Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 жовтня 2025 року Справа№200/6838/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Крилової М.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
05 вересня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов позов адвоката Напари М.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про:
- визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18 квітня 2025 року № 052530004902 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначенні пенсії за віком на пільгових умовах від 11 квітня 2025 року з урахуванням висновків суду щодо зарахування до страхового та пільгового стажу наступних періодів роботи, навчання та служби в армії:
з 01.09.1990 по 31.10.1991 навчання в ПТУ 94;
з 09.11.1991 по 11.11.1991 роботу в Шахті ім. Димитрова ВО «Красноармійськвугілля»;
з 15.11.1991 по 07.12.1991 службу в армії;
з 25.01.1994 по 27.01.1994 навчання в учбовому пункті у Шахті ім. Стаханова ВО «Красноармійськвугілля»;
з 28.01.1994 по 07.04.2000 роботу у шахті ім. Стаханова ВО «Красноармійськвугілля»;
з 12.01.2022 по 19.01.2022 навчання в учбовому пункті ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Центральна», з врахуванням призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією проти України російською федерацією з 01.05.2022 по 11.07.2024 ;
та призначити пенсію з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, а саме з 04 січня 2024 року.
В обгрунтування позовних вимог позивач вказав, що 11 квітня 2025 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», проте, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18 квітня 2025 року № 052530004902 йому було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. Вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його конституційні права на пенсійне забезпечення.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано копії та докази.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2025 року у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно витребувано докази по справі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21 жовтня 2025 року в задоволенні клопотання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про поновлення строків подання відзиву на адміністративний позов відмовлено. Відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишено без розгляду.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, що підтверджується паспортом серії НОМЕР_1 .
11.04.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та надав всі необхідні документи.
Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ, а саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області для розгляду заяви позивача від 11.04.2025 року.
Рішенням відповідача від 18.04.2025 року № 052530004902 було відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до ч. 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку у з відсутністю необхідного пільгового стажу. Страховий стаж становить - 26 років 09 місяців 21 день, пільговий стаж роботи за Списком № 1 становить 1 рік 05 міс 22 дні, пільговий стаж на роботах підземних професій, за Постановою 202 (25років) становить 0 років 03 місяці 19 днів. Вказано, що за доданими документами до страхового та пільгового стажу зараховано всі періоди.
Не погодившись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Відповідно до статті 1 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.
Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв'язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абзац 1 частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV).
Згідно з абзацом 9 частини 3 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.
За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону (абзац 1 частини 2 статті 27 Закону № 1058-IV).
Статтею 114 Закону №1058 врегульовано питання пенсій за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників.
Відповідно до частини 3 статті 114 Закону № 1058-IV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
За частиною 1 статті 14 Закону № 1788-XII, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на цих роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, якщо вони були зайняті на цих роботах не менше 20 років. Такий же порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничо-рятувальних частин) на шахтах по видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або знаходяться в стадії ліквідації, але не більше 2 років.
Відповідно до п.2 Порядку застосування Списків N 1 і N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказ Міністерства праці та соціальної політики України 18.11.2005 № 383 (далі Порядок № 383), під повним робочим днем слід уважати виконання робіт в умовах, передбачених Списками, не менше 80 відсотків робочого часу, установленого для працівників даного виробництва, професії чи посади, з урахуванням підготовчих, допоміжних, поточних ремонтних робіт, пов'язаних з виконанням своїх трудових обов'язків
Пунктом 3 Порядку № 383 передбачено, що при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21 серпня 1992 року та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21 серпня 1992 року.
Право на передбачену статті 14 Закону № 1788-XII пенсію незалежно від віку мають працівники, професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N202 (далі - Список № 202), за умови безпосередньої зайнятості на цих роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи.
Право на передбачену частиною 3 статті 114 Закону № 1058 пенсію незалежно від віку мають працівники, за умови безпосередньої зайнятості на роботах повний робочий день та не менше передбаченого стажу роботи - 25 років для працівників професії яких містяться у Списку затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1994 р. N 202 (далі - Список № 202), або мати стаж роботи провідної професії визначених статтею 14 Закону № 1788-XII, частиною 3 статті 114 Закону № 1058-IV - не менше 20 років.
Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 10 Порядку № 383 встановлено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 N 637 (далі Порядок № 637).
Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку).
Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Пунктом 20 Порядку № 637 визначено, що У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток N 5)
У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, куди включається цей період роботи;первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.
У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 23 Порядку, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності).
Відповідно до пункту 24 Порядку, для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
Аналіз зазначених нормативно-правових актів свідчить про те, що надання уточнюючої довідки підприємства, установи або організації необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.
Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 20 лютого 2018 року у справі № 234/13910/17 та від 7 березня 2018 року у справі №233/2084/17.
Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб'єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб'єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення.
Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18).
Зі змісту оскаржуваного рішення неможливо встановити, які саме періоди не були зараховані позивачу до страхового та пільгового стажу та зазначається, що до страхового та пільгового стажу позивача зараховано всі періоди роботи.
Позивач у позовній заяві просить зарахувати до страхового та пільгового стажу наступні періоди: з 01.09.1990 по 31.10.1991 навчання в ПТУ 94; з 09.11.1991 по 11.11.1991 роботу в Шахті ім. Димитрова ВО «Красноармійськвугілля»; з 15.11.1991 по 07.12.1991 службу в армії; з 25.01.1994 по 27.01.1994 навчання в учбовому пункті у Шахті ім. Стаханова ВО «Красноармійськвугілля»; з 28.01.1994 по 07.04.2000 роботу у шахті ім. Стаханова ВО «Красноармійськвугілля»; з 12.01.2022 по 19.01.2022 навчання в учбовому пункті ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Центральна», з 20.01.2022 по 11.07.2024 роботу у Шахті ДП «Мирноградвугілля» ВП «Шахта «Центральна» з врахуванням призупинення дії трудового договору у зв'язку з військовою агресією проти України російською федерацією з 01.05.2022 по 11.07.2024, та призначити пенсію з 04.01.2024 року.
У трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 09.11.1991 року, щодо спірних періодів, наявні наступні записи:
01.09.1990 - 31.10.1991 навчання в ПТУ №94 за професіями електрослюсар підземний та машиніст електровоза підземного (запис № 1);
09.11.1991 - прийнятий електрослюсарем підземним з повним робочим днем під землею (запис № 2);
11.11.1991 - звільнений у зв'язку з призовом у лави радянської армії (запис № 3);
15.11.1991 - 07.12.1993 - служба в армії;
25.01.1994 - 27.01.1994 - заняття в учбовому пункті (запис № 4);
28.01.1994 - прийнятий електрослюсарем підземним 3 розряду з повним робочим днем в шахті (запис № 5);
01.05.1998 - переведений електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті (запис № 6);
07.04.2000 - звільнений за власним бажанням (запис № 7);
12.01.2022 - 19.01.2022 - навчання в учбовому пункті (запис № 14);
20.01.2022 - прийнятий електрослюсарем підземним 4 розряду з повним робочим днем в шахті (запис № 15);
11.03.2022 - переведений електрослюсарем підземним 5 розряду з повним робочим днем в шахті (запис № 16);
11.07.2024 - звільнений за власним бажанням (запис № 17).
Суд зазначає, що наведені відомості у трудовій книжці про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього на відповідних посадах в шкідливих умовах під землею в шахті.
Записи про спірні періоди роботи засвідчені відповідними печатками підприємств і дефектів їх вчинення не мають, а відтак факт роботи позивача у спірні періоди підтверджується відповідними запасами, які були внесені відповідно до діючого законодавства.
Період роботи позивача за професією «електрослюсар підземний» відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року.
Враховуючи наведене вище, суд дійшов висновку, що позивачу протиправно не було зараховано до пільгового підземного стажу періоди його роботи з 28.01.1994 по 07.04.2000 за професією «електрослюсар підземний», а отже цей період повинен бути зараховано до пільгового підземного стажу позивача за Постановою № 202.
При цьому, з розрахунку стажу (форма РС-Право), наданого відповідачем, вбачається, що періоди роботи з 09.11.1991 по 11.11.1991, з 12.01.2022 по 30.04.2022 зараховані позивачу до його пільгового стажу на підземних роботах (Ст.14, пост.202, підземні, сп.1, р.1, п-р.1, п.а-в), а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Також, не підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зарахування до пільгового підземного стажу період з 25.01.1994 по 27.01.1994, оскільки ані записами трудової книжки, ані пільговими довідками не підтверджено факт роботи під землею (в шахті).
Щодо періоду роботи позивача з 01.05.2022 по 11.07.2024 за професією «електрослюсар підземний».
Так, з пільгової довідки ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля» від 26.07.2024 року № 249 судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 20.01.2022 по 11.07.2024 виконувава ігрничі роботи по видобутку вугілля за професією електрослюсар підземний, що передбачено Списком 1, розділом 1, підрозділом 1 відповідно до постанови КМУ від 24.06.2016 № 461, всього 1 рік 06 місяців 22 дні.
В додаткових відомостях до довідки вказується, що з 01.05.2022 по 11.07.2024 призупинено дію трудового договору у зв'язку з військовою агресією проти України російською федерацією.
Суд звертає увагу, що необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах відповідно до Закону є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться, в даному випадку, у Списку № 1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією за результатами атестації умов праці, яке полягає у наявності результатів атестації відповідного робочого місця за умовами праці. Документами, які підтверджують результати атестації робочого місця за умовами праці, можуть бути: карта умов праці, наказ по підприємству про затвердження переліку робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників; трудова книжка із записом про витяг із зазначеного наказу або з додатком такого витягу.
Аналогічна правова позиція викладена в рішенні Верховного суду від 18.07.2018 по справі № 521/10502/14-а.
Аналізуючи у сукупності викладені вище норми матеріального права разом з фактичними обставинами справи та зазначеною правовою позицією Верховного Суду, суд доходить висновку про те, що періоди роботи позивача з 01.05.2022 трудовий договір призупинено через простій у зв'язку з воєнним станом не можуть бути зарахованими до пільгового стажу, оскільки фактично позивач не виконував у даний період часу роботи передбачені Списком 1.
За частиною 1 ст.13 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" від 15.03.2022 року № 2136-IX (далі - Закон № 2136) призупинення дії трудового договору - це тимчасове припинення роботодавцем забезпечення працівника роботою і тимчасове припинення працівником виконання роботи за укладеним трудовим договором у зв'язку із збройною агресією проти України, що виключає можливість обох сторін трудових відносин виконувати обов'язки, передбачені трудовим договором.
Призупинення дії трудового договору може здійснюватися за ініціативи однієї із сторін на строк не більше ніж період дії воєнного стану. У разі прийняття рішення про скасування призупинення дії трудового договору до припинення або скасування воєнного стану роботодавець повинен за 10 календарних днів до відновлення дії трудового договору повідомити працівника про необхідність стати до роботи. Призупинення дії трудового договору не тягне за собою припинення трудових відносин.
За частиною 4 ст. Закону № 2136-IX відшкодування заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат працівникам за час призупинення дії трудового договору у повному обсязі покладається на державу, що здійснює збройну агресію проти України.
Виходячи з викладеного, у період з 01.05.2022 по 11.07.2024 року позивач мав трудові відносини з ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля», але виконання обов'язків на посаді електрослюсаря підземного, яка відноситься до робіт і професій зайнятість в яких дає право на пенсію на пільгових умовах незалежно від віку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року не підтверджено з 01.05.2022, а позивачем не спростовується фактична відсутність зайнятості на посаді, що віднесена до Списку № 1.
Отже, враховуючи відсутність в матеріалах справи відомостей про роботу позивача у період з 01.05.2022 по 11.07.2024, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоди роботи з 01.05.2022 по 11.07.2024 електрослюсарем підземним на ВП «Шахта «Центральна» ДП «Мирноградвугілля».
При цьому, відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-Право) позивачу зараховано цей період до страхового стажу.
Щодо періоду навчання.
Пунктом д частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.
Законом Української РСР «Про народну освіту» від 28.06.1974 року технікуми (училища) віднесені до середніх спеціальних навчальних закладів, головним завданням яких була підготовка кваліфікованих фахівців із середньою спеціальною та загальною середньою освітою, які мають необхідні теоретичні знання і практичні навички за спеціальністю.
Згідно із пунктом 3 Постанови Верховної Ради Української РСР «Про порядок введення в дію Закону Української РСР «Про освіту» від 04.06.1991 № 1144-ХІІ із змінами і доповненнями, внесеними постановою Верховної Ради України від 18.12.1991 № 1992-ХІІ, встановлено, що Закон Української РСР «Про освіту» застосовується до правовідносин в галузі освіти, що виникли після введення в дію Закону.
За статтею 25 Закону України від 23 травня 1991 року № 1060-ХІІ «Про освіту», в Українській РСР встановлюється єдина структура системи освіти, що включає: дошкільне виховання; загальну середню освіту; професійну освіту; вищу освіту; післядипломну підготовку (стажування, клінічна ординатура тощо); аспірантуру; докторантуру; підвищення кваліфікації, перепідготовку кадрів; позашкільне навчання і виховання; самоосвіту.
Згідно з ст. 31 Закону, професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої професії, перепідготовку, підвищення їх виробничої кваліфікації, професійно-прикладну фізичну підготовку відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей.
Професійна освіта громадян здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, а також на базі освіти в обсязі основної та спеціальної школи.
Професійними навчально-виховними закладами є: професійно-технічне училище; професійні училища різних рівнів.
Професійні навчально-виховні заклади можуть мати денні, вечірні відділення, входити до різних типів комплексів, об'єднань (професійно-технічне училище-радгосп, професійно-технічне училище-завод тощо).
Випускникам професійно-технічного училища та інших професійних училищ різних рівнів присвоюється робітнича професія певної кваліфікації відповідно до набутої освіти, кваліфікаційних умінь і навичок.
За положенням ст. 34 Закону, в Українській РСР вищими навчальними закладами є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.
Вищі навчальні заклади можуть створювати різні типи навчальних комплексів, об'єднань.
Відповідно до ст. 36 Закону, випускникам вищих навчальних закладів присвоюється кваліфікація спеціаліста з вищою освітою певного професійного спрямування або спеціальності, яка відповідно до обсягу державної освіти визначається такими рівнями, зокрема, молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші навчальні заклади еквівалентного рівня.
Згідно листа Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України від 16.03.2011 N 4.7-17/674, після набуття чинності Закону України "Про освіту" (з 1991 р.) та Закону України "Про вищу освіту" (з 2002 р.) технікуми та училища віднесені до вищих навчальних закладів I рівня акредитації, в яких здійснюється підготовка фахівців за спеціальностями освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста. Молодший спеціаліст - це освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності. Неповна вища освіта - це освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.
Приписами підпунктів з, і та к частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв'язку з втратою годувальника їх сім'ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах к і л, прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців.
За положенням ст.3 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта є складовою системи освіти України. Професійна (професійно-технічна) освіта є комплексом педагогічних та організаційно-управлінських заходів, спрямованих на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками в обраній ними галузі професійної діяльності, розвиток компетентності та професіоналізму, виховання загальної і професійної культури. Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається у закладах професійної (професійно-технічної) освіти.
Професійне (професійно-технічне) навчання - складова професійної (професійно-технічної) освіти. Професійне (професійно-технічне) навчання передбачає формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності, перспектив її кар'єрного зростання впродовж життя.
Відповідно до ст. 5 Закону, професійна (професійно-технічна) освіта здобувається громадянами України в державних і комунальних закладах професійної (професійно-технічної) освіти безоплатно, за рахунок держави, а у державних та комунальних акредитованих вищих професійно-технічних навчальних училищах та центрах професійної освіти - у межах державного та/або регіонального замовлення безоплатно, на конкурсній основі.
За змістом статті 17 Закону України «Про професійно-технічну освіту», професійно-технічний навчальний заклад - це заклад освіти, що забезпечує реалізацію потреб громадян у професійно-технічній освіті, оволодінні робітничими професіями, спеціальностями, кваліфікацією відповідно до їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.
Статтею 18 вказаного Закону визначено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать: професійно-технічне училище відповідного профілю; професійне училище соціальної реабілітації; вище професійне училище; професійний ліцей; професійний ліцей відповідного профілю; професійно-художнє училище; художнє професійно-технічне училище; вище художнє професійно-технічне училище; училище-агрофірма; вище училище-агрофірма; училище-завод; центр професійно-технічної освіти; центр професійної освіти; навчально-виробничий центр; центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів; навчально-курсовий комбінат; навчальний центр; інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Згідно з частиною 4 статті 19 вказаного Закону, професійно-технічні навчальні заклади незалежно від форм власності та підпорядкування розпочинають діяльність, пов'язану з підготовкою кваліфікованих робітників та наданням інших освітніх послуг, після отримання ліцензії. Ліцензія видається у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Отже, вказаною нормою передбачено, що до професійно-технічних навчальних закладів належать інші типи навчальних закладів, що надають професійно-технічну освіту або здійснюють професійно-технічне навчання.
Аналогічний висновок щодо зарахування періоду навчання позивача в технікумі до пільгового стажу міститься в постанові Верховного Суду від 04 березня 2020 року у справі №367/945/17.
Таким чином, період навчання може бути зараховано не лише до загального трудового стажу, а і у стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників. Умовами такого зарахування визначено зарахування на роботу за набутою професією у строк, що не перевищує трьох місяців між днем закінчення навчання і днем зарахування на таку роботу.
За правилами пункту 8 Порядку № 637, час навчання у вищих учбових, професіональних, учбово-виховних закладах, учбових закладах підвищення кваліфікації і перепідготовки кадрів, у аспірантурі, докторантурі й криничній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, які видані на підставі архівних даних і які містять відомості про період навчання. При відсутності у таких документах відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в учбовому закладі у відповідні роки при умови, якщо у цих документах є дані про закінчення повного навчального періоду чи окремих їх етапів.
Згідно диплому серії НОМЕР_3 ОСОБА_1 01.09.1990 вступив до професійно-технічного училища № 94 м. Димитрова і 31.10.1991 закінчив повний курс названого училища на базі середньої освіти за професією електрослюсар підземний, машиніст підземних установок.
Так, позивач після навчання за спеціальністю в ПТУ № 94 м. Димитрова, був прийнятий на роботу на посаду електрослюсаря підземного, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України №202 від 31.03.1994 року, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 09.11.1991.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині зарахування до пільгового стажу за ст. 14, пост. 202, підземні, період навчання з 01.09.1990 по 31.10.1991.
Щодо військової служби.
Відповідно до ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у стаж роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується військова служба, незалежно від місця її проходження.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
На час проходження позивачем строкової військової служби діяло Положення про порядок признання та виплати державних пенсій, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року №590 (далі Положення №590).
Пунктом 109 Положення №590 було встановлено, що при призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти «а» і «б» пункту 16), […] періоди, зазначені у підпунктах «к» і «л», прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду.
В свою чергу пп. «к» п. 109 Положення №590 передбачав, що, крім роботи в якості робочого або службовця, в загальний стаж роботи зараховується також служба у складі Збройних Сил СРСР […].
Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (в редакції станом на дату проходження позивачем військової служби) час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх загального і безперервного трудового стажу, а також до стажу роботи за спеціальністю.
02 червня 2005 року Верховна Рада України прийняла Закон України №2636-IV «Про внесення змін до деяких законів України щодо зарахування до стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження військової служби» (далі - Закон № 2636), який набрав чинності з 01 січня 2006 року.
На підставі п. 1 розділу І Закону №2636-IV абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» був доповнений реченнями такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
На підставі п. 2 розділу І Закону №2636-IV ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» доповнена абзацом другим такого змісту: «Час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що передбачала право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» або на пенсію за віком на пільгових умовах до набрання чинності Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі і час проходження строкової військової служби, які зараховуються до пільгового стажу, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію на пільгових умовах».
Відповідно до пояснювальної записки до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (щодо зарахування до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах, часу проходження строкової військової служби), до прийняття Закону України «Про пенсійне забезпечення» при призначенні пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, час проходження військової служби прирівнювався до роботи, яка передувала службі або слідувала за нею. Після введення в дію Закону України «Про пенсійне забезпечення» питання зарахування часу проходження військової служби було врегульовано в роз'ясненні Міністерства соціального захисту населення України №2 від 26.03.93 року, в якому передбачалось, що час перебування на військовій службі підлягає зарахуванню як до загального стажу, так і стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і в пільгових розмірах, якщо на момент призову на військову службу особа працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги. Однак, з 01.01.04 року це роз'яснення втратило чинність. Таким чином, механізм зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втратив законодавче регулювання, а особи, які мали або матимуть право на зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років, втрачають його.
Отже, прийняття цього законопроекту було спрямовано на законодавче закріплення механізму зарахування часу перебування на строковій військовій службі до стажу роботи, який дає право на пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах та за вислугу років при умові, якщо на момент призову на військову службу особа навчалась в професійно-технічному училищі, працювала за професією або займала посаду, що передбачає такі пільги.
Вирішуючи питання про те, норми якого нормативно-правового акта мають застосовуватися до спірних правовідносин, а саме п. 109 Положення №590 або абз. 2 п. 1 ст. 8 Закону №2011 та ч. 1 ст. 2 Закону №2232, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
В абз. 2 п. 2 мотивувальної частини рішення від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 Конституційний Суд України зазначив: «За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце».
Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 pоку № 1545-ХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу PCP» було передбачено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства СРСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.
Отже, під час вирішення питання щодо наявності підстав для зарахування до пільгового стажу позивача періоду проходження ним строкової військової служби має застосовуватися законодавство, чинне на час її проходження, а саме п. 109 Положення № 590.
В даному випадку відсутня колізія між нормою закону та нормою підзаконного нормативно-правого акта, оскільки зміни, внесені до Законів № 2211 та № 2232 на підставі Закону № 2636, набрали чинності з 01 січня 2006 року і не мають зворотної дії у часі.
Отже, враховуючи положення п. 109 Положення №590 позивач має право на при рівняння періоду строкової військової служби до роботи, що слідувала за закінченням цього періоду.
Судом встановлено, що період проходження позивачем строкової служби з 15.11.1991 по 07.12.1993 року підтверджено відомостями трудової книжки.
Оскільки після демобілізації (07.12.1993) позивач почав працювати з 28.01.1994 року на посаді електрослюсарем підземним з повним робочим днем в шахті, при цьому, судом у даній справі було зроблено висновок, що період роботи позивача з 28.01.1994 по 07.04.2000 року має бути зарахований до пільгового підземного стажу за Постановою 202, позивач має право на зарахування до пільгового (підземного) стажу за Постановою 202, періоду проходження ним строкової військової служби з 15.11.1991 по 07.12.1993 року.
Право на судовий захист гарантовано статтею 55 Конституції України.
Відповідно до статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Тобто, для того, щоб особа могла реалізувати своє право на судовий захист, необхідно встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи або особи в інтересах якої вона звертається.
При цьому, як зазначив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Як видно з положень Рекомендації Комітету Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23.06.2010 р. № 1380/5, дискреційні повноваження - сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.
Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності, вона пов'язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб'єкта, він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але й не має права виходити за її межі.
Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб'єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб'єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21.05.2013 року № 21-87а13.
Так, призначення та обрахунок пенсії є дискреційним повноваженням пенсійного органу. Суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб'єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем.
У силу положень частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинствапри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до частин 1, 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункту 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).
У випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
З урахуванням наведеного, а також дискреції пенсійного органу в питаннях призначення пенсії, су дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом:
визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18 квітня 2025 року № 052530004902 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до пільгового (підземного) стажу період навчання з 01.09.1990 по 31.10.1990, період служби в армії з 15.11.1991 по 07.12.1991 та періоди роботи з 28.01.1994 по 07.04.2000 року.
Щодо вимоги позивача про призначення пенсії з 04 січня 2024 року, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058, тимчасово, у період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, для осіб, які проживають/проживали на території, на якій ведуться (велися) бойові дії, та/або на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, у разі якщо звернення за призначенням пенсії відбулося в період дії воєнного стану в Україні та протягом трьох місяців після його припинення або скасування, за умови що передбачений ч.1 ст. 45 цього Закону строк звернення за призначенням відповідної пенсії не сплив станом на 24.02.2022, пенсія призначається: за віком - з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку; по інвалідності - з дня встановлення інвалідності; у зв'язку з втратою годувальника - з дня, що настає за днем смерті годувальника; за вислугу років - з дня, наступного за днем звільнення з роботи, яка дає право на таку пенсію, але не раніше 24.02.2022.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, та тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України формується у порядку, визначеному КМУ.
Оскільки позивач зареєстрований та мешкає в місті Мирноград Донецької області (Мирноградська міська територіальна громада) відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (в редакції чинній станом на час прийняття спірного рішення) території Мирноградської міської територіальної громади є територією активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси.
З урахуванням вищевикладеного відповідач повинен розглянути заяву позивача про призначення пенсії від 11.04.2025 року саме з урахуванням норм встановлених в ст.14-6.2 Прикінцевих положень Закону №1058, тобто з дати здобуття такого права.
Враховуючи те, що суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення відповідача та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії, відповідно вимога позивача про призначення відповідачем пенсії з 04 січня 2024 року не підлягає задоволенню як передчасна.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Нормами частини 1,3,8 статті 139 КАС встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 605,60 грн (50%) підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
Керуючись ст.ст. 2, 5-14, 19-22, 72-78, 94, 132-143, 159-165, 241-247, 255, 295-297 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18 квітня 2025 року № 052530004902 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч. 3 ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: м. Житомир, вул. О. Ольжича, б. 7; код ЄДРПОУ 13559341) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) від 11 квітня 2025 року про призначення пенсії за віком на пільгових відповідно до частини 3 статті 114 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зарахувавши до пільгового (підземного) стажу період навчання з 01.09.1990 по 31.10.1990, період служби в армії з 15.11.1991 по 07.12.1991 та періоди роботи з 28.01.1994 по 07.04.2000 року
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (місцезнаходження: м. Житомир, вул. О. Ольжича, б. 7; код ЄДРПОУ 13559341) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_4 ) судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя М.М. Крилова