Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про повернення позовної заяви
22 жовтня 2025 року Справа №200/7829/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Духневич О.С., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
09.10.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 29.01.2020 по 01.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з 29.01.2020 по 01.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 14.10.2025 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб подання до суду: докази на підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, а саме: (військовий квиток, витяги з наказів) про проходження у період з 29.01.2020 по 01.05.2023 військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_2 ; заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав для поновлення строку в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 01.05.2023 та надати докази поважності причин його пропуску.
17.10.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, а саме надано військовий квиток позивача.
Щодо строку звернення до суду, то представник позивача зазначив, що стаття 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Оскільки, спірні правовідносини між сторонами з приводу спору про індексацію грошового забезпечення виникли до 19.07.2022, за такою правовою позицію Верховного Суду на них не розповсюджується обмеження будь-яким строком звернення до суду. Водночас, якщо суд дійде висновку про недоцільність застосування зазначених аргументів або вважатиме, що строк звернення до суду все ж підлягає обмеженню, представник позивача просить розглянути позовні вимоги у межах періоду з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року, як такі, що охоплюються часом виникнення спірних правовідносин до набрання чинності Законом № 2352-IX.
Розглядаючи заяву про поновлення строку звернення до суду та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
За загальним правилом для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк (ч. 2 ст. 122 КАС України).
Щодо відліку строку звернення із адміністративним позовом, суд зазначає, що порівняльний аналіз термінів "дізнався" та "повинен дізнатися", що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку позивача знати про стан своїх прав. При цьому, суд з'ясовує момент, коли позивач фактично дізнався або мав реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення.
Приписами ч. 3 та 5 ст. 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Разом з цим, правовідносини щодо строків звернення до суду за вирішенням трудових спорів регулюються ще й положеннями статті 233 КЗпП України.
Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся з позовними вимогами щодо перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.05.2023.
Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися при розгляді цієї справи, Верховний Суд у постанові від 03.08.2023 у справі № 280/6779/22 зазначив, що зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві положення статті 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом України від 01 липня 2022 року № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
З метою забезпечення єдності практики вирішення спорів у правовідносинах щодо застосування приписів статті 233 КЗпП України, судова палата з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду здійснила перегляд судового рішення у справі № 460/21394/23.
У постанові від 21.03.2025 Судова палата відступила від висновків, викладених у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного адміністративного суду, зокрема, від 29.01.2025 у справі № 500/6880/23 та від 28.08.2024 у справі № 580/9690/23, у яких Верховним Судом до правовідносин щодо перерахунку індексації грошового забезпечення військовослужбовця за 2016-2018 роки застосовано статтю 233 КЗпП України у редакції, що набула чинності з 19.07.2022, оскільки саме вона була чинною на момент звернення позивачів до суду із позовом (жовтень 2023 року).
У зазначеній постанові судова палата дійшла висновку, що, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19.07.2022, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону № 2352-IX, то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19.07.2022, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19.07.2022 підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX).
Таким чином строк звернення до суду з вимогами про перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 19.07.2022 не пропущено, оскільки право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком.
Водночас згідно з пунктом 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 233 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 установлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричинений коронавірусом SARS-CoV-2, карантин, запроваджений на всій території України постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211, скасовано 30.06.2023.
Судова палата в постанові від 21.03.2025 у справі № 460/21394/23 констатувала, що, з урахуванням приписів пункту 1 глави XIX "Прикінцеві положення" КЗпП України, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01.07.2023.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 25.06.2025 по справі № 380/6445/24.
Таким чином, з 01.07.2023 до вимоги щодо перерахунку та виплати грошового забезпечення за період з 20.07.2022 по 01.05.2023 - застосовується норма частини першої статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року), яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач звернувся із цим позовом до суду через систему "Електронний суд" 09.10.2025, тобто із порушенням встановленого тримісячного строку звернення до суду, передбаченого частиною першою статтею 233 КЗпП України (в редакції, чинній з 19 липня 2022 року) в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 01.05.2023.
Обгрунтовуючи заяву щодо строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 01.05.2023 представник позивача зазначив, що стаття 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX, поширюється тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Оскільки, спірні правовідносини між сторонами з приводу спору про індексацію грошового забезпечення виникли до 19.07.2022, за такою правовою позицію Верховного Суду на них не розповсюджується обмеження будь-яким строком звернення до суду. Водночас, якщо суд дійде висновку про недоцільність застосування зазначених аргументів або вважатиме, що строк звернення до суду все ж підлягає обмеженню, представник позивача просить розглянути позовні вимоги у межах періоду з 29 січня 2020 року по 19 липня 2022 року, як такі, що охоплюються часом виникнення спірних правовідносин до набрання чинності Законом № 2352-IX.
Зі змісту заяви вбачається, що представник позивача погоджується з тим, що після 19.07.2022 до спірних правовідносин застосовується стаття 233 КЗпП України в редакції Закону України від 01.07.2022 № 2352-IX, а саме щодо звернення до суду в тримісячний строк.
Разом з тим, стороною позивача не надано доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду за період з 20.07.2022 по 01.05.2023.
Суд не встановив переконливих фактичних обставин, які б свідчили про дійсні істотні перешкоди чи труднощі для своєчасного звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду з вимогами за період з 20.07.2022 по 01.05.2023, а саме щодо вимог:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 20.07.2022 по 01.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з 22.07.2022 по 01.05.2023 грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Відповідно до ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.
Європейського суду з прав людини в рішеннях від 28.05.1985 в справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 в справі "Кромбах проти Франції", в яких ЄСПЛ наголосив, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.
У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" ЄСПЛ зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.
В рішенні "Prince Hans-Adam II of Liechtenstein проти Німеччини" (рішення від 12 липня 2001 року п. 44) Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. У цьому відношенні Високі Договірні Сторони користуються певними межами свободи розсуду. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права. Крім того, обмеження суперечитиме пункту 1 статті 6, якщо воно не ставить законної мети і якщо не забезпечено відповідного пропорційного співвідношення між застосованими засобами та поставленою метою.
У справах "Стаббігс та інші проти Великобританії" та "Девеер проти Бельгії" Європейський суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 28.03.2006 у справі "Мельник проти України" зазначив, що правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
У пункті 45 рішення Європейського суду з прав людини "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, зазначено про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (AFFAIRE PEREZ DE RADA CAVANILLES c. ESPAGNE N 116/1997/900/1112).
Виходячи із системного аналізу норм КАС України у контексті практики ЄСПЛ, слід зазначити, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), за дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист. Таких правил позивач не дотримався, а тому ним не виконано вимоги ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2025 та не надано суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до суду в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 01.05.2023.
Згідно із п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу (якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними).
Враховуючи, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви у спосіб подання заяви про поновлення процесуального строку звернення до суду із наведенням підстав для поновлення процесуального строку чим не виконано ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 09.10.2025, позовна заява в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 01.05.2023 підлягає поверненню заявнику на підставі п. 9 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Керуючись ст. 121, 122, 123, 169, 248, 256, 295 КАС України, суд
У задоволенні заяви представника позивача - адвоката Савіцького Романа Євгенійовича про поновлення пропущеного строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог за період з 20.07.2022 по 01.05.2023, а саме щодо вимог:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка полягає у незастосуванні п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 в редакції чинній з 29.01.2020 при обчисленні в період з 20.07.2022 по 01.05.2023 включно розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, а саме не визначення розміру посадового окладу та окладу за військове звання шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,14 вказаної постанови;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок з 22.07.2022 по 01.05.2023 включно грошового забезпечення, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум, разом з доданими до неї документами повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили в порядку статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в строки передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя О.С. Духневич