22 жовтня 2025 рокуСправа №160/21849/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сластьон А.О. розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Суть спору: 29 липня 2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», в якій позивач просить суд:
-визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) щодо непроведення перерахунку та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 20.11.2024 року, допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 рік, компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 95 діб - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 20.11.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України № 2710-ІХ на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн;
-зобов'язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 по 20.11.2024 року, перерахунок та виплату допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023, 2024 рік, перерахунок та виплату компенсації за невикористані дні щорічної відпустки у кількості 95 діб відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у межах справи №826/6453/18) шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 по 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №294-ІХ на 01.01.2020 у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 по 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1082-ІХ на 01.01.2021 у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 по 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №1928-ІХ на 01.01.2022 у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 по 31.12.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №2710-ІХ на 01.01.2023 у розмірі 2684,00 грн., з 01.01.2024 по 20.11.2024 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України №2710-ІХ на 01.01.2024 у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням виплачених сум;
-визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) у повному обсязі індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 з застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року;
-зобов'язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) провести перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 ) індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 із застосуванням січня 2008 року, як місяця, за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум;
-визнати протиправними дії Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) щодо порушення вимог абзаців 3, 4, 5, 6 пункту Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 по 20.11.2024 індексації-різниці грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу;
-зобов'язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (код ЄДРПОУ - 14316882) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 01.03.2018 по 20.11.2024 індексацію різницю грошового забезпечення 4463,15 грн. в місяць, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідачем було допущено протиправну бездіяльність щодо непроведення нарахування грошового забезпечення з 29.01.2020 до 20.11.2024 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, що є підставою для зобов'язання відповідача здійснити відповідний перерахунок. Також позивач вказує на те, що відповідачем протиправно не нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.
08 серпня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти заявлених позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначив, що на час проходження позивачем військової служби грошове забезпечення розраховувалося виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2028 року. Редакція пункту 4 постанови №704 була чинною на момент виникнення спірних правовідносин і не містила вказівок щодо скасування зазначеного пункту. Виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018 і було розраховано грошове забезпечення позивача в спірний період. Відповідач вважає хибним твердження позивача про те, що за наслідками скасування пункту 6 постанови №103 в судовому порядку пункт 4 постанови №704 діє в редакції, яка була чинна до зазначених змін. Відповідач заперечує право позивача на отримання індексації грошового забезпечення за спірний період, посилаючись на роз'яснення Мінсоцполітики в листі від 21.03.2016 №138/10/136-16. Вказує, що обрахунок індексації заробітної плати «базовий місяць» почався для позивача не з січня 2008 року, а з 01 січня 2016 року. Чергове підвищення посадових окладів рядового і начальницького складу ДКВС відбулося з 01.01.2017 відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 14.02.2017 №372/5, виданого на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294. З цих підстав у задоволенні позову просив відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не зверталися.
З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
ОСОБА_1 відповідно до довідки від 23.07.2025 №4/4-284вн, виданої Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№4) ДУ «ДУВП» (№4) позивач проходив службу у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№4) ДУ «ДУВП» (№4) у період з 11.03.2011 до 20.11.2024.
07.07.2025 позивач звернувся до Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№4) ДУ «ДУВП» (№4) із заявою, в якій просив нарахувати грошове забезпечення виходячи із розміру посадового окладу встановленого станом на 01 січня відповідно календарного року, здійснити нарахування та виплату індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця січень 2008 року, а також здійснити нарахування та виплату індексацію-різницю.
Відповідно до довідки від 23.07.2025 № 4/4-289вн, виданої Державною установою «Дніпровська установа виконання покарань (№4) ДУ «ДУВП» (№4), розмір посадового окладу в період з 29.01.2020 до 20.11.2024 розраховувався шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, визначений Схемою тарифних коефіцієнтів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, (пункт 4 «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12, 13 і 14»).
Врахування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року, при розрахунку посадового окладу та окладу за спеціальним званням зумовлено здійсненням розрахунків потреби у видатках на оплату праці осіб рядового і начальницького складу при складанні проектів кошторисів на 2020 рік, 2021 рік на підставі вимог розпорядника вищого рівня, щодо необхідності врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн.)
Позивач, вважаючи свої права порушеними щодо нарахування та виплати грошового забезпечення не в повному обсязі, звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам та запереченням проти них, суд зазначає таке.
Щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення) за період з 29.01.2020 року до 19.05.2023 з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Так, Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова № 704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови № 704 в редакції, чинній на момент прийняття постанови, визначено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначалися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Додатки 1 та 14 до Постанови № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснювального характеру. Зокрема, у цих примітках наведена інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, залежно від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
Згідно з приміткою 1 Додатку 1 до Постанови № 704, посадові оклади за розрядами тарифної сітки визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
Надалі, Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103) до Постанови № 704 були внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 Постанови № 704 було викладено у новій редакції, а саме: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Проте зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не було приведено у відповідність до норми пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою № 704, у редакції Постанови № 103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103, яким було внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704.
Отже, з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 діє редакція пункту 4 Постанови № 704, яка була чинною до зазначених змін.
При цьому порядок дій, який повинні вчинити, зокрема, відповідач, у зв'язку з втратою чинності положеннями пункту 6 Постанови № 103 та змін до пункту 4 Постанови № 704, не змінився.
Наведена позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у рішенні від 17.12.2019 за результатами розгляду зразкової адміністративної справи № 160/8324/19.
Отже, з 29.01.2020 - дати набрання чинності судовим рішенням у справі № 826/6453/18 - виникли підстави для визначення розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Разом з тим, слід зазначити, що з 30.01.2020 знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі № 200/3757/20-а.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2102,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2270,00 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 2481 грн.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що станом на 01.01.2023 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2684, 00 грн.
Приписами частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, не регулює питань щодо можливості застосування нормативно-правових актів, визнаних судом протиправними. Предметом її регулювання є встановлення моменту втрати чинності нормативно-правовим актом, визнаним судом нечинним.
Суд наголошує на неможливості виконання положення нормативно-правового акта, визнаного судом протиправним та таким, що прийнятий поза межами повноважень, не в порядку та спосіб, що передбачені законом.
Враховуючи вищевикладене, слід дійти висновку, що у період з 29.01.2020 до 19.05.2023 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», станом на 01.01.2022 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік», станом на 01.01.2023 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік».
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання незаконними дії відповідача в частині нездійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на 01 січня 2020 року, 01 січня 2021 року, 01 січня 2022 року та 01 січня 2023 року відповідно.
Також, порушені права позивача підлягають захисту шляхом зобов'язання відповідача здійснити перерахунок грошового забезпечення позивача (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023.
Щодо здійснення перерахунку грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період 20.05.2023 до 20.11.2024 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено на 01 січня відповідного календарного року.
Суд акцентує увагу на тому, що постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023, яка набрала чинності з 20.05.2023, було внесено зміни до п.4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017, шляхом викладення абз.1 постанови у наступній редакції: «Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Тобто, починаючи з 20.05.2023, пункт 4 Постанови №704 викладено в новій редакції, яка не передбачає застосування прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня відповідного календарного року, при розрахунку розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб.
У постанові від 31.08.2022 у справі №120/8603/21-а Верховний Суд не викладав висновків щодо застосування зазначеної вище норми права, а саме пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції постанови Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023, а тому правовідносини у даній справі не є подібними до тих, що були предметом розгляду у Верховному Суді у справі №120/8603/21-а.
Оскільки після набрання чинності 20.05.2023 постановою Кабінету Міністрів України №481 від 12.05.2023 змінився порядок обчислення посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, зокрема, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1 762 гривні, а не з прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня календарного року, то розмір грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців за цим Законом №2262, з 01.01.2024 не підвищився, тому у відповідача не виникає обов'язку здійснювати виплату позивачу грошового забезпечення, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 року. Також, не підлягає перерахунку нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення з 20.05.2023 до 20.11.2024.
В подальшому рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі №320/29450/24, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, визнано дії Кабінету Міністрів України при прийнятті Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 неправомірними. Визнано протиправним та нечинним пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 стосовно внесення змін до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зазначене рішення набрало законної сили 18.06.2025, відтак, саме з цієї дати виникають підстави для розрахунку грошового забезпечення, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня відповідного календарного року.
В спірний період з 20.05.2023 до 20.11.2024 пункт 2 постанови Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 був чинним.
Відтак, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині щодо зобов'язання відповідачів здійснити перерахунок грошового забезпечення (щомісячних та одноразових) та інших додаткових видів грошового забезпечення (грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) за період з 20.05.2023 до 20.11.2024 із врахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2023 та 01.01.2024.
З цих же підстав суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про перерахунок виплаченої при звільненні компенсації за невикористані дні щорічної відпустки.
Щодо заявлених позовних вимог про здійснення індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 до 28.02.2018 з використанням базового місяця - січень 2008 року.
Згідно з частиною другою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально виконавчу службу України» умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати.
Частиною п'ятою статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», встановлено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Абзацом 4 частини 1 статті 2 Закону України №1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону України №1282-ХІІ передбачені підстави для проведення індексації.
Так, відповідно до статей 4, 6 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до абзацу п'ятого пункту 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру: грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
Відповідно до п. 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
При цьому, необхідне зазначити, що нормами Закону №1282-ХІІ та Порядку №1078 визначено джерело коштів на проведення індексації. Пунктом 6 Порядку №1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації. В Законі йдеться про фінансові ресурси бюджетів всіх рівнів.
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
З наведених норм вбачається, що грошове забезпечення військовослужбовців підлягає індексації, порядок якої затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078.
Відповідно ж до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади, яким є відповідач, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.
Також слід зазначити, що ст. 18 Закону України від 05.10.2000 №2017-ІІІ Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У рішенні ЄСПЛ у справі Кечко проти України від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).
Індексація грошових доходів населення здійснюється відповідно до Закону України №1282-ХІІ та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 (далі - Порядок №1078).
Відповідно до п. 2 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема грошове забезпечення військовослужбовців.
Відповідно до п. 5 Порядку №1078 (в редакції від 15.12.2015, набрав чинності 01.12.2015) у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюється відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбулося підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Також п. 5 Порядку №1078 в редакції від 15.12.2015 встановлено, що місяцем з якого починається нарахування індексації грошового забезпечення є місяць в якому відбулося підвищення тарифних ставок. Відповідно до абзацу 2 п. 5 Порядку №1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених тарифних ставок (окладів).
По суті, місяць у якому відбулося підвищення тарифних ставок (окладів) є базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення.
Кабінетом Міністрів України була затверджена постанова від 07.11.2007 №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб».
28.09.2012 наказом Міністерства юстиції України №1438/5 затверджено Схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України.
Відповідно до пункту 5 Наказ №1438/5 набирає чинності з дня його офіційного опублікування (Офіційний вісник України від 22.10.2012, № 78, стор. 108, стаття 3173, код акта 63763/2012), тобто є датою, встановлення базового місяця для індексації грошового забезпечення зазначених в ній категорій осіб.
Отже, на момент виникнення оскаржуваних правовідносин за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 визначення розміру посадових окладів рядового та начальницького складу установи, здійснювалося відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 28.09.2012 №1438/5 «Про затвердження Схем посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України».
На момент виникнення оскаржуваних правовідносин за період з 01.01.2017 до 28.02.2018 визначення розміру посадових окладів осіб рядового та начальницького складу здійснювалося відповідно до Постанови Кабміну України «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 №1294, якою затверджено нові схеми посадових окладів.
Пунктом 1 Постанови №1294, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
В свою чергу пунктом 3 Постанови №1294 були затверджені:
- схеми посадових окладів військовослужбовців та курсантів навчальних закладів у розмірах згідно з додатками 1-8, 30-32;
- схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 9-23;
- схеми окладів за військовим (спеціальним) званням військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатком 23;
- додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу у розмірах згідно з додатками 25-28, 33.
Незважаючи на те, що умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб передбачені однією Постановою №1294, визначення та встановлення розмірів посадових окладів, у них різне і для кожної категорії осіб затверджені окремою схемою зазначеною в пункті 3 Постанови №1294.
Отже, для осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, схеми посадових окладів затверджені Додатками 9-23.
В зазначений вище період до Постанови №1294 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 №1036.
Згідно пункту 2 Постанова №1036 набрала чинності з 01 січня 2017 року, якою затверджено нову схему посадових окладів особам начальницького складу установ виконання покарань.
Для врегулювання даного питання, на підставі, змін внесених до Постанови КМУ №1294 Постановою КМУ №1036, 14.02.2017 року наказом №372/5 Міністерства юстиції України затверджено схеми посадових окладів осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, який набув законної сили з 01.01.2017, тобто є датою, встановлення базового місяця для індексації грошового забезпечення зазначених в ній категорій осіб.
Відтак, оскільки підвищення посадового окладу позивача з січня 2017 відбулося у зв'язку із прийняттям Кабінетом Міністрів України Постанови від 28 грудня 2016 року №1036, якою змінено (підвищено) розміри посадових окладів посадовим особам Державної кримінально-виконавчої служби, саме січень 2017 року в контексті застосування у спірних правовідносинах норми абзацу першого пункту 5 Порядку № 1078, є місяцем підвищення доходів (базовим місяцем) для подальшого нарахування індексації грошового забезпечення Позивачу.
Проаналізувавши Постанову №1294 в період її дії з 01.01.2008 до 01.03.2018, суд погоджується з аргументами відповідача та зазначає, що схема посадових окладів особам начальницького складу установ виконання покарань за даний період змінювалася, що підтверджується наданою позивачем до суду довідкою про нараховане позивачу грошове забезпечення в період 2016-2018 роки.
Отже, для проведення індексації грошового забезпечення особам начальницького складу установ виконання покарань, встановлено, що базовий місяць за посадою Позивача:
за період з 01.01.2016 до 31.12.2016 є жовтень 2012 року, у зв'язку з тим, що з 01.05.2013 року був встановлений посадовий оклад, на підставі змін, внесених до Постанови КМУ №1294 Постановою КМУ №1222, Наказу №1438/5;
за період з 01.01.2017 до 28.02.2018 є січень 2017 року, у зв'язку з тим, що з 01 січні 2017 року відбулося підвищення посадового окладу, на підставі змін, внесених до Постанови КМУ №1294 Постановою КМУ №1036, Наказу №372/5.
Як вже було зазначено вище, нарахування та виплата позивачу індексації за період з 01.09.2017 до 31.08.2018 та з січня 2020 року до грудня 2022 року включно підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою.
Враховуючи вказані висновки та докази суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяців для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базових місяців) - січень 2008 року задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про нарахування індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 20.11.2024.
Для вирішення питання наявності чи відсутності у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 до 20.11.2024, розрахованої із застосуванням абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078, необхідно встановити наступні обставини: розмір підвищення доходу позивача у місяці підвищення його посадового окладу (А), суму можливої індексації грошового забезпечення позивача у місяці підвищення посадового окладу (Б), чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
При цьому, розмір підвищення доходу (А) визначається, як різниця між сумою грошового забезпечення у місяці підвищення посадового окладу, та сумою грошового забезпечення у попередньому місяці.
Судом встановлено, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078, березень 2018 року став місяцем підвищення доходу позивача.
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації у місяці підвищення посадового окладу, то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації-різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби.
Як уже було зазначено, відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума індексації-різниці в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
Нараховане грошове забезпечення позивачу за березень 2018 року становить 12749,00 грн., а в лютому 2018 року - 10822,52 грн.
З наданих позивачем до суду доказів не вбачається, що розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року, що виключає нарахування та виплату індексації-різниці в спірний період.
Крім того, відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону №2710-IX від 03.11.2022 «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на 2023 рік зупинено.
Отже, позовні вимоги щодо нарахування та виплати індексації-різниці за 2023 рік є також безпідставними.
За правилами частин 1 та 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, та з урахуванням того, що позивачем частково доведено обґрунтованість пред'явленого позову, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Правові підстави для застосування положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а доказів понесених інших судових витрат він не надав.
Керуючись статтями 2, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» (Ідентифікаційний код: 14316882, місцезнаходження: 49006, м.Дніпро, вул. Надії Алексеєнко, буд. 80) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» щодо відмови у проведенні перерахунку та виплати ОСОБА_1 щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, виплаченої у вказаний період допомоги для оздоровлення, - відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 до 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 до 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.
Зобов'язати Державну установу «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату щомісячного грошового забезпечення (основних та додаткових видів: посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, премії, надбавки за особливості проходження служби) за період з 29.01.2020 до 19.05.2023, а також виплаченої у зазначений період допомоги для оздоровлення за 2020, 2021, 2022, 2023 роки, відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» шляхом визначення посадового окладу та окладу за спеціальним званням за період з 29.01.2020 до 31.12.2020 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2102,00 грн., з 01.01.2021 до 31.12.2021 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн., з 01.01.2022 до 31.12.2022 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн., з 01.01.2023 до 19.05.2023 із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя А.О. Сластьон