20 жовтня 2025 рокуСправа №160/23862/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Рябчук О.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
19.08.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 , з вимогами:
- стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 299 612,86 гривень.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено наступне. Відповідач має податковий борг на загальну суму 299 612,86 грн. Податковий борг виник внаслідок несплати зобов'язань, донарахованих контролюючим органом. Податковим органом вживалися заходи щодо стягнення податкового боргу. Так, у відповідності до вимог ст. 59 Податкового кодексу України була сформована та направлена відповідачу податкова вимога форми «Ф» від 10.12.2024 р. №0035104-1307-0436. Однак, сума боргу залишається не погашеною відповідачем у добровільному порядку. У зв'язку з чим, позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді Рябчук О.С.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.08.2025 р. справу № 160/23862/25 прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
03.10.2025 року ОСОБА_1 подано заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.
03.10.2025 року ОСОБА_1 подано до суду клопотання про витребування доказів, а саме оригіналів усіх доданих до позову документів та рішення Криворізької міської ради №553 від 30.06.2021 року.
Вирішуючи заявлене відповідачем клопотання про витребування доказів у справі суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на наступне.
До основних засад (принципів) адміністративного судочинства віднесено, зокрема, верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України визначено порядок оцінки доказів в адміністративних справах.
Відповідно до частин першої та другої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина четверта статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 75 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
За змістом частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої - шостої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Учасники справи мають право подавати письмові докази в електронних копіях, посвідчених електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону. Електронна копія письмового доказу не вважається електронним доказом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.
Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
За приписами частин першої - третьої статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Частиною дев'ятою статті 79 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
19.08.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано до суду позовну заяву про стягнення податкового боргу з ОСОБА_1 . Разом з позовною заявою було додано докази, на яких ґрунтується правова позиція позивача та копії, засвідчені заступником начальника Криворізького відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДВС у Дніпропетровській області Людмилою Ільченко та підпис скріплено печаткою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області «Для документів».
Таким чином, надані до матеріалів справи копії доказів засвідчені належним чином посадовою особою державного органу.
Відтак, суд вважає достатнім та доцільним при вирішенні даного адміністративного спору дослідити надані до матеріалів справи належним чином засвідчені копії доданих доказів, а отже відсутні підстави для задоволення клопотання відповідача про витребування їх оригіналів.
Також, щодо клопотання про витребування рішення Криворізької міської ради №553 від 30.06.2021 року суд зауважує, що предметом даної адміністративної справи є стягнення наявного податкового боргу та в межах розгляду цього спору до предмету доказування не входять підстави або правомірність його нарахування.
03.10.2025 року ОСОБА_1 подано відзив проти позову, в якому відповідачем позовні вимоги заперечуються в повному обсязі з огляду на наступне. Відповідачем не отримувались податкові повідомлення - рішення, що стали підставою для стягнення податкового боргу, а також відповідач виражає сумнів щодо добросовісного виконання доставлення поштової кореспонденції АТ «Укрпошта», оскільки відсутні належні докази того, що відправлення перед поверненням відправнику трималось у відділенні 30 днів. Окрім наведеного зазначає, що відповідач є директором підприємства - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ремгірмаш» ( код ЄДРПОУ 37861325) та 01.01.2021р. уклав із даним підприємством договір про спільну діяльність за якою така нерухомість ( гуртожиток) використовується у підприємницькій діяльності. Отже, відповідач є власником будівель, які використовуються в промисловості та які в розумінні п.п. «є» п.п. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 Податкового кодексу України не є об'єктами оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а тому, у нього відсутній обов'язок сплачувати вказаний податок. Також відповідач у відзиві проти позову посилається на незаконність прийнятого Криворізькою міською радою рішення №553 від 30.06.2021 року, яким було внесено зміни до ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у місті Кривий Ріг. З огляду на вищевикладене відповідач позовні вимоги не визнає та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
06.10.2025 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області подано відповідь на відзив проти позову, в якій позивач наголошує, що ним було виконано порядок надсилання/вручення податкових повідомлень - рішень та вимоги. Наголошує, що відповідачем не надано доказів оскарження податкових повідомлень - рішень про визначення грошових зобов'язань в окремому судовому процесі, а отже сума податкового боргу вважається узгодженою. З огляду на викладене, вважає заперечення проти позову не обґрунтованими та просить задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2025 року відмовлено у задоволенні клопотань представника відповідача про розгляд справи № 160/23862/25 за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
14.10.2025 року ОСОБА_1 подано заперечення на відповідь на відзив проти позову. Відповідачем повторно наголошується відсутність належного отримання ним податкових повідомлень - рішень, що стали підставою для нарахування податкового боргу. Окрім наведеного зазначають, що надані до матеріалів справи докази в обґрунтування наявної заборгованості не можуть буті взяті до уваги суду, оскільки не підтверджують узгодженість податкового боргу. З огляду на викладене просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 5, 8 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) перебуває на обліку платників податків у Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області.
З матеріалів справи вбачається, що сума податкового боргу ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 ), становить 299 612,86грн., а саме:
Заборгованість по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості, яка виникла в результаті несплати платником податків у встановлений термін сум грошових зобов'язань у розмірі 299 612,86 грн, згідно:
- Податкового повідомлення-рішення №1581374-2417-0486-UA12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 77 089,82 грн;
- Податкового повідомлення-рішення №1581376-2417-0486-UA1206017001064367. від 31.05.2024 на суму 69 315,22 грн;
- Податкового повідомлення-рішення №1581378-2417-0486-UA12060170010643671 від 31.05.2024 на суму 73 008,16 грн;
- Податкового повідомлення-рішення №0068793-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.01.2025 на суму 80 199,66 грн.
Згідно наданої Відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб у Центрально - Міському районі Департаменту адміністративних послуг управління з питань реєстрації місця проживання фізичних осіб Виконкому Криворізької міської ради довідки від 20.01.2025р. № 02-01-47/1-39 згідно даних реєстру територіальної громади місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно наданих до матеріалів справи відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків ДПС України ( центральний рівень) про зміну реєстраційних даних ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) має місце проживання по датах внесення до ДРФО:
-30.01.2003 Україна, Дніпропетровська обл., Криворізький р-н, криворізька тер. Гр., АДРЕСА_1 ;
АДРЕСА_2 .
Корінці податкових повідомлень - рішень від 31.05.2024 року направлись ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 , однак на адресу податкового органу повернувся конверт з відміткою АТ «Укрпошта» про невручення « за закінченням терміну зберігання».
Корінець податкового повідомлення - рішення №0068793-2416-0482-UA12060170010643671 від 17.01.2025 на суму 80 199,66 грн. направлявся ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 та був отриманий 02.04.2025 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Також в інтегрованій картці платника податку обліковується недоїмка зі сплати податків та донарахованих податкових зобов'язань.
На виконання положень ст.59 Податкового кодексу України відповідачу виставлена податкова вимога форми «Ф» №0035104-1310-0436 від 10.12.2024р. на суму 221 594,32 грн., яка направлена засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 та була отримана 06.01.2025 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
На момент вирішення спору в суді доказів сплати суми заборгованості надано не було.
Згідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України).
Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи;
Згідно до п.п. 36.1 - 36.3 ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.
Згідно з п. 49.2. ст. 49 ПК України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку (п.46.1 ст. 46 ПК України).
Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення.
Згідно із п. 58.1., п. 58.2., 58.3. ст. 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу.
Податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно з п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з п. 14.1.175 ст.14 Податкового кодексу України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
За правилами, визначеними п. 59.5 статті 59 Податкового кодексу України, у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Згідно з положенням п.41.1, 41.2 ст.41 Податкового кодексу України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.
Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.
Згідно з пп. 20.1.34. п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Позивачем здійснені всі передбачені чинним законодавством заходи щодо стягнення податкового боргу, розмір суми заборгованості підтверджено доказами, які містяться в матеріалах справи, але загальна сума підлягає частковому стягненню, оскільки позивачем доведено правомірність нарахування до стягнення не усіх складових сум податкової заборгованості.
Податкова вимога форми «Ф» №0035104-1310-0436 від 10.12.2024р. на суму 221 594,32 грн., яка направлена засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_3 та була отримана 06.01.2025 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Пунктами 95.1 та 95.2 статті 95 вказаного Кодексу визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (пункт 59.1 статті 59 Податкового кодексу України).
Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
У межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 у справі №160/7345/20 та інших.
Суд звертає увагу, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
У відзиві проти позову відповідачем було висловлено незгоду з правомірністю нарахованої суми податкового боргу, однак доказів оскарження податкових повідомлень - рішень до матеріалів справи не було надано, а також відповідачем не було заявлено зустрічного позову про оскарження податкових повідомлень - рішень, що стали підставою для формування цього податкового боргу.
Враховуючи викладене, відсутність проплат на погашення існуючої заборгованості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 299 612,86 грн. з рахунків відповідача в обслуговуючих банках є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 244, 245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути податковий борг з платника податків - фізичної особи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) до бюджету у сумі 299 612,86 грн. шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.С. Рябчук