21 жовтня 2025 року ЛуцькСправа № 140/4971/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Костюкевича с.Ф.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - в/ч НОМЕР_1 , відповідач) про визнання протиправним та скасування наказу №1125/нод від 27.03.2025 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності за порушення ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та стягнення суми завданої шкоди в розмірі 13 641.04 грн; визнання протиправним та скасування наказу №1162/нод від 31.03.2025 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності за порушення ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та стягнення суми завданої шкоди в розмірі 22 985,16 грн; визнання протиправним та скасування наказу №1841/нод від 31.05.2025 в частині притягнення до повної матеріальної відповідальності за порушення ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 3, пунктів 1, 2 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 №280 та притягнення до повної матеріальної відповідальності; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення з врахування (включенням) зазначених сум.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що проходить військову службу у в/ч НОМЕР_1 на посаді начальника відділення персоналу штабу. Зазначив, що у військовій частині НОМЕР_1 були проведені розслідування за фактом неприбуття до нового місця служби підполковника ОСОБА_2 та за фактом неприбуття до нового місця служби лейтенанта ОСОБА_3 , за результатами яких підполковник ОСОБА_2 виключений зі списків частини наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.01.2024 №28, а лейтенант ОСОБА_4 виключений зі списків частини наказом командира в/ч НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 24.12.2023 №378.
Зауважив, що наказом командира в/ч НОМЕР_1 №1125/нод від 27.03.2025 його притягнуто до повної матеріальної відповідальності за порушення ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке призвело до неправомірної виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_2 та стягнуто з нього, як начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 , суму завданої шкоди в розмірі 13 641,04 грн.
Крім того, наказом командира в/ч НОМЕР_1 №1162/нод від 31.03.2025 його притягнуто до повної матеріальної відповідальності за порушення ст. 11, ст. 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, яке призвело до неправомірної виплати грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_3 та стягнуто з нього, як начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 , суму завданої шкоди в розмірі 22 985,16 грн.
Також наказом №1841/нод від 31.05.2025 його повторно визнано винним в порушенні ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, статті 3, пунктів 1, 2 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністерства оборони України 15.09.2022 №280 та притягнуто до повної матеріальної відповідальності за шкоду завдану здійсненням надлишкових виплат грошових коштів.
Позивач вважає протиправним притягнення його до матеріальної відповідальності просить скасувати оскаржувані накази.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.06.2025 відкрито провадження у справі, визначено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження та призначено її до розгляду без виклику учасників справи.
У поданому до суду відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав. В обґрунтування такої позиції зазначив, що наказом Міністра оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає, у тому числі, обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу. Вказав, що ОСОБА_1 проходить військову службу на посаді начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 , тому до його посадових обов'язків належить організація та здійснення обліку особового складу військової частини.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.09.2022 №280 (далі - Інструкція №280), у разі переміщення військовослужбовця по службі з одного місця проходження військової служби до іншого штаб військової частини, з якої вибуває військовослужбовець, зобов'язаний засобами зв'язку сповістити про це командира (начальника), у розпорядження якого направляється військовослужбовець, із зазначенням дати його прибуття. Контроль за прибуттям військовослужбовця покладається на командира (начальника) військової частини, до якої він направлений. У разі неприбуття військовослужбовця у визначений строк командир (начальник) військової частини, до якої він направлений, невідкладно сповіщає про це підрозділ Військової служби правопорядку, у зоні відповідальності якого перебуває військова частина, штаб військової частини, яка направила військовослужбовця.
Зауважив, що начальник відділення персоналу штабу військової частини НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 допустив неналежне виконання службових обов'язків, яке виразилось у неповідомлені в/ч НОМЕР_2 про вибуття до них 26.01.2024 підполковника ОСОБА_2 для подальшого проходження служби, що призвело до нездійснення контролю за прибуттям ОСОБА_2 до нового місця служби, ненаправлення в/ч НОМЕР_2 до в/ч НОМЕР_1 сповіщення про неприбуття військовослужбовця та до заподіяння матеріальних збитків державі у вигляді здійснення в/ч НОМЕР_1 безпідставної виплати ОСОБА_2 грошових коштів у сумі 13 641,04 грн.
Також звернув увагу суду, що начальник відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 майор ОСОБА_1 допустив неналежне виконання службових обов'язків, яке виразилось у неповідомлені в/ч НОМЕР_3 про вибуття до них 25.12.2023 лейтенанта ОСОБА_3 для подальшого проходження служби, що призвело до нездійснення контролю за прибуттям ОСОБА_3 до нового місця служби, ненаправлення в/ч НОМЕР_3 сповіщення до в/ч НОМЕР_1 про неприбуття військовослужбовця та до заподіяння матеріальних збитків державі у вигляді здійснення в/ч НОМЕР_1 безпідставної виплати ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 22 985,16 грн.
Вважає, що А4712 правомірно винесено накази №1125/нод від 27.03.2025, №1162/нод від 31.03.2025 та №1841/нод від 31.05.2025 про притягнення ОСОБА_1 до повної матеріальної відповідальності.
У відповіді на відзив позивач підтвердив свої доводи, зазначені у позовній заяві та просив у задовольнити його позовні вимоги.
Інших заяв по суті справи на адресу суду не надходило.
Перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 призваний у Збройні Сили України згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію», проходить службу у в/ч НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 06.03.2025 №348/нод проведено службове розслідування за фактом неправомірної виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_2 за січень 2024 року, яким встановлено наступне.
Підполковник ОСОБА_2 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у Запорізькій області. У січні 2024 року, відповідно до наказу старшого начальника, ОСОБА_2 був переведений для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_2 (також Запорізька обл.). Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.01.2024 №58 він був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та вибув до нового місця служби, куди мав прибути не пізніше 28.01.2024, однак, до нового місця служби у в/ч НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 для подальшого проходження служби не з'явився без поважних причин і ухиляється від військової служби.
Відповідно до діючих норм, з дня самовільного залишення військовослужбовцем військової частини (нез'явлення у військову частину без поважних причин) виплата грошового забезпечення такому військовослужбовцю призупиняється та поновлюється з дня повернення. Крім того, за невихід на службу без поважних причин військовослужбовцю не виплачується щомісячна премія за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Тобто виплата грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_2 повинна була бути призупинена з 28 січня 2024 року, а виплата щомісячної премії на січень 2024 року - не здійснюватися, проте не зважаючи на те, що підполковник ОСОБА_2 28.01.2024 не з'явився у військову частину без поважних причин і 28-31 січня 2024 року не вийшов на службу без поважних причин, виплату грошового забезпечення останньому призупинено не було, та 08.02.2024 в/чА4712 останньому безпідставно (протиправно) виплачена щомісячна премія за січень 2024 року у сумі 13 641,04 грн.
До протиправної виплати грошових коштів підполковнику ОСОБА_2 призвело неналежне виконання службових обов'язків начальником відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 , оскільки останній в порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 4 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони від 15.09.2022 №280, 26.01.2024 не сповістив командира в/ч НОМЕР_2 про вибуття до них підполковника ОСОБА_2 , із зазначенням строку прибуття військовослужбовця. Внаслідок невиконання цих вимог військова частина НОМЕР_2 контроль за прибуттям до них підполковника ОСОБА_2 не здійснила, про його нез'явлення на службу в/ч НОМЕР_1 своєчасно не повідомила, тому за відсутності інформації про самовільний, без поважних причин, невихід підполковника ОСОБА_2 на службу 28-31 січня 2024 року виплата грошових коштів останньому у в/ч НОМЕР_1 призупинена не була та була здійснена вказана вище протиправна виплата премії за січень 2024 року у сумі 13 641,04 грн.
27.03.2025 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №1125/нод «Про результати службового розслідування за фактом неправомірної виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_2 за січень 2024 року» за вказане вище неналежне виконання службових обов'язків, яке призвело до заподіяння збитків державі, ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього суму заподіяної державі шкоди - 13 641,04 грн.
Згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 22.03.2025 №426/нод у в/ч НОМЕР_1 проведено службове розслідування за фактом нез'явлення у військову частину НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_3 , яким встановлено таке.
Лейтенант ОСОБА_3 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 у Запорізькій області. У грудні 2023 року, відповідно до наказу старшого начальника, ОСОБА_3 був переведений для подальшого проходження служби у військову частину НОМЕР_3 ( АДРЕСА_1 ). Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.12.2023 №378 він був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та 25.12.2023 вибув до нового місця служби, куди мав прибути не пізніше 26.12.2023, однак, до нового місця служби у в/ч НОМЕР_3 лейтенант ОСОБА_3 для подальшого проходження служби не з'явився без поважних причин і ухиляється від військової служби.
З дня самовільного залишення військовослужбовцем військової частини (нез'явлення у військову частину без поважних причин) виплата грошового забезпечення такому військовослужбовцю призупиняється та поновлюється з дня повернення. Крім того, за невихід на службу без поважних причин військовослужбовцю не виплачується премія та додаткова винагорода за місяць, у якому здійснено таке порушення.
Виплата грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_5 повинна була бути призупинена з 26.12.2023, а виплата додаткової винагороди за грудень 2023 року - не здійснюватися.
Однак, не зважаючи на те, що лейтенант ОСОБА_3 26.12.2023 не з'явився у військову частину без поважних причин і 26-31 грудня 2023 року не вийшов на службу без поважних причин, виплату грошового забезпечення останньому призупинено не було, та 27.12.2023 останньому протиправно (безпідставно) виплачена премія за грудень 2023 року, а 21.01.2024 в/ч НОМЕР_1 останньому протиправно (безпідставно) виплачена додаткова винагорода за грудень 2023 року у сумі 22 985,16 грн.
До протиправної виплати додаткової винагороди за грудень 2023 року лейтенанту ОСОБА_3 призвело неналежне виконання службових обов'язків начальником відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 , у зв'язку із порушенням вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 4 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони від 15.09.2022 №280, у грудні 2023 року не сповістив командира в/ч НОМЕР_3 про вибуття до них лейтенанта ОСОБА_3 , із зазначенням строку прибуття військовослужбовця, внаслідок чого в/ч НОМЕР_3 контроль за прибуттям до них лейтенанта ОСОБА_3 не здійснила, про його нез'явлення на службу в/ч НОМЕР_1 своєчасно не повідомила, за відсутності інформації про самовільний, без поважних причин, невихід лейтенанта ОСОБА_3 на службу 26-31 грудня 2023 року виплата грошових коштів останньому у в/ч НОМЕР_1 призупинена не була та була здійснена вказана вище протиправна виплата.
31.03.2025 наказом командира в/ч НОМЕР_1 №1162/нод «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення у в/ч НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_3 , який здав посаду та вибув з в/ч НОМЕР_1 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24.12.2023 за реєстр. №378» за вказане вище неналежне виконання службових обов'язків, яке призвело до збитків державі, ОСОБА_1 притягнуто до матеріальної відповідальності та стягнуто з нього заподіяні державі збитки у сумі 22 985,16 грн.
Позивач оскаржив командиру в/ч НОМЕР_1 наказ №1162/нод від 31.03.2025.
За результатами розгляду скарги наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 02.05.2025 №590/нагд призначено окреме службове розслідування за фактом неправомірної виплати лейтенанту ОСОБА_3 грошового забезпечення за грудень 2023 року, в ході якого факт неналежного виконання службових обов'язків начальником відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 , який призвів до неправомірної виплати лейтенанту ОСОБА_3 додаткової винагороди за грудень 2023 року, підтвердився, а підстав для скасування раніше прийнятого рішення про притягнення позивача до матеріальної відповідальності та стягнення з нього заподіяних державі неправомірною виплатою грошових коштів збитків не встановлено.
31.05.2025 командиром в/ч НОМЕР_1 за результатами службового розслідування видано наказ №1841/ нод «Про результати службового розслідування за фактом неправомірної виплати грошового забезпечення за грудень 2023 року лейтенанту ОСОБА_3 », яким підтверджено висновки, викладені у наказі командира в/ч НОМЕР_1 від 31.03.2025 №1162/нод про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності.
Вважаючи протиправними накази командира в/ч НОМЕР_1 про притягнення його до повної матеріальної відповідальності №1125/нод від 27.03.2025, №1162/нод від 31.03.2025 та №1841/нод від 31.03.2025 в межах місячного строку для ознайомлення з відповідними наказами, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст. 24 Конституції України гарантується рівність конституційних прав і свобод та рівність всіх громадян перед законом.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 і 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначає Статут внутрішньої служби Збройних Сил України, затверджений Законом України від 24.03.1999 № 548-XIV (далі - Статут, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 9 Статуту встановлено, що військовослужбовці Збройних Сил України мають права і свободи з урахуванням особливостей, що визначаються Конституцією України, законами України з військових питань, статутами Збройних Сил України та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 11 Статуту необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України, покладає на військовослужбовців такі обов'язки, зокрема, знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; берегти державне майно.
Кожний військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов'язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями (стаття 16 Статуту).
Згідно зі статтями 26, 27 Статуту військовослужбовці залежно від характеру вчиненого правопорушення чи провини несуть дисциплінарну, адміністративну, матеріальну, цивільно-правову та кримінальну відповідальність згідно із законом. Військовослужбовці, на яких накладається дисциплінарне стягнення за вчинене правопорушення, не звільняються від матеріальної та цивільно-правової відповідальності за ці правопорушення.
В той же час, підстави та порядок притягнення військовослужбовців та деяких інших осіб до матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державному майну, у тому числі військовому майну, майну, залученому під час мобілізації, а також грошовим коштам, під час виконання ними службових обов'язків визначає Закон України від 03.10.2019 № 160-IX Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі (далі - Закон № 160-IX).
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону № 160-IX пряма дійсна шкода - збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу шляхом знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання або незаконного використання військового та іншого майна, погіршення або зниження його цінності, а також витрати на відновлення чи придбання військового та іншого державного майна замість пошкодженого або втраченого, надлишкові виплати під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків. До шкоди не включаються доходи, які могли бути одержані за звичайних обставин, якщо таких збитків не було б завдано.
Частиною першою та другою статті 3 Закону № 160-IX встановлено, що підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірними рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов'язків військової служби або службових обов'язків, крім обставин, визначених статтею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.
Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв'язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов'язків військової служби або службових обов'язків; 3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.
Положеннями статті 6 Закону № 160-ІХ, визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких особа несе матеріальну відповідальність у повному розмірі завданої з її вини шкоди, а саме в разі: 1) виявлення нестачі, розкрадання, умисного знищення, пошкодження чи іншого незаконного використання військового та іншого майна, у тому числі переданого під звіт для зберігання, перевезення, використання або для іншої мети, здійснення надлишкових виплат грошових коштів чи вчинення інших умисних протиправних дій; 2) виявлення факту приписки в нарядах чи інших документах фактично не виконаних робіт, викривлення звітних даних або обману держави в інший спосіб; 3) завдання шкоди у стані сп'яніння внаслідок вживання алкоголю, наркотичних засобів або інших одурманюючих речовин; 4) вчинення діяння (дій чи бездіяльності), що мають ознаки кримінального правопорушення; 5) якщо особою надано письмове зобов'язання про взяття на себе повної матеріальної відповідальності за забезпечення цілісності майна та інших цінностей, переданих їй для зберігання або для інших цілей.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону №160-IX посадові (службові) особи, винні в незаконному звільненні зі служби чи переміщенні військовослужбовця, поліцейського, особи рядового та начальницького складу, за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посаді, несуть повну матеріальну відповідальність у судовому порядку.
Абзацом 1 частини другої статті 8 Закону №160-IX встановлено, що у разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.
Частиною третьою статті 8 Закону №160-IX передбачено, що розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.
Частинами 6-8 статті 8 Закону №160-IX встановлено, що за результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб'єктами оціночної діяльності.
Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п'ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню. Наказ доводиться до винної особи під підпис.
У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.
Приписами статті 9 Закону №160-IX передбачено, що завдана шкода не підлягає відшкодуванню, а особи звільняються від матеріальної відповідальності у разі, якщо шкоду завдано внаслідок: 1) дії непереборної сили; 2) необхідної оборони; 3) крайньої необхідності; 4) виконання наказу або розпорядження командира (начальника), крім випадків виконання явно злочинного наказу або розпорядження; 5) виправданого службового ризику; 6) затримання особи, що вчинила злочин, фізичний або психічний примус; 7) виконання спеціального завдання з попередження чи розкриття злочинної діяльності організованої групи чи злочинної організації. Шкода не підлягає відшкодуванню у випадку смерті винної особи. Обставини, що виключають матеріальну відповідальність, підлягають встановленню під час проведення розслідування.
Абзацом 1 частини першої статті 10 Закону №160-IX передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону №160-IX якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її переведення до іншого місця служби чи зарахування в розпорядження, командир (начальник) надсилає у п'ятиденний строк із дня закінчення розслідування, аудиту (перевірки), інвентаризації чи надходження рішення суду відповідні матеріали до нового місця служби чи місця перебування в розпорядженні особи для вирішення питання про притягнення особи до матеріальної відповідальності.
Положеннями частини першої статті 14 Закону №160-IX встановлено, що наказ командира (начальника) про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності може бути оскаржено старшому за службовим становищем командиру (начальнику) та/або до суду в порядку, передбаченому законодавством.
Порядок проведення службового розслідування в Державній прикордонній службі України затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України 08 листопада 2021 року № 815 (далі - Порядок).
Згідно з пунктом 4 розділу II Порядку встановлено, що начальник (командир) органу Держприкордонслужби зобов'язаний призначити службове розслідування:
не пізніше десяти діб від дня, коли йому стало відомо про правопорушення;
протягом трьох діб - за фактами, які є підставою для усунення військовослужбовця від виконання службових обов'язків, або після отримання письмової доповіді посадових (службових) осіб про завдання шкоди.
За приписами пункту 1 розділу IV Порядку службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення.
У разі потреби за мотивованим рапортом особи, якій доручено проведення службового розслідування, або голови комісії строк службового розслідування може бути продовжено начальником (командиром) органу Держприкордонслужби, який призначив таке розслідування, або старшим начальником (командиром), але не більш як на один місяць, про що видається письмовий наказ.
Службове розслідування починається з дня, визначеного в наказі про призначення службового розслідування. Днем закінчення службового розслідування є день затвердження висновку службового розслідування начальником (командиром), який призначив службове розслідування (пункту 4 розділу IV Порядку).
Суд зазначає, що спірні правовідносини склалися у цій справі у зв'язку з притягненням позивача до обмеженої матеріальної відповідальності за шкоду, завдану державі з необережності.
Як слідує з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до цього виду відповідальності відповідач зазначили положення Закону №160-IX та матеріали службового розслідування, у яких зафіксовано неналежне виконанням позивачем службових обов'язків під час проходження служби на посаді начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 . За твердженням відповідачів, унаслідок бездіяльності позивача було допущено виплату неналежних сум лейтенанту ОСОБА_3 та підполковнику ОСОБА_2 , що призвело до додаткових витрат бюджетних коштів у розмірі 22 985,16 грн та 13 641.04 грн відповідно.
Згідно з положеннями Закону №160-IX, матеріальна відповідальність є різновидом юридичної відповідальності, яка настає у випадку заподіяння військовослужбовцями та деякими іншими особами прямої дійсної шкоди під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Такий вид шкоди Закон визначає як збитки, завдані військовій частині, установі, організації, закладу, внаслідок знищення, пошкодження, створення нестачі, розкрадання чи незаконного використання військового або іншого майна, погіршення чи зниження його цінності, а також витрати на відновлення або придбання нового майна замість втраченого чи зіпсованого. До складу прямої дійсної шкоди також належать надлишкові виплати, які виникли під час виконання обов'язків військової служби або службових обов'язків.
Як уже було вищезазначено, згідно наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24.12.2023 №378 лейтенант ОСОБА_3 був виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та 25.12.2023 вибув до нового місця служби, однак, до нового місця служби у в/ч НОМЕР_3 лейтенант ОСОБА_3 для подальшого проходження служби не з'явився без поважних причин і ухиляється від військової служби, при цьому 27.12.2023 останньому протиправно (безпідставно) виплачена премія за грудень 2023 року, а 21.01.2024 в/ч НОМЕР_1 останньому протиправно (безпідставно) виплачена додаткова винагорода за грудень 2023 року у сумі 22 985,16 грн.
Крім того, наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 26.01.2024 №58 підполковник ОСОБА_2 був виключений зі списків особового складу в/ч НОМЕР_1 та вибув до нового місця служби, однак, до нового місця служби у в/ч НОМЕР_2 підполковник ОСОБА_2 для подальшого проходження служби не з'явився без поважних причин і ухиляється від військової служби, проте не зважаючи на це йому безпідставно (протиправно) виплачена щомісячна премія за січень 2024 року у сумі 13 641,04 грн.
Фактично, йдеться про непередбачену, вимушену витрату бюджетних коштів, яка не була включена до кошторису установи і не настала б за умови належного виконання обов'язків службовою особою, що свідчить про її позаплановий характер. У цьому аспекті такі витрати створюють додаткове фінансове навантаження на бюджет, унеможливлюючи ефективне та цільове використання державних коштів і, відповідно, становлять реальні майнові втрати для держави.
Виплата неналежного грошового забезпечення в такому випадку утворює склад надлишкової (позапланової) виплати, що стала наслідком службової недбалості або бездіяльності службової особи. Такі витрати не є випадковими, об'єктивно неминучими або пов'язаними з організаційно-фінансовими труднощами установи, вони становлять наслідок конкретного порушення, що має юридичну кваліфікацію і може слугувати підставою для застосування матеріальної відповідальності винної особи.
Фактичною причиною виплати неналежного грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_3 та підполковнику ОСОБА_2 є бездіяльність службової особи, що суперечить вимогам трудового законодавства. Отже, виплата неналежного грошового забезпечення в такому разі є безпосереднім наслідком службової недбалості, яка має юридичне значення і призводить до реальних фінансових втрат бюджету, що відповідає ознакам прямої дійсної шкоди.
У цьому зв'язку слід звернути увагу на норму частини другої статті 6 Закону №?160-IX, яка передбачає, що посадові (службові) особи, винні у незаконному звільненні чи переміщенні осіб, несуть повну матеріальну відповідальність за шкоду, завдану у зв'язку з виплатами такій особі матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час проходження служби на нижчеоплачуваній посад. Попри те, що ця норма стосується притягнення військовослужбовців до повної матеріальної відповідальності, логіка її побудови вказує на єдиний підхід законодавця до кваліфікації подібних бюджетних втрат як прямої дійсної шкоди, яка підлягає компенсації з боку винної особи.
У світлі викладеного, суд зазначає, що виплата неналежного грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_3 та підполковнику ОСОБА_2 є прямою дійсною шкодою в розумінні Закону №160-IX та може слугувати підставою для застосування матеріальної відповідальності відповідно до цього нормативного акта.
Як убачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до матеріальної відповідальності стала шкода, завдана в/ч НОМЕР_1 , внаслідок неналежного виконання ним службових обов'язків під час проходження служби на посаді начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 .
За встановленими обставинами через неповідомлення командування іншої в/ч у встановленому порядку про час вибуття та прибуття відряджених військовослужбовців, позивач допустив виплату неналежного грошового забезпечення лейтенанту ОСОБА_3 та підполковнику ОСОБА_2 , оскільки 26.01.2024 не сповістив командира в/ч НОМЕР_2 про вибуття до них підполковника ОСОБА_2 та командира в/ч НОМЕР_3 про вибуття до них лейтенанта ОСОБА_3 , із зазначенням строку прибуття військовослужбовців. Внаслідок невиконання цих вимог в/ч НОМЕР_2 контроль за прибуттям до них підполковника ОСОБА_2 не здійснила, про його нез'явлення на службу в/ч НОМЕР_1 своєчасно не повідомила, тому за відсутності інформації про самовільний, без поважних причин, невихід підполковника ОСОБА_2 на службу 28-31 січня 2024 року виплата грошових коштів останньому у в/ч НОМЕР_1 призупинена не була та була здійснена вказана вище протиправна виплата премії за січень 2024 року у сумі 13 641,04 грн. При цьому, в/ч НОМЕР_3 контроль за прибуттям до них лейтенанта ОСОБА_3 не здійснила, про його нез'явлення на службу в/ч НОМЕР_1 своєчасно не повідомила, за відсутності інформації про самовільний, без поважних причин, невихід лейтенанта ОСОБА_3 на службу 26-31 грудня 2023 року виплата грошових коштів останньому у в/ч НОМЕР_1 призупинена не була та була здійснена протиправна виплата премії за грудень 2023 року, а 21.01.2024 в/ч НОМЕР_1 останньому протиправно (безпідставно) виплачена додаткова винагорода за грудень 2023 року у сумі 22 985,16 грн.
Згідно зі статтями 11, 16 Статуту військовослужбовці, зокрема, зобов'язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок; знати та виконувати свої обов'язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України.
Кожен військовослужбовець зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.
Наказом Міністра оборони України від 15.09.2022 №280 затверджено Інструкцію з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, яка визначає, у тому числі, обов'язки посадових осіб, відповідальних за організацію і ведення обліку особового складу.
Відповідно до вимог пунктів 1, 2 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 15.09.2022 №280 (далі - Інструкція №280), у разі переміщення військовослужбовця по службі з одного місця проходження військової служби до іншого штаб військової частини, з якої вибуває військовослужбовець, зобов'язаний засобами зв'язку сповістити про це командира (начальника), у розпорядження якого направляється військовослужбовець, із зазначенням дати його прибуття. Контроль за прибуттям військовослужбовця покладається на командира (начальника) військової частини, до якої він направлений. У разі неприбуття військовослужбовця у визначений строк командир (начальник) військової частини, до якої він направлений, невідкладно сповіщає про це підрозділ Військової служби правопорядку, у зоні відповідальності якого перебуває військова частина, штаб військової частини, яка направила військовослужбовця.
Позивач проходить військову службу на посаді начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 .
Як вбачається із наданого представником відповідача наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 23.02.2023 №08 «Про затвердження функціональних обов'язків офіцерів управління частини», начальник відділення персоналу несе персональну відповідальність за стан військової дисципліни, морально-психологічний стан особового складу, профілактичної роботи щодо попередження злочинів та подій загибелі/травмування особового складу в підпорядкованому відділенні, крім того, начальник відділення відповідає, зокрема, за організацію ведення обліку військовослужбовців, працівників Збройних Сил та військовозобов'язаних, а також здійснення довідково-інформаційної роботи з кадрових питань.
Як встановлено наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 27.03.2025 №1125/нод «Про результати службового розслідування за фактом неправомірної виплати грошового забезпечення підполковнику ОСОБА_2 за січень 2024 року» та наказом командира в/ч НОМЕР_1 від 31.03.2025 №1162/нод «Про результати службового розслідування за фактом нез'явлення у в/ч НОМЕР_3 лейтенанта ОСОБА_3 , який здав посаду та вибув з в/ч НОМЕР_1 відповідно до наказу командира в/ч НОМЕР_1 від 24.12.2023 за реєстр. №378» до протиправної виплати грошових коштів підполковнику ОСОБА_2 та лейтенанту ОСОБА_3 призвело неналежне виконання службових обов'язків начальником відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 майором ОСОБА_1 , оскільки останній в порушення вимог ст.ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та п. 4 розділу V Інструкції з організації обліку особового складу в системі Міністерства оборони України, затвердженої наказом Міністра оборони від 15.09.2022 №280, 26.01.2024 не сповістив командира в/ч НОМЕР_2 про вибуття до них підполковника ОСОБА_2 та командира в/ч НОМЕР_3 про вибуття до них лейтенанта ОСОБА_3 , із зазначенням строку прибуття військовослужбовців.
Отже, згідно з результатами службового розслідування, шкода, завдана в/ч НОМЕР_1 , стала наслідком бездіяльності позивача, який не виконав обов'язки, покладені на нього як на начальника відділення персоналу штабу в/ч НОМЕР_1 , що і зумовило застосування до нього матеріальної відповідальності.
Установлені судом обставини підтверджують, що під час проведення службового розслідування встановлено всі необхідні елементи для застосування матеріальної відповідальності: наявність шкоди, протиправну поведінку позивача у формі невиконання або неналежного виконання службових обов'язків, причинний зв'язок між цією поведінкою та заподіяною шкодою, а також вину позивача.
Форма вини є визначальною обставиною для визначення меж матеріальної відповідальності військовослужбовця чи відповідної особи відповідно до Закону України №160-ІХ. У разі, якщо шкода завдана з необережності, відповідальність особи обмежується межами, передбаченими частиною першою статті 5 Закону України №160-ІХ, а саме не більше п'ятнадцяти прожиткових мінімумів, установлених для працездатних осіб, якщо інше не передбачено законом.
З огляду на те, що у цій справі не доведено наявності умислу в діях позивача, а встановлені судом обставини вказують на необережність, суд вважає, що до позивача правомірно застосовано повну матеріальну відповідальність, а розмір визначеної шкоди у сумі 13 641,04 грн та 22 985,16 грн відповідає вимогам закону та враховує встановлене законодавче обмеження.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.06.2025 у справі № 420/18550/23.
Таким чином, з огляду на встановлені фактичні обставини та відповідне правове регулювання суд дійшов висновку щодо правомірності притягнення позивача до обмеженої матеріальної відповідальності за заподіяну державі шкоду на підставі оспорюваних індивідуальних актів.
В адміністративному судочинстві принцип верховенства права зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд зазначає, що доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою, однак позивач в ході судового розгляду справи не доведено ґрунтовності пред'явлених вимог.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.
За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.
Керуючись статтями 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 257, 260, 262, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Суддя С.Ф. Костюкевич