аварією на Чорнобильській АЕС та інших ядерних об'єктах, учасників ядерних випробувань і випробувань ядерної зброї та тих, що брали участь у складанні ядерних боєприпасів і здійснювали на них регламентні роботи для проведення відповідних випробувань і військових навчань, постанови приймаються у формулюваннях (наявність посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії (постраждалого від наслідків аварії) на Чорнобильській АЕС відповідної категорії при встановленні причинного зв'язку обов'язкова):
а) "Захворювання, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" - якщо захворювання виникли у період ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, загострились або ускладнились, призвели до інвалідності чи смерті у строки, передбачені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 17 травня 1997 року №150 "Про затвердження нормативних актів щодо хвороб, при яких може бути встановлений причинний зв'язок з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 вересня 1997 року за №448/2252, (далі - наказ МОЗ України від 17 травня 1997 року № 150), і військовослужбовець, особа, звільнена з військової служби має посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Визначення причинного зв'язку захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми), що призвело до смерті військовослужбовця, колишнього військовослужбовця, проводиться штатними військово-лікарськими комісіями (п. 21.9 розділу ІІ Положення №402).
Таким чином, громадяни із числа військовослужбовців у цей період вважаються такими, що проходять військову службу та користуються гарантіями держави на рівні із іншими військовослужбовцями.
Згідно із Витягом з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Центрального регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №41 від 26 квітня 2013 року, захворювання колишнього військовослужбовця, старшого прапорщика у відставці ОСОБА_2 , 1951 р.н., який з 12.08.1986 по 04.12.1986 виконував обов'язки військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підстава: особова справа Х3-50133, яка зберігається у ІНФОРМАЦІЯ_3 ): "Розсіяний склероз, цереброспинальна форма прогресуючий перебіг. Глибокий нижній спастичний парапарез, виражені координаторні порушення . . .", - яке підтверджено свідоцтвом про хворобу №153, виданим 06.08.1993 ВЛК в/ч НОМЕР_6 , при подальшому прогресуванні призвело до його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 від: "Розсіяного склерозу", - що підтверджено довідкою про причину смерті №19, виданою 02.01.2013 Овруцькою ЦРЛ та свідоцтвом про смерть НОМЕР_2 , виданим 03.01.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Овруцького районного управління юстиції Житомирської області,
Захворювання та причина смерті, ТАК, пов'язане з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.
Вказана обставина є істотною, оскільки у протилежному випадку статус інваліда війни (на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону) поширюватиметься на всіх, хто належать до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на ЧАЕС і її наслідків і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (п. 1 ч. 1 ст. 9 Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.06.2018 у справі №377/797/17 та від 31.01.2019 у справі №368/1131/17.
Отже, уповноваженим органом державної влади (ВЛК) встановлено причинний зв'язок смерті батька позивача внаслідок захворювання, набутого у зв'язку з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
Пунктом 5, 7 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 №302 (далі - Положення №302) вказано, що особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 Закону) видається нагрудний знак “Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни», лист талонів і за бажанням посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни.
Членам сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначеним у статті 10 Закону, та членам сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, зазначеним у статті 10-1 Закону, за їх бажанням видається посвідчення члена сім'ї загиблого, посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника чи Захисниці України відповідно.
Відповідно до пункту 1 статті 10 Закону №3551-XІІ до сімей загиблих (померлих) ветеранів війни належать, зокрема: сім'ї осіб, зазначених у статтях 6 і 7 цього Закону, які загинули (пропали безвісти) або померли внаслідок травми (поранення, контузії, каліцтва), одержаних під час захисту Батьківщини або виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), а також внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті або одержаного в період проходження військової служби (у тому числі на території інших держав) під час воєнних дій та конфліктів.
До членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, зазначених у цій статті, належать: батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім'ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти; утриманці загиблого (померлого), яким у зв'язку з цим виплачується пенсія.
Отже, позивач, будучи членом сім'ї померлого учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС із статусом особи з інвалідністю внаслідок війни, смерть якого настала у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, вважається особою, на яку поширюється чинність Закону №3551-ХII.
Поширення чинності Закону №3551-ХII на позивача є похідними від приналежності його померлого батька до категорії ветеранів війни-інвалідів війни.
Враховуючи вищевикладене, відмова позивачу в присвоєнні статусу члена сім'ї загиблого на підставі положень п. 1 ст. 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з підстав, зазначеної у листі від 14.03.2025 №01-16/99 є протиправною, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видати відповідне посвідчення, суд зазначає, що такий спосіб захисту прав позивача матиме наслідком дотримання судом основних принципів здійснення судочинства, не буде втручанням у дискреційні повноваження відповідача, оскільки судом під час розгляду справи та відповідачем під час розгляду заяви позивача про надання статусу не встановлено інших підстав для відмови, аніж досліджені та спростовані судом у ході розгляду справи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 №302 затверджено Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів (далі - Порядок №302).
Порядком №302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХII, на основі якого надаються відповідні пільги і компенсації.
Пунктами, 4, 7 вказаного Порядку передбачено, що особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-ХII, видаються посвідчення з написом "Посвідчення члена сім'ї загиблого". Посвідчення видаються органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадянина.
Підсумовуючи викладене, враховуючи протиправний характер дій відповідача щодо відмови у присвоєнні позивачу статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни, суд дійшов висновку про зобов'язання Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області встановити ОСОБА_1 статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Частиною 1 та 2 ст.77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 6-9, 32, 77, 90, 139, 241-246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідн. номер НОМЕР_7 ) до Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державно адміністрації Житомирської області (вул. Грушевського, 60/2, м. Коростень, Коростенський р-н, Житомирська обл., 11501, код ЄДРПОУ 45388604) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, - задовольнити.
Визнати протиправними дії Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни та видачі відповідного посвідчення.
Зобов'язати Відділ з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області встановити ОСОБА_1 статус члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни відповідно до статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та видати посвідчення члена сім'ї загиблого (померлого) ветерана війни.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Відділу з питань ветеранської політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 (двадцять) коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.
Рішення складено в повному обсязі 22 жовтня 2025 року.
Суддя А.В. Горовенко