Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про відкриття провадження у справі
22 жовтня 2025 року Справа №200/8022/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Молочна І. С., перевіривши матеріали позовної заяви адвоката Попова Артема Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
адвокат Попов Артем Олегович в інтересах ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_2 ), позивача, звернувся з позовом до Донецького окружного адміністративного суду з вимогами до Військової частини НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_3 ; адреса для листування: АДРЕСА_4 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ):
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення нарахування грошової компенсації за неотримане речове майно ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 нарахування та виплату грошову компенсацію за неотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2025 року із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року №44.
Спір виник із публічно-правових відносин у яких відповідач є суб'єктом владних повноважень. Зазначений спір згідно з вимогами статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) належить до компетенції адміністративних судів та має розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Щодо дотримання позивачем строку звернення до суду.
Одночасно із позовом, представником позивача подано заяву про поновлення строку звернення до суду, яка обґрунтована серед іншого тим, що положення статті 233 Кодексу законів про працю в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні над частиною п'ятою статті 122 КАС України. Крім того, зауважив, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення та відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію» мобілізований у першу хвилю (оперативні резервісти, колишні військовослужбовці та ветерани АТО та ООС). Вказані обставини, на думку представника позивача, свідчать про пропуск строку звернення позивача до суду за захистом його прав з поважних причин та є підставою для поновлення судом строків, встановлених частиною другою статті 122 КАС України.
Вирішуючи по суті клопотання представника позивача про поновлення строку для звернення до суду із цим позовом, проаналізувавши наведені ним обставини та докази, суддя виходить з наступного.
Частиною першою статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Положеннями частини другої статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Водночас відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк (частина п'ята статті 122 КАС України).
За змістом статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, та є різновидом публічної служби за визначенням пункту 17 частини першої статті 4 КАС України.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 вересня 2018 року у справі №2-а-3097/2007.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
До таких гарантій належить і продовольче, речове та інше забезпечення військовослужбовців, визначене статтею 9-1 вищевказаного Закону, в тому числі і речове забезпечення військовослужбовців або грошова компенсація вартості за неотримане речове майно.
У постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 визначено правову природу компенсації за неотримане речове майно, відповідно до якої речове майно не можна ототожнювати із заробітною платою (грошовим забезпеченням) військовослужбовця, а компенсації за неотримане речове майно слід розглядати як особливий, окремий вид належних військовослужбовцю сум.
У цій справі предметом спору є правомірність дій та не нарахування відповідачем грошової компенсації позивачу за неотримане речове майно.
Відтак, цей спір не пов'язаній із звільненням з публічної (військової) служби.
Спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання, пов'язані з реалізацією передбачених законом гарантій для військовослужбовця, навіть якщо подання відповідного позову про компенсацію відбувається після його звільнення з публічної (військової) служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п'ятої статті 122 КАС України, якою передбачено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 10 лютого 2025 року у справі №240/5940/24 щодо строку звернення до адміністративного суду з позовом про виплату звільненому військовослужбовцю грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.
Із наявних в матеріалах позовної заяви доказів вбачається, що наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 06 вересня 2025 року №249 позивача з 06 вересня 2025 року виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Отже, про порушення своїх прав внаслідок невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно позивач повинен був дізнатися 06 вересня 2025 року, ознайомившись із вказаним наказом.
До суду з цим позовом представник позивача звернувся засобами поштового зв'язку 09 жовтня 2025 року, про що свідчить відтиск штемпеля на поштовому конверті. Тобто, уникаючи, як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, суддя висновує, що позивач звернувся до суду із цим позовом з дотриманням місячного строку, визначеного частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Відтак, клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом задоволенню не підлягає.
Щодо звільнення від сплати судового збору.
Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI).
Статтею 5 вказаного Закону встановлено перелік пільг щодо сплати судового збору.
Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій - у справах, пов'язаних з порушенням їх прав.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_4 виданим 18 лютого 2022 року.
Таким чином, позивач як учасник бойових дій звільнений від сплати судового збору в силу дії прямої норми закону, що узгоджується з позицією Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 01 лютого 2022 року у справі №200/1654/21, від 24 березня 2025 року №320/31121/23.
Як передбачено частиною п'ятою статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позовна заява відповідає вимогам статей 160, 161, 172 КАС України.
Отже, підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України, немає.
В порядку статей 12, 257 КАС України, на підставі статті 260 КАС України та частини п'ятої статті 262 КАС України справа розглядатиметься без повідомлення сторін за наявними матеріалами.
Крім того, враховуючи вимоги частин четвертої статті 9 КАС України, що зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається, суд вважає необхідним витребувати у відповідача визначені судом докази.
Керуючись статтями 9, 12, 160, 161, 171, 257, 258, 260 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
1. В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду із цим позовом - відмовити.
2. Прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження по справі за позовною заявою адвоката Попова Артема Олеговича в інтересах ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
3. Справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження одноособово суддею Молочною І. С., без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
4. Витребувати у відповідача, Військової частини НОМЕР_1 , наступні докази:
- належним чином засвідчені копії наказів про прийняття позивача на службу та її проходження;
- речовий атестат ОСОБА_1 ;
- розрахунок грошової компенсації за неотримане речове майно, яка підлягала виплаті ОСОБА_1 ;
- довідку про вартість речового майна, неотриманого ОСОБА_1 під час проходження військової служби;
- належним чином засвідчену копію рапорту (або іншої заяви) позивача щодо здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, та додані до нього документи (якщо таке мало місце);
- належним чином засвідчену копію відповіді на рапорт (або іншу заяву) позивача щодо здійснення йому нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, та додані до неї документи (якщо таке мало місце);
- докази нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно (платіжні інструкції тощо) (якщо таке мало місце);
- всі інші докази, які стали підставою для вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Зобов'язати відповідача надати (надіслати) суду витребувані докази засобами електронного зв'язку через підсистему «Електронний суд» в п'ятнадцятиденний строк з дня отримання цієї ухвали.
У разі не можливості подати витребувані докази у встановлений строк, повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п'яти днів з дня отримання даної ухвали.
5. Встановити відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання до суду відзиву на позовну заяву з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі.
До відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем; документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
6. Роз'яснити позивачу право на подання відповіді на відзив протягом трьох днів з дня отримання відзиву на позовну заяву, а відповідачу - право на подання заперечень протягом трьох днів з дня отримання відповіді на відзив.
Відповідь на відзив та заперечення одночасно з поданням до суду мають бути надіслані іншим учасникам справи.
7. Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя І.С. Молочна