20 жовтня 2025 року Справа 160/29614/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Турлакова Н.В., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403.
Відповідно до ч.8 ст.171 КАС України, питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
За правилами частини 6 статті 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.
Зазначена позовна заява надійшла до суду 13.10.2025 року та передана судді Турлаковій Н.В. 14.10.2025р., п'ятим днем для вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі за вказаною позовною заявою є 18.10.2025р., що припадає на вихідний день (субота), у зв'язку з чим, дана ухвала прийнята першим робочим днем - 20.10.2025р.
Згідно з пунктом 3 частини 1статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Перевіривши надані позовні матеріали, суд дійшов висновку, що позовна заява подана з порушенням вимог, встановлених ст.ст.160, 161 КАС України, і підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
І. Відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві зазначаються перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.
Частиною четвертою статті 161 КАС України встановлено, що позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
Згідно з частиною 2 статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 94 КАС України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Так, позивачем до позовної заяви не надано: копію паспорту позивача, копію ІПН позивача, копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403.
ІІ. В порушення п.3 ч.5 ст.160 КАС України, позивачем не зазначено ціну позову, оскільки вимоги щодо оскарження податкових повідомлень-рішень є вимогами майнового характеру.
ІІІ. Згідно з ч.3 ст. 161 КАС України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Сплата судового збору за подання адміністративного позову, в силу положень ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України, є процесуальним обов'язком сторони, що звертається до суду з позовом.
Суд зазначає, що обов'язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов'язків, передбачених законами України, у зв'язку з чим, безпідставне звільнення від його сплати окремих осіб може свідчити про надання одній із сторін незаконної переваги перед іншою.
Згідно з ч. 2 ст. 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначений Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» встановлено з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у сумі 3028,00 грн.
За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, збір становить - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу.
Доказів сплати судового збору позивач до позовної заяви не долучено.
Оскільки позивачем не зазначено ціну позову та не надано копії оскаржуваних ППР, у суду відсутня можливість визначити позивачу суму судового збору, який підлягає сплаті у даній справі.
Позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору, в якій зазначено, що позивачем було сплачено судовий збір в сумі 3220,80 грн. за оскарження рішення у пов'язаній справі №160/34082/23. Подальша сума є для позивача істотною. Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків сума нарахованого доходу за 2024 рік склала 7453,42 грн. Оскільки розмір судового збору перевищує 5% розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік, просить суд звільнити від сплати судового збору із зверненням з даним позовом.
Вирішуючи заяву позивача про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною другою статті 132 КАС розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Слід зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.
З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
З урахуванням наведених норм права, підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від сплати судового збору на підставі частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», є врахування судом майнового стану сторони.
Особа, яка заявляє відповідне клопотання згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» повинна навести доводи і надати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
На підтвердження свого матеріального стану позивачем до заяви про звільнення від сплати судового збору належних доказів не надано.
Позивачем надано лише Відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору з січня 2023 по грудень 2024 у загальному розмірі 7453,42 грн.
Не отримання офіційного доходу позивачем, як працездатної особи, не є визначальною обставиною для звільнення позивача від сплати судового збору. Інших доказів неможливості сплати суду не надано, зокрема, що позивач є пенсіонером, особою з інвалідністю і т.п., що в сукупності може бути підставою звільнення від сплати судового збору.
Суд повторно зазначає, у розумінні приписів статті 8 Закону України «Про судовий збір» відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин. Ненадання позивачем достатніх доказів на підтвердження свого скрутного фінансового становища, зумовлює відсутність підстав для відстрочення сплати судового збору.
Особа, яка заявляє клопотання про звільнення, про відстрочення сплати судового збору чи розстрочення сплати судового збору в силу положень частини першої статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законом порядку і розмірі.
Однак, позивачем не доведено суду відсутність можливості сплатити судовий збір за подання до суду цього позову, у зв'язку з чим заява позивача про звільнення від сплати судового збору задоволенню не підлягає.
ІV. За правилами частини першої та другої статті 122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини третьої статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас, вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.
Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.
Статтею 56 Податкового кодексу України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 Податкового кодексу України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
Відповідно до пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.
Водночас, згідно з пунктом 56.17 статті 56 Податкового кодексу України процедура адміністративного оскарження закінчується:
56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті.
Таким чином, пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення у разі використання процедури адміністративного оскарження такого податкового повідомлення-рішення.
В спірному випадку, застосовується загальний строк звернення до суду визначений частиною 2 статті 122 КАС України, оскільки позивач не надав доказів про те, що він скористався процедурою адміністративного оскарження вищезазначених податкових повідомлень-рішень.
При цьому, день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
В рамках цих правовідносин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від №10267-13-03 та №389828-1314-0403 винесено податковим органом 20.09.2017 та 06.08.2018, водночас, до суду із даним позовом позивач звернувся 13 жовтня 2025 року.
Разом із позовом позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до суду, в якій зазначено, що оскаржені ППР від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403 не були ним отримані через їх направлення на адресу колишнього проживання. Дізнавшись про нарахування податкового боргу у 2020 році ним був направлений запит від 08.04.2020 про надання розрахунку заборгованості. Також в подальшому в отриманому листі відповідача від 06.09.2021, було зазначено, що податковий борг по орендній платі за землю виник внаслідок несплати податкових зобов'язань на підставі сформованих контролюючим органом ППР за користування земельною ділянкою, а саме від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403. Після отримання листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області від 06.09.2021 №65110/0/04-36-13-07-11 позивач обґрунтовано вважав, що підстави оскарження ППР в судовому порядку відсутні. Про облік спірний ППР податковим органом позивач дізнався 19.04.2024 після прийняття до провадження Дніпропетровським окружним адміністративним судом позову про стягнення податкового боргу у справі №160/34082/23. Заперечуючи проти заявлених вимог у справі №160/34082/23 позивач не мав можливості заявити власний позову через обставини воєнного стану, важке матеріальне становище, відсутність коштів на оплату судових витрат, зокрема кваліфікованої правничої допомоги.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргами обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Такі правові висновки висловлені Верховним Судом у постановах від 28.03.2018 у справі №809/1087/17 та від 22.11.2018 у справі №815/91/18.
Суд також враховує, що причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено та матеріали справи не містять, у зв'язку з чим клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду задоволенню не підлягає.
Щодо доводу про наявність воєнного стану, як підстави для поновлення строку звернення до суду із даним позовом, суд зауважує на такому.
При застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Отже, суд вказує, що сам факт запровадження воєнного стану в Україні без обґрунтування неможливості вчинити процесуальну дію у встановлені строки не може вважатися поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
На думку суду, під час воєнного стану поновленню підлягають лише процесуальні строки, порушені з поважних причин, основними з яких є такі: повітряна тривога, відсутність електрозабезпечення, неможливість використання транспорту, ракетне чи інше збройне ураження території, де знаходиться адвокат та/або відповідний орган, а також окупація вказаної території тощо.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 вересня 2022 р. у справі № 500/1912/22.
Втім, доводи позивача є безпідставними та неповажними, оскільки, позивачем не вказано та не надано доказів того, як наявність воєнного стану вплинула на можливість подання позивачем позовної заяви вчасно.
Окрім того, згідно відомостей з КП "Діловодство спеціалізованого суду", судом встановлено, що позивач приймав участь під час розгляду справи №160/34082/23 за позовом ГУ ДПС у Дніпропетровській області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, надаючи свої заперечення на позовну заяву. Також позивачем, 14.03.2025 було подано позовну заяву до ГУ ДПС у Дніпропетровській області з приводу внесенення змін до інтегрованої картки платника податків відомостей щодо зобов'язань з орендної плати за землю.
Відтак, суд доходить висновку, що доводи позивача, вказані позивачем у клопотанні про поновлення строку звернення до адміністративного суду є необґрунтованими, в матеріалах справи відсутні докази наявності обставин, які були об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
За приписами ч.1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтею 160 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня її подання постановляє ухвалу про залишення позову без руху.
Зважаючи на викладене, суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без руху.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 171 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
В задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - залишити без руху.
Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви позивачу необхідно надати до суду:
- уточненого позову оформленого з урахуванням вимог частини 5 статті 160 КАС України (із доказами його направлення відповідачу);
- докази на обґрунтування позовних вимог: копію паспорту позивача, копію ІПН позивача, копії оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 20.09.2017 №10267-13-03 та від 06.08.2018 №389828-1314-0403;
- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку.
- оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду цієї позовної заяви в якій заявлені вимоги майнового характеру (1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму на одну працездатну особу та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму на одну працездатну особу), сплаченого за наступними банківськими реквізитами суду:
Отримувач коштів: ГУК у Дн-кій обл./Чечел.р/22030101
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155
Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП)
Код банку отримувача (МФО) 899998
Рахунок отримувача UA 368999980313141206084004632
Код класифікації доходів бюджету 22030101
Призначення платежу*;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ___________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
Роз'яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Відповідно до ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Н.В. Турлакова