22 жовтня 2025 рокуСправа №160/24329/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В серпні 2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Алейниченко Марія Миколаївна звернулася через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Національної поліції України, в якому просить суд:
- визнати протиправним дії Національної поліції України щодо відмови у оформлені документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років необхідної для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах;
- зобов'язати Національну поліцію України оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 з 2003 року проходив службу в органах внутрішніх справ та з 2015 року в органах поліції. Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.06.2025 №347 о/с, відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важких справах відділу оперативних розробок Луганського управління, звільнено зі служби в поліції із 20 червня 2025 року. Станом на день звільнення, стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби, становить 21 рік 07 місяців 04 дні, вислуга років у пільговому обчисленні - 03 роки 10 місяців 08 дні. 23.06.2025 року позивач звернувся до сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». У зв'язку з відсутністю відповіді у встановлений законом строк, 31.07.2025 року за вих. № 31/АЗ-07/25 представником позивача було направлено адвокатський запит про надання інформації щодо стану розгляду заяви. 14.08.2025 року отримано відповідь на адвокатський запит від 31.07.2025 року , в якому сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України повідомив, що відповідно до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.06.2025 року № 347 о/с вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні на день звільнення становить - 21 рік 07 місяців 04 дні, у зв'язку з цим для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років не має законних підстав.
Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.08.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 29.09.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи.
11.09.2025 року на адресу через підсистему «Електронний суд» від представника Національної поліції України надійшов письмовий відзив на позов, в якому він заперечує проти позовних вимог ОСОБА_1 та вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 12 Закону №2262-XII підставою для призначення пенсії за вислугу років є наявність у особи 25 років і більше саме календарної вислуги років. Постановою Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року №119 до Порядку №393 внесено зміни, якими, серед іншого, абз. 1 п. 3 Порядку №393 викладено у наступній редакції: «До вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах...». Такими змінами запроваджено пільгове зарахування вислуги років вже не під час визначення права на призначення пенсії, а в цілях визначення розміру пенсії. Позивач звільнений зі служби в поліції з 20 червня 2025 року, тобто після набрання чинності вищевказаних змін до Постанови Кабінету Міністрів України № 393, відтак відповідач діяв виключно у спосіб, встановлений законом, в редакції, що діяла на момент звільнення позивача зі служби в поліції так і звернення останнього до Сектору зі спірного питання, отже оскільки календарна вислуга років позивача станом на дату звільнення становила менше 25 календарних роки, а пільгова вислуга років враховується лише для визначення розміру пенсії, а не для призначення такої. Враховуючи викладене, Національною поліцією України позивачу правомірно повідомлено про відсутність законних підстав для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років.
16.09.2025 року на адресу через підсистему «Електронний суд» від представника ОСОБА_1 надійшла письмова відповідь на відзив, в якій він заперечує проти доводів відповідача, зазначаючи, зокрема про те, що Інструкція про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, яка затверджена наказом МВС від 17.09.2018 року №760, не наділяє Національну поліцію України правом самостійно відмовити у формуванні документів через сумніви у вислузі. Отже, навіть у разі наявності сумнівів щодо обчислення вислуги років, орган поліції не має повноважень самостійно відмовляти у поданні документів. Остаточне рішення щодо призначення чи відмови у призначенні пенсії належить виключно до компетенції органів Пенсійного фонду України. Таким чином, відмова Національної поліції навіть сформувати та передати документи є формою протиправної бездіяльності. Національна поліція, відмовляючи у підготовці й направленні документів, перевищила свої повноваження та фактично підмінила функції Пенсійного фонду України, чим допустила протиправну бездіяльність (порушення п. 1 розділу ІІІ Порядку №3-1 та п. 1 розділу ІІІ Інструкції).
19.09.2025 року на адресу через підсистему «Електронний суд» від представника Національної поліції України надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, в яких він вказує, зокрема, про те, що правових підстав для відповідача щодо вжиття заходів з оформлення документів для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до Закону №2262-XII, чітко передбачених пунктом 1 Розділу III Інструкції №760, на момент звернення Позивача об'єктивно не існувало, оскільки відповідно до наказу ДВБ НПУ від 19.06.2025 №347 о/с позивач не є особою, яка набула права на пенсію відповідно до Закону №2262-XII, адже встановлений цим наказом розмір його вислуги років є недостатнім для призначення йому пенсії на умовах вказаного Закону.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що Наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.06.2025 року №347 о/с, відповідно до пункту 7 (за власним бажанням) частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» полковника поліції ОСОБА_1 , старшого оперуповноваженого в особливо важких справах відділу оперативних розробок Луганського управління, звільнено зі служби в поліції із 20 червня 2025 року.
Відповідно до вказаного наказу станом на день звільнення становить: стаж служби в поліції для виплати надбавки за вислугу років та для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби становить 21 рік 07 місяців 04 дні, вислуга років у пільговому обчисленні - 03 роки 10 місяців 08 дні.
23.06.2025 року ОСОБА_1 звернувся до сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України із заявою щодо призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Первинний розгляд заяви позивача від 23.06.2025 року здійснював Департамент внутрішньої безпеки, за результатами розгляду якого листом від 30.06.2025 року №49510-2025 дана заява направлена за належністю для розгляду у встановленому порядку до Сектору з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України.
31.07.2025 року представником позивача було направлено адвокатський запит про надання інформації щодо стану розгляду заяви (вз. №3199-аз-2025 від 08.08.2025 року).
14.08.2025 року отримано відповідь на адвокатський запит від 31.07.2025 року, в якому сектор з питань пенсійного забезпечення Національної поліції України повідомив, що відповідно до наказу Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.06.2025 №347 о/с вислуга років ОСОБА_1 у календарному обчисленні на день звільнення становить - 21 рік 07 місяців 04 дні, у зв'язку з цим для оформлення та подачі документів до органів Пенсійного фонду для призначення пенсії за вислугу років не має законних підстав.
Не погоджуючись із діями відповідача щодо відмови у оформлені документів для призначення пенсії за вислугу років із зарахуванням до вислуги років, необхідної для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах, позивач звернувся до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» від 07.07.2015 №580-VІІІ (далі по тексту - Закон №580-VІІІ) служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Згідно з ч. 2 ст. 59 Закону №580-VІІІ час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до ч. 2 статті 78 Закону №580-VІІІ до стажу служби в поліції зараховуються: 1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду; 2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту; 3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; 4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції; 5) час роботи в органах прокуратури й суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони; 6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб «№2262-ХІІ від 09.04.1992 року (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ), відповідно до якого держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Відповідно до ст. 1 цього Закону особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції. Державної кримінально- виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з п. «а» ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям: надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» ст. 1 - 2 цього Закону (крім осіб, зазначених у ч. З ст. 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, зокрема: з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у ч. 2 ст. 17 цього Закону.
Відповідно до пунктів «б», «в» статті 17 Закону № 2262-ХІІ визначені види служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії.
Так, особам з-поміж військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «з» статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються: б) служба в органах внутрішніх справ, поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду; в) час роботи в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Бюро економічної безпеки України чи Державній кримінально-виконавчій службі України.
Згідно з ч. 1 ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Частиною 1 статті 17-2 Закону № 2262-ХІІ визначено, що обчислення вислуги років для призначення пенсії здійснюється, як правило, за послужним списком особової справи військовослужбовця, особи, яка має право на пенсію за цим Законом.
У розділі 12 Послужного списку, форма якого є додатком 2 до Порядку формування та ведення особових справ поліцейських, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 12.05.2016 року №377, зазначаються періоди служби, які підлягають зарахуванню до вислуги років на пільгових умовах:
служба, яка дає право на зарахування вислуги строку служби в пільговому обчисленні для призначення пенсії;
підстава (посилання на конкретний нормативно-правовий акт, який дає право на пільгове обчислення вислуги років);
з якого часу (число, місяць, рік), до якого часу (число, місяць, рік).
З аналізу наведених норм слідує, що Законом №2262-ХІІ чітко визначено умови призначення пенсії за вислугою років та види служби і періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначення пенсії, та документи на підставі яких здійснюється обчислення вислуги років (за загальним правилом за послужним списком).
Порядок та умови зарахування періодів служби для призначення пенсій за вислугу років, у тому числі на пільгових умовах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначені постановою Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначених та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 № 393 (далі по тексту - Постанова № 393).
Абзацом 3 п. 1 Постанови №393 встановлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду.
Підпункт «в» п. 3 Постанови № 393 (в редакції чинній на момент її прийняття) передбачав, що до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах, крім іншого, один місяць служби за півтора місяця: у військових частинах і підрозділах внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ, Національної гвардії з охорони дипломатичних представництв, консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних організацій в Україні, у підрозділах Управління державної охорони, Служби судової охорони, що визначаються в установленому порядку, а також у підрозділах спеціального призначення Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, установ виконання покарань органів внутрішніх справ, воєнізованих формуваннях Державної кримінально-виконавчої служби, у частинах і підрозділах (загонах) спеціального призначення внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ. Національної гвардії та у підрозділах міліції особливого призначення за Переліком посад і умовами (в порядку), що визначаються керівниками відповідних міністерств і відомств.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2004 року №1525 «Про доповнення пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» (далі по тексту - Постанова №1525) пп. «в» п.3 Постанови №393 доповнено абзацом такого змісту: «час проходження служби особами начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату МВС)».
На виконання вимог Постанови № 1525 МВС України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 17 липня 2006 року № 705 затверджено Перелік посад осіб начальницького складу органів внутрішніх справ на посадах дільничних, старших дільничних інспекторів міліції та працівників підрозділів з керівництва дільничними інспекторами міліції (крім центрального апарату МВС), час проходження служби яких зараховується до вислуги років для призначення пенсій на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця (далі по тексту - Наказ №705).
Відповідно до п.2 Переліку, затвердженого Наказом № 705, до посад працівників, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, належить зокрема посада «дільничний інспектор міліції».
З послужного списку позивача встановлено, що він з 03.03.2004 року по 11.10.2005 року перебував на посаді дільничного інспектора міліції відділення дільничних інспекторів міліції Амур-Нижньодніпровського районного відділу ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 листопада 2001 року №1497 «Про доповнення до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393» (далі по тексту - Постанова № 1497) пп. «в» п. З Постанови № 393 доповнено абзацом такого змісту: «час проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах карного розшуку за переліком посад і на умовах, що визначаються Міністром внутрішніх справ».
На виконання вимог Постанови № 1497 МВС України наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29 липня 2008 року №361 затверджено Перелік посад працівників карного розшуку органів внутрішніх справ, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця (далі по тексту - Наказ № 361).
Відповідно до п.2 Наказу №361 вислуга років для призначення пенсій на пільгових умовах зараховується працівникам, зазначеним у п 1 цього наказу, які перебували на службі після набрання чинності Постановою №1497, при цьому таким працівникам на пільгових умовах зараховується весь час проходження служби на відповідних посадах.
Відповідно до п.3 Переліку, затвердженого Наказом № 361, до посад працівників карного розшуку органів внутрішніх справ, за яким зараховується час проходження служби на пільгових умовах, з розрахунку один місяць служби за півтора місяця, належить зокрема посади: «оперуповноважений»; «старший оперуповноважений»; «начальник сектору»; «заступник начальника сектору»; «начальник відділу».
З послужного списку позивача встановлено, що він з 11.10.2005 року по 30.08.2006 року перебував на посаді оперуповноваженого відділення відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх Жовтневого районного ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, з 30.08.2006 року по 26.07.2007 року перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділення відділу кримінальної міліції у справах неповнолітніх дітей Жовтневого районного ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, з 26.07.2007 року по 20.07.2008 року перебував на посаді старшого оперуповноваженого відділення відділу кримінальної міліції у справах дітей Жовтневого районного відділу ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області, з 20.07.2008 року по 28.09.2009 року перебував на посаді заступника начальника сектору карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, з 28.09.2009 року по 17.07.2012 року перебував на посаді начальника сектору карного розшуку Амур-Нижньодніпровського районного відділу ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, з 17.07.2012 року по 06.11.2015 року перебував на посаді начальника відділу карного розшуку Дніпропетровського міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області.
Отже, у період з 03.03.2004 року по 06.11.2015 року позивач перебував на посадах періоди проходження служби на яких зараховуються на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця, що підтверджується відповідними записами у послужному списку позивача.
Всього вислуга років у пільговому обчисленні (без врахування календарної вислуги) склала 03 роки 10 місяців 08 днів.
Відповідачем не заперечується наявність у позивача вислуги років у пільговому обчисленні 03 роки 10 місяців 08 днів, що підтверджується наказом Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України від 19.06.2025 року №347 о/с та Послужним списком позивача.
Оскільки позивач у спірний період набув право на пільгове обчислення вислуги років, і такий кратно обчислений період має бути включений у календарну вислугу років, то таке право не може бути звужено або виключено, у тому числі із подальшими змінами у законодавстві.
Таким чином, доводи відповідача про внесені зміни до Постанови №393 з 19.02.2022 року, як такі що виключають задоволення заявлених позовних вимог, суд вважає необґрунтованими.
На думку суду, у розглянутому спорі повинні бути застосовані положення статті 17-2 Закону №2262-ХІІ, як нормативного акту вищої юридичної сили у порівнянні із Постановою №393, яка є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого - конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема й на пільгових умовах, а не змінювати таке регулювання, зокрема, шляхом виключення права пільгове обчислення вислуги років.
Основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується насамперед зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, визначеної в законодавчому порядку.
Суд також враховує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).
У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення (Рішення № 5-рп/2002).
Конституційний Суд України також звертав увагу на те, що законодавець, змінюючи відносини у сфері пенсійного забезпечення з метою удосконалення соціальної політики держави шляхом перерозподілу суспільного доходу, не може убезпечити людину від зміни умов її соціального забезпечення. Зміни у цій сфері мають бути достатньо обґрунтованими, здійснюватися поступово, обачно й у заздалегідь обміркований спосіб, базуватися на об'єктивних критеріях, бути пропорційними меті зміни юридичного регулювання, забезпечувати справедливий баланс між загальними інтересами суспільства й обов'язком захищати права людини, не порушуючи при цьому сутності права на соціальний захист (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 04.06.2019 № 2-р/2019).
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем було протиправно не зараховано позивачу до календарної вислуги років, яка дає право на призначення пенсії за вислугу років, вислугу в пільговому обчисленні (03 роки 10 місяців 08 днів), та, як наслідок, протиправно відмовлено у оформлені документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби».
Пунктом 2 Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1) (далі по тексту - Порядок №3-1), встановлено, що заява про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності подається військовослужбовцем, звільненим зі служби, та особою, яка має право на пенсію згідно із Законом або відповідно до міжнародних договорів у галузі пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку (заява про призначення/перерахунок пенсії), до органу, що призначає пенсію, через уповноважений орган (структурний підрозділ), який здійснює підготовку документів, необхідних для призначення пенсій Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, Міністерства юстиції України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби судової охорони, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Національної гвардії України, Національної поліції України, Національного антикорупційного бюро України, Бюро економічної безпеки України, Управління державної охорони України (далі - уповноважений орган (структурний підрозділ)), за останнім місцем служби.
Відповідно до пунктів 1 - 3 Розділу ІІІ Порядку №3-1 уповноважений орган (структурний підрозділ) у 10-денний строк з дня одержання заяви про призначення пенсії оформляє всі необхідні документи і подання про призначення пенсії і направляє до органу, що призначає пенсії.
Уповноважений орган (структурний підрозділ) надає допомогу особі в одержанні необхідних для призначення пенсії документів.
У разі якщо підготовлено не всі необхідні документи для призначення пенсії, то подаються наявні, а документи, яких не вистачає, подаються додатково.
Копії документів, необхідних для призначення пенсії, що подаються уповноваженим органом (структурним підрозділом) до органу, що призначає пенсію, мають бути завірені цим уповноваженим органом (структурним підрозділом) або органом, в якому особа проходила військову службу (службу), в установленому порядку.
Відповідно до абз. 3 п. 3 Розділу І Інструкції про організацію роботи з оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та з інших соціальних питань, затвердженої Наказом Міністерства внутрішніх справ України від17 вересня 2018 року № 760 (далі по тексту - Інструкція №760), уповноважені структурні підрозділи - визначені МВС, ЦОВВ та Національною гвардією України структурні підрозділи, на які покладено функції з підготовки та подання до органів, які призначають пенсії, необхідних для призначення пенсій документів.
Підпунктом 4 пункту 1 Розділу ІІ Інструкції №760 визначено, що уповноважені структурні підрозділи готують та подають у встановленому чинним законодавством порядку до органів, які призначають пенсії, документи для призначення (перерахунку) пенсій.
Враховуючи наведене з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд вважає за необхідне зобов'язати Національну поліцію України оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах з урахуванням висновків суду в даній справі.
Згідно з частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у загальній сумі 968,96 грн.
Отже, враховуючи задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Національної поліції України за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 968,96 грн.
Згідно частиною 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Національної поліції України щодо відмови у оформлені документів для призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років необхідної для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах.
Зобов'язати Національну поліцію України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) оформити та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання про призначення пенсії та всі необхідні документи для призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби», із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії часу проходження служби на пільгових умовах з урахуванням висновків суду в даній справі.
Стягнути з Національної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна