22 жовтня 2025 рокуСправа №160/17645/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області ( ідентифікаційний код юридичної особи: 13814885, адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) про відмову в переведенні з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (ідентифікаційний код юридичної особи: 13814885, адреса: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) призначити ОСОБА_1 з 01.04.2025 пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 70% щомісячного довічного грошового утримання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини, ОСОБА_2 .
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу». Однак, розглянувши заяву позивача, відповідачем відмовлено у переведенні на інший вид пенсії та її обрахунку. Зазначене стало підставою для зверенння позивача до суду з цією позовною заявою.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення сторін. Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
Заперечуючи проти позову, відповідач надав свій відзив на позов, який долучений до матеріалів справи. В обґрунтування своїх заперечень проти позову відповідач зазначив, що останній діяв у межах наданих йому повноважень, відповідно до Закону, та у спосіб і в порядку визначеному останнім, тому, просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
01.04.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії: перехід з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника.
За принципом екстериторіальності означену заяву позивача розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, яким прийнято рішення від 09.04.2025 №912280118918 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , яке мотивоване тим, що в результаті перерахунку розмір пенсії позивача зменшиться.
З такою позицією відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом статті 46 Конституції України громадяни наділені правом на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробітті з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, регулює Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.
Згідно ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника встановлені статтею 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, за змістом якої пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону, - незалежно від тривалості страхового стажу.
Непрацездатними членами сім'ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (ч. 1, п. 1 ч. 2, абз. 2 п. 2 ч. 3 ст. 36 Закону України №1058-IV).
Отже, оскільки за змістом п. 1 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV непрацездатними членами сім'ї вважається дружина/чоловік, що досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, то позивач має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника. Така обставина не є спірною та визнається учасниками справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 50 % пенсії за віком померлого годувальника.
При цьому, позивач просить нарахувати і призначити пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ, а не згідно ст. 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV.
Отже, спірним у справі є правомірність дій відповідача щодо відмови в переведенні позивача на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ та її нарахування.
Пунктом 10 статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII передбачено, що в разі смерті особи в період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї в розмірі 70% суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на 2-х і більше членів сім'ї 90% відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною 10 цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Закон України «Про державну службу» №3723-XII втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII за винятком статті 37 Закону №3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ.
Згідно із пунктами 10 і 12 розділу 11 Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIIІ державні службовці які на момент набрання законної сили цим законом мають стаж роботи на державній службі 10 або 20 років на посадах віднесених до відповідних категорій державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
Пункт 13 розділу 11 Закону України «Про державну службу» №889-VIIІ передбачає, що за особами, які на день набрання чинності цим Законом, перебувають у відставці, відповідно до вимог статті 31 Закон України «Про державну службу» №3723-XII зберігаються гарантії, передбачені цією статтею.
Статтею 37 Закону №3723 було передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, на яку нараховувалися страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням норм частини п'ятої цієї статті, а на двох і більше членів сім'ї 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною восьмою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала пенсію за цим Законом. Отже, утриманці державних службовців, що отримали право на пенсію за статтею 37 Закону №3723, мають право на пенсію по втраті годувальника, розмір якої обчислюється від суми заробітної плати померлого годувальника.
Зі змісту копії трудової книжки ОСОБА_2 серії НОМЕР_1 від 12.03.1993 судом встановлено, що остання перебувала на посаді судді з 12.03.1993 по 12.08.2015, тобто страховий стаж останньої складав повних 22 роки, та спеціальний стаж, що давав право на щомісячне грошове утримання судді. Тобто, на час виходу у відставку ОСОБА_2 набула право на пенсію на підставі Закону №3723.
Таким чином, оскільки ОСОБА_2 - дружина ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді судді (стаж, на якій підлягає зарахуванню до державної служби) більше 20 років, померла, то його непрацездатний чоловік, який перебував на її утриманні, має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому, відповідно, наявні правові підстави для того, що непрацездатний чоловік, який перебував на її утриманні, має право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на підставі ст. 37 Закону № 3723-XII.
Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач не довів правомірності прийнятого рішення від 09.04.2025 №912280118918 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , щодо відмови у переведенні позивача з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника за померлою дружиною згідно ст. 37 Закону України «Про державну службу».
Суд зауважує, що права позивача порушено саме означеним рішенням відповідача, а не діями останнього, у зв'язку з чим, позовні вимоги в частині визнання дій відповідача протиправними задоволенню не підлягають.
Належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача призначити позивачу з 01.04.2025 пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 70% щомісячного довічного грошового утримання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини, ОСОБА_2 .
Відповідно до вимог ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тобто, ці норми одночасно покладають обов'язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Позивачем при зверненні до суду із даним позовом було сплачено документально підтверджену суду судового збору 1211,20 грн.
Суд, керуючись положеннями ст. 139 КАС України, враховуючи часткове задоволення позову, вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 807,47 грн пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Керуючись ст. ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 09.04.2025 №912280118918 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 з 01.04.2025 пенсію по втраті годувальника на підставі Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ у розмірі 70% щомісячного довічного грошового утримання померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 дружини, ОСОБА_2 .
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 807 (вісімсот сім) гривень 47 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька