22 жовтня 2025 року Справа № 160/24892/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 про визнання протиправним та скасування наказу,-
29 серпня 2025 року ОСОБА_1 в особі представника Зачепіло Зоряни Ярославівни звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 з вимогами:
- визнати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24..07.2025 року №5702 про притягнення до матеріальної відповідальності - протиправним та скасувати наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 року №5702 про притягнення до матеріальної відповідальності.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 було порушено та пропущено строки, а саме: 10 діб 0 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення. Вказав, що Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. У зв'язку з вищезазначеним вважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 02.09.2025 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідач 17.09.2025 надав відзив на позов у якому просив відмовити у задоволенні позову в обгрунтування якого зазначив, що Військовою частиною НОМЕР_1 від командира військової частини НОМЕР_2 були отримані копії матеріалів проведеного службового розслідування та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.12.2024 року № 5345, з метою вирішення питання про притягнення до матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_2 , колишнього командира 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 . На підставі вищезазначеного, відповідно до вимог підпункту 1 пункту 1 статті 6, пунктів 2, 3 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у військовій частині НОМЕР_1 був виданий наказ від 24.07.2025 № 5702, пунктом 1 резолютивній частини якого, відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності за завдану з її вини шкоду командира 1 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону капітана ОСОБА_2 на суму 268521,54 грн. Таким чином вважає, що командир військової частини НОМЕР_1 , видаючи наказ від 24.07.2025 № 5702 діяв в межах своїх повноважень та керувався пунктами 2, 3 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», тому даний наказ прийнятий у відповідності до чинного законодавства України.
Ухвалою суду від 18.09.2025 витребувано у військової частини НОМЕР_2 копії матеріалів проведеного службового розслідування та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.12.2024 №5345, про притягнення до матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_2 , колишнього командира 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
24.09.2025 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві, та зазначено, що доводи, викладені в відзиві на позовну заяву не є підставою для відмови в задоволені позову.
10.10.2025 військовою частиною НОМЕР_2 надано матеріали службового розслідування завершеного наказом командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.12.2024 №5345 та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.12.2024 №5345.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та наказом командира корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України було №158 від 11.06.2022 року було призначено на посаду командира 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №127 від 14.01.2023 року, було призначено службове розслідування за фактом порушення ведення обліку особового складу, військовослужбовця - ОСОБА_3 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , згідно з рапортом №13949 від 13.12.2022 року, в термін з 14.01.2023 року до 13.02.2023 року. Проведення службового розслідування було доручено лейтенанту ОСОБА_4 , заступнику командира роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйон військової частини НОМЕР_2 .
Але дане службове розслідування не було проведене своєчасно, у зв'язку з тим, що лейтенантом ОСОБА_4 було зібрано недостатню кількість матеріалів для завершення, про ОСОБА_4 було подано рапорт на ім'я командира від 30.09.2024 року.
У зв'язку з вищевказаним, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №4708 від 02.10.2024 року було призначено службове розслідування за фактом порушення ведення обліку особового складу, військовослужбовця - солдата ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що наказ від 14.01.2023 року №127 не реалізований та скасований.
З 18.04.2023 року Позивач проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 1 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону Військове звання - капітан.
Військовою частиною НОМЕР_1 від командира військової частини НОМЕР_2 були отримані копії матеріалів проведеного службового розслідування від 11.12.2024 року та витяг з наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.12.2024 року № 5345, з метою вирішення питання про притягнення до матеріальної відповідальності лейтенанта ОСОБА_2 , колишнього командира 1 механізованої роти 3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
У пункті 3.1. резолютивній частині наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 31.12.2024 року № 5345 «Про результати службового розслідування за фактом порушення ведення обліку особового складу» зазначено, відповідно до пункту 2 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», надіслати у п'ятиденний строк матеріали службового розслідування до нового місця служби лейтенанта ОСОБА_2 для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності в розмірі 268521,54 (двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять одна гривня та п'ятдесят чотири копійки) через неналежне виконання своїх службових обов'язків, що призвело до надмірно нарахованих та виплачених коштів солдату ОСОБА_5 , відповідно до п. 15 розділу І та пункту 5 розділу XVI наказу Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 року.
Також в цьому наказі командира військової частини НОМЕР_2 зазначено, що внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, командир 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , лейтенант ОСОБА_6 не володів інформацією про свій особовий склад 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , а саме про перебування військовослужбовця солдата ОСОБА_7 , який самовільно залишив військову частину в період з 16.09.2022 року по 21.10.2022 року та з 31.12.2022 року по 15.01.2023 року.
Дане діяння призвело до переплати грошового забезпечення солдату ОСОБА_5 , відповідно до довідки-розрахунку від 10.12.2024 року, а саме 268521,54 (двісті шістдесят вісім тисяч п'ятсот двадцять одна гривня та п'ятдесят чотири копійки).
Таким чином встановлено, що державі заподіяна матеріальна шкода в розмірі 268521 грн. 54 коп.
На підставі вищезазначеного, відповідно до вимог підпункту 1 пункту 1 статті 6, пунктів 2, 3 статті 11 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», у військовій частині НОМЕР_1 був виданий наказ від 24.07.2025 № 5702, пунктом 1 резолютивній частини якого, відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі», притягнути до повної матеріальної відповідальності за завдану з її вини шкоду командира 1 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону капітана ОСОБА_2 на суму 268521,54 грн.
Не погоджуючись з зазначеним наказом, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Відповідно до абз. 4, 5 ст. 11, ст. 16, абз. 7, 8 ст. 59 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема: беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.
Командир (начальник) зобов'язаний, зокрема: постійно вдосконалювати особисту підготовку та майстерність підпорядкованих командирів (начальників), методи керівництва військовою частиною, кораблем (підрозділом), особисто проводити навчання та заняття з особовим складом військової частини, корабля (підрозділу), займатися правовим вихованням підлеглих, своєчасно вживати заходів для виконання завдань соціально-психологічного забезпечення бойової підготовки; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності.
Згідно з абз. 1 ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду завдану державі» особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Згідно з п. 5 Розділу XVI «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: за невихід на службу (навчання) без поважних причин - за місяць, у якому здійснено таке порушення; за вживання алкогольних напоїв (наркотичних речовин) на території військової частини як у службовий, так і в позаслужбовий час, прибуття на службу в нетверезому стані (у стані наркотичного сп'яніння) - за місяць, у якому здійснено таке порушення; у разі накладення дисциплінарного стягнення у вигляді попередження про неповну службову відповідність, пониження в посаді, пониження у військовому званні на один ступінь, позбавлення військового звання - за місяць, у якому накладено дисциплінарне стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини; у разі накладення на військовослужбовця в календарному місяці більше трьох дисциплінарних стягнень, крім дисциплінарного стягнення «зауваження», - за місяць, у якому накладено дисциплінарні стягнення, або за місяць, у якому до військової частини надійшло повідомлення про накладення дисциплінарного стягнення вищим командиром; у разі відрахування з ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи через невиконання індивідуального навчального плану (індивідуального плану наукової роботи) або недисциплінованість - за місяць, у якому було здійснено відрахування; у разі неуспішного закінчення ад'юнктури або докторантури вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти або науково-дослідної установи - за місяць, у якому закінчилося навчання; у разі звільнення з військової служби за службовою невідповідністю, у зв'язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку, у зв'язку з обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту військовослужбовцем - з місяця, у якому надійшов витяг з наказу про звільнення; у разі притягнення військовослужбовця наказом відповідного керівника до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, під час виконання ними службових обов'язків, яка призвела до матеріальних збитків на загальну суму, що перевищує п'ятнадцять прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб на день видання наказу про притягнення особи до матеріальної відповідальності,- за місяць, у якому видано наказ про притягнення до матеріальної відповідальності; у разі скоєння у військовій частині аварій, подій, пов'язаних із загибеллю людей з вини військовослужбовців під час виконання ними службових обов'язків, чи злочинів - за місяць, у якому сталася аварія, подія, пов'язана із загибеллю людей.
Відповідно до п. 11 Розділу І «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» у разі змін розмірів (норм) щомісячних основних або додаткових видів грошового забезпечення під час проходження військової служби (у тому числі під час відряджень, відпусток, навчання, звільнення від виконання службових обов'язків у зв'язку з хворобою, перебування на лікуванні в лікарняних закладах та розпорядженні тощо) здійснюється перерахунок грошового забезпечення з дня, з якого відбулися відповідні зміни.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем та наказом командира корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України було №158 від 11.06.2022 року було призначено на посаду командира 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 .
З 18.04.2023 року Позивач проходить військову службу в Збройних Силах України у складі військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира 1 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону Військове звання - капітан.
Так, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №127 від 14.01.2023 року, було призначено службове розслідування за фактом порушення ведення обліку особового складу, військовослужбовця - ОСОБА_3 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , згідно з рапортом №13949 від 13.12.2022 року, в термін з 14.01.2023 року до 13.02.2023 року. Проведення службового розслідування було доручено лейтенанту ОСОБА_4 , заступнику командира роти з морально-психологічного забезпечення 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйон військової частини НОМЕР_2 .
Але дане службове розслідування не було проведене своєчасно, у зв'язку з тим, що лейтенантом ОСОБА_4 було зібрано недостатню кількість матеріалів для завершення, про ОСОБА_4 було подано рапорт на ім'я командира від 30.09.2024 року.
У зв'язку з вищевказаним, наказом командира військової частини НОМЕР_2 №4708 від 02.10.2024 року було призначено службове розслідування за фактом порушення ведення обліку особового складу, військовослужбовця - солдата ОСОБА_3 , у зв'язку з тим, що наказ від 14.01.2023 року №127 не реалізований та скасований.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_2 №5345 від 31.12.2024 року під час службового розслідування було встановлено наступне: Враховуючи факти та обставини встановлені в ході проведення службового розслідування слід вважати, що солдат ОСОБА_3 який перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 з утриманням в списках особового складу 3 механізованого батальйону . самовільно залишив військову частину в період з 16.09.2022 року по 21.10.2023 року та з 31.12.2022 року по 15.01.2023 року.
Внаслідок неналежного виконання своїх службових обов'язків, командир 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , лейтенант ОСОБА_8 не володів інформацією про свій особовий склад 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , а саме про перебування військовослужбовця солдата ОСОБА_7 , який самовільно залишив частину в період з 16.09.2022 року по 21.10.2023 року та з 31.12.2022 року по 15.01.2023 року.
З вищезазначеного наказу вбачається, що ОСОБА_3 перебував у розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , а не командира 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону - ОСОБА_1 безпосередньо.
Згідно положень ст. 26, 27 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення та провини несуть з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України» дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом.
Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення. За вчинення кримінального правопорушення військовослужбовці притягаються до кримінальної відповідальності на загальних підставах.
Відповідно до положень ст. 1, 2, 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України.
Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
За стан військової дисципліни у з'єднанні, військовій частині (підрозділі), закладі та установі відповідає командир. Інтереси захисту Вітчизни зобов'язують командира постійно підтримувати військову дисципліну, вимагати її додержання від підлеглих, не залишати поза увагою жодного дисциплінарного правопорушення.
Стан військової дисципліни у військовій частині (підрозділі), закладі, установі та організації визначається здатністю особового складу виконувати в повному обсязі та в строк поставлені завдання, морально-психологічним станом особового складу, спроможністю командирів підтримувати на належному рівні військову дисципліну.
Стосовно кожного випадку правопорушення командир зобов'язаний прийняти рішення щодо необхідності притягнення винного до відповідальності залежно від обставин скоєння правопорушення, ступеня вини, попередньої поведінки порушника та розміру завданих державі та іншим особам збитків, а також з урахуванням бойового імунітету, визначеного Законом України «Про оборону України».
Діяльність командира щодо підтримання військової дисципліни оцінюється не кількістю накладених ним дисциплінарних стягнень, а виконанням обов'язків з додержанням вимог законів і статутів Збройних Сил України, повним використанням дисциплінарної влади для наведення порядку і запобігання порушенням військової дисципліни.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний сприяти командирові у відновленні та постійному підтриманні порядку й дисципліни.
Командир, який не забезпечив додержання військової дисципліни та не вжив заходів для її відновлення, несе встановлену законом відповідальність.
Згідно положень ст. 48 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовців можуть бути накладені такі дисциплінарні стягнення: а) зауваження; б) догана; в) сувора догана; г) позбавлення чергового звільнення з розташування військової частини чи з корабля на берег (стосовно військовослужбовців строкової військової служби та курсантів вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти); ґ) попередження про неповну службову відповідність (крім осіб рядового складу строкової військової служби); д) пониження в посаді; е) пониження у військовому званні на один ступінь (стосовно осіб сержантського (старшинського) та офіцерського складу); є) пониження у військовому званні з переведенням на нижчу посаду (стосовно військовослужбовців сержантського (старшинського) складу); ж) звільнення з військової служби через службову невідповідність (крім осіб, які проходять строкову військову службу, військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, а також військовозобов'язаних під час проходження навчальних (перевірочних) і спеціальних зборів та резервістів під час проходження підготовки та зборів).
Відповідно до положень ст. 83, 84, 85, 86, 87 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України на військовослужбовця, який порушує військову дисципліну або громадський порядок, можуть бути накладені лише ті дисциплінарні стягнення, які визначені цим Статутом і відповідають військовому званню військовослужбовця та дисциплінарній владі командира, що вирішив накласти на винну особу дисциплінарне стягнення.
Прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу.
Заборонено проводити службове розслідування особам, які є підлеглими військовослужбовця, чиє правопорушення підлягає розслідуванню, а також особам - співучасникам правопорушення або зацікавленим у наслідках розслідування. Розслідування проводиться за участю безпосереднього начальника військовослужбовця, який вчинив дисциплінарне правопорушення.
Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). У необхідних випадках цей термін може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більш як на один місяць.
Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир, який призначив службове розслідування, приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності та визначає вид дисциплінарного стягнення.
Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Дисциплінарне стягнення має бути накладене не пізніше ніж за 10 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення, не враховуючи часу перебування військовослужбовця на лікуванні або у відпустці. Під час накладення дисциплінарного стягнення командир не має права принижувати гідність підлеглого.
Дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Згідно з положеннями п. 1 Розділу ІІ «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України», затвердженого Наказ Міністерства оборони України від 21.11.2017 року №608, службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров'ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов'язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи.
Службове розслідування може проводитися і в інших випадках з метою уточнення причин та умов, що сприяли правопорушенню, та встановлення ступеня вини посадових (службових) осіб.
За рішенням відповідного командира (начальника) службове розслідування може призначатися за письмовим рапортом (доповідною або пояснювальною запискою) військовослужбовця з метою зняття безпідставних, на його думку, звинувачень або підозри.
Відповідно до п. 1, 3, 13, 14, 15 Розділу ІІІ «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» рішення про призначення службового розслідування приймається командиром (начальником), який має право видавати письмові накази та накладати на підлеглого дисциплінарне стягнення. Інші посадові (службові) особи у разі необхідності звертаються за підпорядкованістю з клопотанням про призначення службового розслідування.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), у якому зазначаються підстава, обґрунтування або мета призначення службового розслідування, особа, стосовно якої воно проводиться, строк проведення службового розслідування, а також визначаються посадова (службова) особа, якій доручено його проведення, або голова та члени комісії з проведення службового розслідування (далі - особи, які проводять службове розслідування). Днем початку службового розслідування вважається день видання наказу про його призначення. Днем закінчення службового розслідування вважається день надання командиру (начальнику), який призначив службове розслідування, акта службового розслідування та матеріалів на розгляд, визначений в наказі про призначення службового розслідування.
Службове розслідування має бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником). В окремих випадках цей строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив службове розслідування, або старшим командиром (начальником), але не більше ніж на один місяць. Загальний строк службового розслідування не може перевищувати двох місяців.
До строку службового розслідування не зараховується час перебування військовослужбовця, стосовно якого проводиться розслідування, у відпустці, на лікуванні або час відсутності з інших документально підтверджених поважних причин. Перенесення строків проведення службового розслідування здійснюється за відповідним наказом посадової особи, яка призначила службове розслідування.
Одночасне проведення декількох службових розслідувань за одним випадком вчинення правопорушення не допускається.
У разі призначення службового розслідування старшим командиром (начальником) про це письмово повідомляється заінтересований підлеглий за службовою підпорядкованістю командир (начальник), який у разі незавершення раніше призначеного службового розслідування скасовує свій наказ про призначення службового розслідування.
Згідно з п. 1, 2 Розділу VI «Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України» за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу. Вид дисциплінарного стягнення визначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування або безпосередньо в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності.
Дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
З урахуванням зазначеного, суд вважає, що строк на притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності командиром військової частини НОМЕР_2 та військової частини НОМЕР_1 було пропущено.
Крім того, як уже зазначалось, що солдат ОСОБА_3 не перебував у розпорядженні Позивача, а у розпорядженні безпосереднього командира військової частини НОМЕР_2 , на якого відповідна було покладено обов'язок ведення обліку особового складу.
Про проведення службового розслідування за фактом порушення ведення обліку особового складу, військовослужбовця - ОСОБА_3 , старшого стрільця 2 механізованого відділення 2 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_2 , позивач дізнався лише у липні 2025 року, тобто, до цього моменту військовослужбовець ОСОБА_1 не знав, що стосовно нього проводиться службове розслідування за фактом порушення ведення обліку особового складу.
Виходячи з вищезазначеного суд робить висновок, що солдат ОСОБА_3 не перебував у безпосередньому та прямому розпорядженні Позивача, а Військовою частиною НОМЕР_1 було порушено та пропущено строки, а саме: 10 діб 0 діб від дня, коли командирові (начальникові) стало відомо про правопорушення, а у разі провадження службового розслідування - протягом місяця від дня його закінчення.
Крім того, дисциплінарне стягнення не може бути накладено після шести місяців з дня виявлення правопорушення. До зазначеного строку не зараховується час проведення службового розслідування, перебування військовослужбовця на лікуванні, у відпустці, під вартою, а також час відсутності на службі без поважних причин.
Європейський суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, «Онер'їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява №55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява №36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах.
Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип «юридичної визначеності» означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Отже, суд прийшов до висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для притягнути до повної матеріальної відповідальності за завдану шкоду командира 1 мотопіхотної роти НОМЕР_4 мотопіхотного батальйону капітана ОСОБА_2 на суму 268521,54 грн., а вчинення таких дій фактично є порушенням з боку державного органу взятих на себе зобов'язань, тобто є порушенням принципів «належного урядування» та «юридичної визначеності».
Таким чином, під час розгляду справи відповідач не довів правомірність притягнення позивача до матеріальної відповідальності за завдану шкоду.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов'язок включає у тому числі проходження військової служби.
Згідно з ст. 1-2, 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Відповідно до п. 2, 3 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.
Згідно з положеннями «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого Наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 року №260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 року за №745/32197, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія. До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту), а також додаткова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.
Оскільки під час розгляду справи відповідачем не доведено, що саме з вини позивача відбулося завдання збитків державі у розмірі 268521,54 грн., тому відсутні підстави для притягнення його до матеріальної відповідальності.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 24..07.2025 року №5702 про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності є протиправними та підлягає скасуванню судом.
Частиною 2 статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно приписів частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
На підставі частини 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані такими, що відповідають вимогам законодавства та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат відповідно до ст.139 КАС України не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до положень п.12 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ПН НОМЕР_5 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_6 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , ІК в ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 від 24.07.2025 року №5702 про притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 22 жовтня 2025 року.
Суддя Е.О. Юрков