21 жовтня 2025 рокуСправа №160/31476/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Єфанової О.В.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Комунального підприємства Кам'янської міської ради "Кам'янська теплопостачальна компанія" до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 року №0515780411.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем допущені процедурні порушення в частині дотримання вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії у зв'язку з чим встановити фактичну суть порушення.
Відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, у якому останній заперечив проти заявлених позовних вимог. Зокрема вказав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі камеральної перевірки, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.
За приписами ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
За викладених обставин, у відповідності до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що згідно із статтею 75, 76 проведено камеральну перевірку КП КМР «Кам'янська теплопостачальна компанія» (32130551) щодо порушення термінів сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
За результатами перевірки складено Акт від 15.07.2024 року №49010/04-36-04-11/32130551, який направлено засобами поштового зв'язку на податкову адресу підприємства.
ГУ ДПС у Дніпропетровській області відповідно до вимог пункту 86.8 статті 86 ПК України складено податкове повідомлення-рішення від 12.08.2024 №0515780411 на суму штрафу в розмірі 80459,11 грн.
Позивач в позовній заяві зазначив, що «в податковому повідомленні-рішенні від 12.08.2024 року № 0515780411 вказано, що період фінансово-господарської діяльності платника податків, при здійсненні якої вчинено ці порушення: січень, лютий 2021 року. А в акті камеральної перевірки від 15.07.2024р. №49010/04-36-04-11-06/32130551 про зазначений період в загалі не згадується. В той же час, як випливає з Акту і розрахунку штрафних санкцій доданого до податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 року № 0515780411, підставою для застосування штрафних санкцій стала не своєчасна сплата самостійно задекларованого платником податкового зобов'язання з податку на додану вартість, кінцевий строк сплати якого припадав на березень 2021 р.»
Суд зазначає, що в позовній заяві позивач не заперечує щодо того, що підприємство подавало зазначені в акті перевірки податкові декларації та сплатило податкові зобов'язання з порушенням строку.
Суд вважає за необхідне зазначити, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19.05.2020 у справі №820/2300/18, від 30.04.2020 у справі № 810/384/16, від 17.03.2020 у справі № 808/4140/15, від 25.01.2019 у справі № 812/1112/16, від 23.11.2023 у справі № 815/3358/15, але не виключно, в яких Верховний Суд звертає увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є істотними недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Слід зазначити, що в акті перевірки від 15.07.2024 року №49010/04-36-04-11/32130551 вказано податкові декларації, які підлягали перевірці; строки погашення податкових зобов'язань за вказаними деклараціями; дата фактичної сплати та кількість днів прострочення.
В розрахунку штрафних санкцій до податкового повідомлення-рішення від 12.08.2024 №0515780411 вказана та ж сама інформація.
З огляду на вищевикладене, спірне податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовної заяви слід відмовити.
Виходячи з положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для стягнення судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст.243-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова