21 жовтня 2025 рокуСправа №160/17602/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Серьогіної О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
17.06.2025 року представник ОСОБА_1 - адвокат Акерман Олег Матвійович звернувся через підсистему "Електронний суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що до листопада 2000 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав в АДРЕСА_1 , надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. 19.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком (Додаток 2 до Порядку № 22-1). До заяви додано всі необхідні та достатні документи для призначення пенсії за віком. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Б-2211 від 19.02.2018 року ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що наданими документами не підтверджено місце реєстрації ОСОБА_1 на території України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року по справі № 804/4169/18 в задоволенні позову відмовлено. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року по справі № 804/4169/18 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 19 лютого 2018 року з урахуванням висновків суду. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 року в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що призначити пенсію немає можливості із-за відсутності місця проживання (реєстрації) у м. Кам'янське та невідповідності прізвища, ім'я, по батькові в трудовій книжці та паспортних даних. Позивач вважає протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком позивачу, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків.
26.06.2025 року позивачем були усунені недоліки зазначені в ухвалі Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01.07.2025 року поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду у справі та відкрито провадження в адміністративній справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами з 16.07.2025 року.
Сторони належним чином повідомлені про розгляд справи Дніпропетровським окружним адміністративним судом, що підтверджується доказами, що містяться в матеріалах справи
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області письмовий відзив на адміністративний позов на адресу суду не надходив.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року продовжено строк розгляду адміністративної справи до 21.10.2025 року.
Згідно з ч. ч. 5, 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що до листопада 2000 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав в АДРЕСА_1 , надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль.
19.02.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком (Додаток 2 до Порядку № 22-1). До заяви додано всі необхідні та достатні документи для призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № Б-2211 від 19.02.2018 року ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення зазначено, що наданими документами не підтверджено місце реєстрації ОСОБА_1 на території України.
Не погодившись із вказаним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивач звернувся до суду із позовною заявою.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року по справі № 804/4169/18 в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду позивач звернувся до суду із апеляційною скаргою.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2019 року по справі № 804/4169/18 апеляційну скаргу задоволено частково, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 серпня 2018 року по справі № 804/4169/18 скасовано та позов задоволено частково, зокрема, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 19 лютого 2018 року з урахуванням висновків суду.
Однак, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 року в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відмовлено. В обґрунтування прийнятого рішення управлінням зазначено, що призначити пенсію немає можливості із-за відсутності місця проживання (реєстрації) у м. Кам'янське та невідповідності прізвища, ім'я, по батькові в трудовій книжці та паспортних даних.
Не погоджуючись із таким рішенням відповідача щодо відмови в призначенні пенсії за віком, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною третьою статті 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав і основних свобод людини визначено, що кожна людина має право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну.
Згідно з ч.2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Отже, кожен громадянин України, має право на вибір місця проживання зі збереженням усіх конституційних прав, включаючи право на пенсійне забезпечення.
При цьому Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами (ч. 3 ст. 25 Конституції України).
Призначення і виплата пенсій громадянам України, які проживають за її межами, та громадянам інших країн, які переїхали на постійне проживання до України, здійснюється згідно із пенсійним законодавством України, яке складається із Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів (угод), що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення.
Статтею 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» визначено, що пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.
У тих випадках, коли договорами (угодами) між Україною та іншими державами передбачено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, то застосовуються правила, встановлені цими договорами (угодами).
В даному випадку відсутність відповідної міжнародної угоди між Україною та Ізраїлем не може бути підставою для позбавлення громадянина України гарантованого йому державою права на отримання пенсії у старості.
Позивач, не залежно від часу проживання в Ізраїлі, як громадянин України, має такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, так як Конституція Україні та пенсійне законодавство України не допускає обмеження права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії, за ознакою місця проживання громадянина України.
Відповідно до Конституції України гарантування непрацездатним громадянам України права на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій передбачено Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 року №1788-XII (далі Закон України №1788-XII).
Згідно із пунктом "а" статті 3 Закону України №1788-XII, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом, зокрема: особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, кооперативах (у тому числі за угодами цивільно-правового характеру), незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, або є членами колгоспів та інших кооперативів, - за умови сплати підприємствами та організаціями страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Правові відносини у сфері загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюється Законом України від 09 липня 2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058), який набрав чинності з 01.01.2004 року, та починаючи з 01.01.2011 року Законом України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Відповідно до статті 45 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня права, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня настання такого права. Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Згідно п. 1 та п. 2 ст. 24 Закону №1058-ІV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків встановлено у ст. 20 Закону №1058-IV, якою передбачено, що страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (ч. 2 ст. 20 Закону №1058-ІV).
За приписами абз. 1 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення» та пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Аналіз наведених правових положень свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 року, позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, у зв'язку із відсутністю місця проживання (реєстрації) у м. Кам'янське та невідповідності прізвища, ім'я, по батькові в трудовій книжці та паспортних даних.
Суд зазначає, що графа «по батькові» в паспорті громадянина України для виїзду за кордон не передбачена.
Слід також зазначити, що довіреність видана ОСОБА_1 на ім'я ОСОБА_2 , в якій вказано закордонний паспорт громадянина України НОМЕР_1 , орган, що видав - 2ІSR від 22.01.2021 року, що дає можливість ідентифікувати особу позивача.
Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки трудового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з'ясування спірних обставини, запропонувати позивачеві надати інформації щодо двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Така позиція суду узгоджується також із висновками Верховного Суду в постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Отже, відповідач не позбавлений можливості зробити запити до відповідних державних органів України для підтвердження особистості позивача, чого відповідачем зроблено не було, доказів протилежного відповідачем суду не надано.
Таким чином, доводи відповідача, викладені в рішенні № 12/03-10/19 від 18.03.2019 року є необґрунтованими.
Щодо посилання відповідача на відсутність місця проживання (реєстрації) у м. Кам'янське суд зазначає наступне.
Позивач звертаючись через свого представника до відповідача із заявою про призначення пенсії подав серед іншого до пенсійного органу копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон. На паспорті проставлене посвідчення консулу Консульської установи в Ізраїлі про продовження дії паспорту до жовтня 2020 року (встановлено у постанові Третього апеляційного адміністративного суду від 28.01.2019 року у справі №804/4169/18)
Отже, позивачем для умов призначення пенсії подано документ, який підтверджує її належність громадянства України, а тому він має право на відповідне пенсійне забезпечення.
При цьому, за змістом Порядку № 22-1 суд приходить до висновку, що подання документу, який засвідчує місце проживання особи на території України, необхідне для визначення територіальної підвідомчості органу уповноваженого для вирішення питання щодо призначення пенсії, тобто відповідного органу ПФУ.
У свою чергу, позивач є громадянином України, який постійно проживає на території держави Ізраїль, відтак подання ним документу із зазначенням постійного місця проживання в Україні є неможливим, а тому не подання такого документу не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії.
По суті Порядок № 22-1 взагалі не визначає алгоритму дій особи, яка проживає за межами України і не має в останній постійного місця проживання та реєстрації. Проте, це не може бути підставою для позбавлення особи взагалі права на пенсійне забезпечення.
З цього приводу суд зазначає, що відсутність законодавчо визначеного порядку подання громадянами України заяв про призначення пенсії у випадку постійного проживання поза межами України, не може бути підставою для позбавлення таких осіб права на соціальний захист, зокрема, права на отримання пенсії за ознакою місця проживання.
При цьому, оскільки державними органами не прийнято відповідного порядку, який би врегулював спірні відносини, зокрема і в частині визначення органу ПФУ, до якого особи, які постійно проживають за межами України і у зв'язку з цим не мають в ній місця реєстрації, повинні подавати заяву і документи для призначення пенсії, то такий орган ПФУ заявником може обиратися на власний розсуд, в т.ч. і за місцем проживання свого представника. Такий алгоритм дій чинним законодавством не заборонений.
За таких обставин суд приходить до висновку про протиправність відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії за віком з підстав, викладених в оскарженому рішенні.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не здійснювався розгляд доданих до заяви документів, не досліджувався їх зміст.
Відповідно до п. 4.2 Порядку 22-1 саме до повноважень відповідача належить, зокрема, перевірка змісту і належності оформлення наданих документів.
Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню.
З огляду на те, що відповідачем не здійснювався розгляд доданих до заяви документів, не досліджувався їх зміст позовні вимоги про зобов'язання зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити та виплачувати пенсію за віком ОСОБА_1 в порядку передбаченому Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як не працюючому пенсіонеру, з врахуванням всього стажу та заробітної плати для обчислення пенсії, починаючи з дати звернення - 19.02.2018 року та виплачувати на визначений пенсіонером банківський рахунок відповідно зазначеним банком в заяві реквізитам, виплатити компенсацію втрати частини доходу з 19.02.2018 року є передчасними та задоволенню не підлягає.
Порушене право позивача підлягає поновленню шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії, подану до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 19 лютого 2018 року, з урахуванням висновків суду в даній справі.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд керується вимогами частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якими при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання даного адміністративного позову до суду у сумі 968,96 грн.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань в сумі 484,48 грн.
Згідно з ч.5 ст. 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області № 12/03-10/19 від 18.03.2019 року про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) про призначення пенсії, подану до Кам'янського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області 19 лютого 2018 року, з урахуванням висновків суду в даній справі.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовий збір у розмірі 484,48 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду оскаржується шляхом подання апеляційної скарги до Третього апеляційного адміністративного суду.
Суддя О.В. Серьогіна