22 жовтня 2025 року Справа № 160/21337/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Ількова В.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у місті Дніпрі адміністративну справу №160/21337/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
І. ПРОЦЕДУРА
23.07.2025 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якій просить суд :
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 року на суму 1565,94 грн. Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС України;
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0344737-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 року на суму 1671,66 грн. Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС України.
Ухвалою суду від 28.07.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Витребувано додаткові докази по справі, зокрема:
- податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Дніпропетровській області № 0344738-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 року та № 0344737-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 року;
- усі наявні документи, на підставі яких були сформовано ППР;
- інтегровану карту платника податків;
- відомості щодо нарахування спірної заборгованості;
- відомості щодо наявної податкової адреси позивача;
- зазначити на яку податкову адресу було направлено спірне рішення;
- докази отримання позивачем спірного рішення;
- всі наявні докази щодо суті спору.
12.08.2025 року відповідачем подано відзив на позовну заяву. Долучені додаткові докази по справі.
19.08.2025 року позивачем подано відповідь на відзив 160/21337/25. Ухвалою суду від 24.09.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи №160/21337/25 до 24.10.2025 року.
30.09.2025 року позивачем долучені додаткові докази по справі.
У відповідності до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до вимог ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Отже, рішення у цій справі приймається судом 22.10.2025 року, тобто у межах строку встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.
ІІ. ДОВОДИ ПОЗИВАЧА
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку з рекомендованим повідомленням 22.04.2025 року отримав від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області податкові повідомлення-рішення від 09.04.2025 року про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичною особою, яка є власником об'єктів житлової нерухомості :
№ 0344738-2410-0462-UА12020010000033698 , за період 2024 рік, сума податкового зобов'язання 1565,94 грн. та № 0344737-2410-0462-иА12020010000033698 , за період 2024 рік, сума податкового зобов'язання 1671,66 грн.
Позивач зазначає про те, що вказані рішення податкового органу є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню з огляду на те, що в них при нарахуванні податку не враховано пільги, які визначені підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України.
Також вказує, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті та надіслані на адресу позивача з порушенням строків встановлених пункту 266.7.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Окрім того, позивач зазначає про те, що відповідачем не врахована під час розрахунку спірних рішень частка «1/2» Позивача у праві власності на Квартиру та не враховано, що співвласники кв. АДРЕСА_1 не виділили частки в натурі, не визначили за згодою платника податків, не враховано податкову пільгу ( п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України або визначену рішенням органу місцевого самоврядування) , порушено право Позивача на пільгу, бази оподаткування даного для Відповідача податків відсутні.
ІІІ. ДОВОДИ ВІДПОВІДАЧА
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 (від 08.05.2025 року) володіє двома об'єктами нерухомого майна, тому відповідач нарахував позивачу податкове зобов'язання за кожен об'єкт нерухомості.
Керуючись підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України платнику в автоматичному режимі сформовані податкові повідомлення - рішення (форма Ф) (далі- ППР):
- від 09.04.2025 №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1565,94 грн. (по об'єкту: квартира, загальною площею 47,4 м2);
- від 09.04.2025 № 0344737-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1671,66 грн. (по об'єкту: квартира, загальною площею 50,6 м2).
Зазначені ППР направлені на податкову адресу платника: АДРЕСА_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером «0601135097547», згідно інформації з сайту «Укрпошта» по треку номера, повідомлення «вручено одержувачу 22.04.2025».
Рекомендований лист щодо вручення / отримання ОСОБА_1 податкових повідомлень - рішень від АТ «Укрпошта» до ГУ ДПС не повертався.
Позивачем у позовній заяві підтверджено отримання зазначених ППР.
Відповідач зазначає про те, що податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу України (п.п.266.9.1 п.266.9 ст.266 ПК України).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів житлової/нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Для обчислення розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік ГУ ДПС використано Рішення Дніпровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24.
Базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року (п.п 266.6.1 ст.266 ПК України ).
Відповідно до пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПК України, контролюючим органом під час здійснення розрахунку зобов'язань по о б'єктах нерухомого майна (квартири), що перебувають у власності ОСОБА_1 застосовано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, у розмірі 60 кв.м. до загальної площі об'єктів житлової нерухомості, Загальна площа об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності ОСОБА_1 становить 98,0 кв. м., (47,4 кв. м. +50,6 кв. м).
Відповідачем надано інформацію щодо розрахунку податку на нерухоме майно відповідно до оскаржуваних ППР.
Згідно наданих відповідачем розрахунків твердження позивача, що при Розрахунку суми податку контролюючим органом не враховано пільгу у вигляді зменшення бази оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості у розмірі 60 кв.м. до загальної площі об'єктів нерухомості є хибними та не відповідає таким розрахункам.
Щодо посилань позивача на абз. б п.266.1.2 ст.266 ПК України та тверджень про перебування об'єктів оподаткування позивача у спільній сумісній власності у зв'язку з чим податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має нараховуватись навпіл, вказують про таке.
Так позивач стверджує, що він знаходиться у шлюбі тому, на підставі ст..60, 61, 63 Сімейного кодексу та абз.б п.2661.2 ст.266 ПК України контролюючий орган начебто мав би розрахувати податок на нерухоме майно всім співвласникам рівними частками, або одній з таких осіб-власників, визначеній за їх згодою, якщо інше не встановлено судом.
При розрахунку бази оподаткування на підставі частини 266.3. статті 266 ПК України, що складається з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності. Згідно з інформацією, що наявна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно саме позивач є власником об'єктів нерухомості, за якими були винесені оскаржувані ППР та відсутні відомості про спільну сумісну власність з дружиною позивача або іншою особою.
Таким чином, визначення позивача як платника податків за вказаними об'єктами нерухомості є законним та обґрунтованим.
Відповідач звертає увагу суду, що фізичні особи - співвласники житлової та/або нежитлової нерухомості, яка перебуває у їх спільній сумісній власності, але не поділена в натурі, можуть повідомити контролюючий орган про визначення за їх згодою платника податку на нерухомість та майно, звернувшись з письмовою заявою за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника житлової та/або нежитлової нерухомості.
Оскільки ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , не звертались з відповідною письмовою заявою до податкового органу та не встановили єдиного платника податку між собою, про що свідчить відсутність копії такої заяви як у позивача, так і у відповідача, то усі об'єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що зареєстровані за позивачем слід вважати такими, що не поділені в натурі, а отже, не дивлячись твердження ОСОБА_1 , що вони були придбані під час перебування позивача в шлюбі, застосування до даної ситуації пп. б п.266.1.2 ч. 266.1 ст.266 ПК України є неможливим.
Жодного документа, який свідчив би про поділ спільної сумісної власності в натурі до податкового органу не було надано.
Таким чином, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання даних про об'єкти оподаткуванню, ніж ті, що передбачені податковим законодавством, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) таких даних. Відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та нівелювання свого права щодо інформування податкового органу про зміну даних, останній має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ЗМІСТ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Суд, дослідив матеріали справи, з'ясував всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, оцінив докази, які мають значення для розгляду і вирішення позову по суті, проаналізував застосування норм матеріального та процесуального права, встановив таке.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Дніпропетровській області (Дніпровська ДПІ м. Дніпро) як платник податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами (код бюджетної класифікації 18010200).
Згідно аналітично - інформаційної системи ДПС України та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єкту нерухомого майна ОСОБА_1 є власником об'єктів житлової нерухомості :
- квартира, загальною площею 47,4 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна 2787997812020, дата набуття права власності 23.08.2023, спільна сумісна власність;
- квартира, загальною площею 50,6 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна2787916812020, дата набуття права власності 23.08.2023, частка власності 1.
Загальна площа житлових приміщень становить 98,0 кв. м., (47,4 кв. м. +50,6 кв. м), нарахування податкових зобов'язань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки проведено відповідно вимог до чинного законодавства.
Рішенням Дніпропетровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки на території міста» (далі - Рішення №2/24), яке набуло чинності з 01.01.2023 року та є діючим, встановлено ставку податку по житлової нерухомості , яка перебуває у власності фізичних осіб в розмірах 1,2% від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 м2 бази оподаткування.
Розміри ставки податку визначені Рішенням №2/24 контролюючим органом використовувались для обчислення розміру податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2024 рік.
Відповідач, керуючись підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України платнику в автоматичному режимі податковим органом були сформовані податкові повідомлення - рішення (форма Ф) (далі- ППР):
- від 09.04.2025 №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1565,94 грн. (по об'єкту: квартира, загальною площею 47,4 м2);
- від 09.04.2025 № 0344737-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1671,66 грн. (по об'єкту: квартира, загальною площею 50,6 м2).
Вказані ППР розраховані таким чином, зокрема:
1.ППР від 09.04.2025 №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1565,94 грн. за податковий період 2024 рік Об'єкт оподаткування: квартира, загальною площею 47,4 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_3 . Розрахунок податку: 38,0 кв.м.* 0,48367*85,2 грн.= 1565,94 грн., де: 38,0 кв.м - площа об'єкту оподаткування з урахуванням пільги (98,0 м.кв - 60 м.кв)., де 60 м.кв.- пільга визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ 0,48367 - Питома вага даного об'єкту житлової нерухомості до загальної площі житлової нерухомі (47,4 м.кв/98,0 м.кв); 85,2 грн.- вартість 1 кв.м. - 7100 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2024)*1,2% (ставка визначена відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки на території міста»).
2. ППР від 09.04.2025 № 0344737-2410-0462-UА12020010000033698 на суму 1671,66 грн. за податковий період 2024 рік Об'єкт оподаткування - квартира, загальною площею 50,6 м2, розташованою за адресою: АДРЕСА_2 . 38,0 кв.м.* 0,51633*85,2 грн.= 1671,66 грн., де: 38,0 кв.м - площа об'єкту оподаткування з урахуванням пільги (98,0 м.кв. - 60 м.кв)., де 60 м.кв.- пільга визначена пп.266.4.1 п.266.4 ст.266 ПКУ 0,51633- Питома вага даного об'єкту житлової нерухомості до загальної площі житлової нерухомі (50,6 м.кв/98,0 м.кв); 85,2 грн.- вартість 1 кв.м. - 7100 грн. (мінімальна заробітна плата станом на 01.01.2024)*1,2% (ставка визначена відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 13.07.2022 № 2/24 «Про ставки та пільги зі сплати податку на нерухому майно, відмінне від земельної ділянки на території міста»).
Зазначені ППР направлені на податкову адресу платника: АДРЕСА_2 засобами поштового зв'язку рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення за трек номером «0601135097547», згідно інформації з сайту «Укрпошта» по треку номера, повідомлення «вручено одержувачу 22.04.2025».
Позивачем у позовній заяві підтверджено отримання ним зазначених ППР.
Вважаючи данні податкові повідомлення-рішення протиправними, та такими, що прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладених в відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин, та релевантні їм джерела права.
V. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до статті 8 ПК України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Згідно з пунктом 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими задами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Встановлення місцевих податків виключно відповідними рішеннями місцевих рад закріплено також пунктом 24 частини першої статті 26 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні» та статті 143 Конституції України.
У відповідності до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно з пунктом 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Порядок нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки визначено статтею 266 ПК України.
Відповідно до пп. 266.1.1 п. 266.1 ст. 266 ПК України, платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Приписи пп.266.2.1 п.266.1 ст. 266 ПК України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п. 266.3 ст. 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток. База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.
Відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України, база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
За змістом підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями). Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Рішенням Запорізької міської ради №5 від 28 січня 2015 року затверджено Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки (далі - Положення).
Рішеннями Запорізької міської ради від 30 червня 2015 року №5, від 26 лютого 2016 року №30, від 25 серпня 2016 року №50, від 21 грудня 2016 року №49, від 26 квітня 2017 року №51, від 27 травня 2020 року №49 вносились відповідні зміни.
Пунктом 2.4 Положення врегульовані питання застосування пільг зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Відповідно до підпункту 2.4.1 пункту 2.4 Положення (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи платника податку, зменшується:
а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;
б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;
в) для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.
Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).
Абзацами 1-6 підпункту 2.4.2 пункту 2.4 Положення визначено, що міська рада встановлює пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об'єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).
Пільги з податку, що сплачується на території міста Запоріжжя, з об'єктів житлової та нежитлової нерухомості для фізичних осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів.
Підприємства, установи та організації, яким відповідно до законодавства України присвоєно ознаку неприбутковості, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями), звільняються від нарахування та сплати податку з об'єктів житлової нерухомості.
Пільги з податку, що сплачується на території міста з об'єктів житлової нерухомості, для фізичних осіб не надаються на:
- об'єкт/об'єкти оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, затвердженої цим рішенням;
- об'єкти оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Пункт 2.5 Положення визначає розмір ставок податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Зокрема, відповідно до підпункту 2.5.2 пункту 2.5 Положення, ставка податку для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, починаючи з 1 січня 2017 року становить 1 відсоток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 кв. метр бази оподаткування, за винятком об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, для яких встановлюється нульова ставка податку, а саме:
- квартири/квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів;
- будинку/будинків, загальна площа яких не перевищує 250 кв. метрів;
- різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), загальна площа яких не перевищує 370 кв. метрів.
Відтак, органом місцевого самоврядування в межах наданих повноважень встановлено нульову ставку податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території міста Запоріжжі щодо об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, у тому числі у 2023 році, зокрема, для квартири/ квартир, загальна площа яких не перевищує 120 кв. метрів.
Крім того, також встановлено пільгу зі сплати податку (неоподатковувану площу), на яку зменшується база оподаткування податком, зокрема для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів.
Суд зазначає, що законодавцем відрізняються поняття «нульова ставка податку на нерухоме майна» та «пільга зі сплати податку» як неоподатковувана площа, на яку зменшується база оподаткування податком.
При цьому застережень щодо неможливості застосування одночасно пунктів 2.4 та 2.5 Положення про податок на майно не містить.
Фізичним особам - платникам податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для об'єктів житлової нерухомості податок нараховується виходячи із бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 Податкового кодексу України, з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України, пільги органів місцевого самоврядування з неоподатковуваної площі таких об'єктів (у разі її встановлення) та відповідної ставки податку.
VІ. ОЦНКА СУДУ
Слід вказати про те, що спірним у справі є питання нарахування Позивачу податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, із застосуванням пункту 266.4 статті 266 ПК України.
Досліджуючи правильність нарахування відповідачем податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, судом встановлено про такі обставини.
Так, згідно матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на житло від 10.10.1997 року, виданого Виконкомом Дніпропетровської міської ради народних депутатів приватизована квартира АДРЕСА_4 та належить на праві спільної сумісної власності : ОСОБА_2 та членам її сім'ї ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 .
Загальна площа квартири становить 47,4 кв. метрів.
10.10.1997 року КТТ «ДМБТІ» ДОР була проведена державна реєстрації права спільної сумісної власності на кв. АДРЕСА_1 , запис внесено в реєстрову книгу за №350п-82 .
29.08.2023 року право спільної сумісної власності співвласників перенесено до Державного реєстру речових прав, що підтверджується наданими копіями витягів:
№344490907 від 29.08.2024 року, де заначено загальна площа квартири - 47,4 кв.м., спільна сумісна власність, співвласник ОСОБА_2 , рішення державного реєстратора № 69058844 від 29.08.2023 року;
№344490816 від 29.08.2024 року, де заначено загальна площа квартири - 47,4 кв.м., спільна сумісна власність, співвласник ОСОБА_1 , рішення державного реєстратора № 69058844 від 29.08.2023 року;
№344490989 від 29.08.2024 року, де заначено загальна площа квартири - 47,4 кв.м., спільна сумісна власність, співвласник ОСОБА_4 , рішення державного реєстратора № 69058844 від 29.08.2023 року.
Отже, позивач не є одним власником вказаної квартири, квартира належить, у т.ч. на позивачу - на праві спільної сумісної власності, що підтверджується матеріалами справи.
Іншим співвласникам податок не нараховувався.
Щодо об'єкта нерухомості АДРЕСА_2 .
Відповідно до свідоцтва НОМЕР_1 від 30.09.1977 року ОСОБА_1 30.09.1977 року уклав шлюб з ОСОБА_5 , після укладення шлюбу дружині присвоєно прізвище « ОСОБА_6 » .
12.12.1997 року знаходячись у шлюбі ОСОБА_1 по договору купівлі-продажу нерухомого майна № 279-Н, видавник біржа «Катеринославська нерухомість» придбав кв. АДРЕСА_5 , загальна площа 50,3 кв.м.
12.02.1998 року право власності на вказану квартиру зареєстрував в КП «ДМБТІ» ДОР, запис внесено в реєстрову книгу № 377п за реєстром №70.
Відповідно до акту від 31.03.2023 року експерта з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_7 встановлено , що рахунок внутрішнього переобладнання квартири її загальна площа становить 50,6 кв.м.
Відповідно до наданої до позовної заяви копії витягу № 344467253 від 29.08.2023 року право власності за ОСОБА_1 перенесено до Державного реєстру речових прав на кв. АДРЕСА_5 , загальна площа 50,6 кв.м, рішення державного реєстратора № 69056773 від 29.08.2023 року.
Позивач у позові зазначає, що майно (Квартира) придбано за час шлюбу з ОСОБА_2 , шлюб на даний час не розірвано.
Отже, доводи податкового органу про те, що лише саме позивача володіє двома вказаними вище об'єктами нерухомого майна на загальну площу - 98,0 кв. м., (47,4 кв. м. +50,6 кв. м), на які відповідачем було нараховано спірний податок є неналежними та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами, тому відповідач дійшов до передбаченого висновку щодо нарахування безпосередньо позивачу податкове зобов'язання за кожен об'єкт нерухомості, загальною площею 98,0 кв. м., (47,4 кв. м. +50,6 кв. м).
Враховуючи вказане відповідач дійшов до передчасного висновку про прийняття спірних рішень та нарахування позивачеві спірного податку.
Слід вказати, що під час перевірки правомірності оскаржуваного рішення суд враховує, чи прийнято воно з використанням повноважень та спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискредитації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь яким несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного, суд зазначає, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, діяв поза межами повноважень та у не у спосіб, що визначений законами України, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є протиправними, та підлягають скасуванню.
VІІ. ВИСНОВКИ СУДУ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини четвертої статті 242 КАС України судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Верховенство права - це панування права в суспільстві. Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.
Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права, яка проявляється в рівності всіх перед законом, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.
Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід та неупередженість.
Положеннями частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає, про таке.
Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до приписів статті 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0344738-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 року на суму 1565,94 грн. Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС України;
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0344737-2410-0462-UА12020010000033698 від 09.04.2025 року на суму 1671,66 грн. Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області ДПС України.
Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати з оплати судового збору в сумі 1211,20 гривень.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління ДПС у Дніпропетровській області (49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, 17а, код ЄДРПОУ 44118658).
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено 22.10.2025 року.
Суддя В.В. Ільков