14 жовтня 2025 року
м. Харків
справа № 636/157/25
провадження № 22-ц/818/3245/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - Тичкової О.Ю.,
суддів колегії - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,
за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.
сторони справи:
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересовані особи: Чугуївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Чугуївському районі Харківської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, військова частина НОМЕР_1
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Харків апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 лютого 2025 року у складі судді Оболєнської С.А.,-
У січні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт факту смерті її сина, який є військовослужбовцем та проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 під час ведення бойових дій.
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 її син ОСОБА_2 загинув під час бойових дій, що підтверджується актом про настання смерті від 15.11.2024. Відділом державної реєстрації актів цивільного стану на підстав статті 21 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» їй відмовлено в реєстрації смерті сина та рекомендовано звернутися до суду із заявою про встановлення факту смерті. З метою отримання одноразової допомоги після загибелі сина та оформлення спадщини після його смерті, ОСОБА_1 просила суд встановити факт смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 24 лютого 2025 року у задоволенні заяви відмолено.
Рішення обґрунтовано тим, що надані позивачкою докази у своїй сукупності достовірно не свідчать про смерть ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , а лише дають підстави для обґрунтованого припущення смерті за обставин, що підтверджені цими доказами настала смерть останнього. З огляду на це підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 за пунктом 8 частини першої статті 315 ЦПК України немає. Разом з тим суд заявниця не позбавлена можливості звернутися до суду із заявою про оголошення судом ОСОБА_2 померлим на підставі частини другої статті 46 ЦК України.
Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву.
Апеляційна скарга обгрунтована тим, що суд не повно встановив обставини у справі та ухвалив рішення що не відповідає дійсним обставинам у сраві та вимогам закону. Нею надано належні, допустимі та достатні докази, що підтверджують смерть її сина, ОСОБА_2 під час під час ведення бойових дій на захист Батьківщини. Позивачка не позбавлена можливості отримати відповідний лікарський документ про смерть сина, оскільки на час розгляду справи тіло ОСОБА_2 знаходиться у місці бойового зіткнення в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, забрати тіло неможливо внаслідок продовження активних бойових дій та неможливістю евакуації. При цьому військовою частиною НОМЕР_1 за результатами службового розслідування підтверджено факт смерті ОСОБА_2 . Надані суду письмові докази не містять жодних суперечностей між собою і надають можливість зробити не просто вірогідне припущення, а дійти висновку про смерть ОСОБА_2 поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області, оскільки зібрані у справі докази дають підстави припускати, що його загибель сталась внаслідок удару дрона - камікадзе з боку противника. Проте суд зазначеним доказам належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні заяви. При цьому судом не враховано правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2024 року по справі № 756/5840/23 за змістом якого: “Вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи, зокрема після 24 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, під час ведення бойових дій, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення держави-агресора на територію України та об'єктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту».
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 , дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи що ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 03 квітня 2001 року виконкомом Курахівської міської ради Мар'їнського пайону, актовий запис №35.
Відповідно до копії сповіщенням сім'ї №155, в якій зазначено, що ОСОБА_2 , стрілець-помічник гранатометника механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , 18.03.2001 року зник безвісті 31.10.2024 в ході виконання бойового завдання біля н.п. Часів Яр Бахмутського району Донецької області.
Згідно рапорту №18079 від 05.11.2024 командира НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_4 , за фактом зникнення безвісти 31.10.2024, стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , солдата ОСОБА_2 , призначено службове розслідування.
Відповідно до акту службового розслідування за фактом зникнення безвісті солдата ОСОБА_2 було встановлено: 31.10.2024 близько 16:20 в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, в ході оборонних дій на лінії зіткнення зі збройними силами російської федерації, під час удару дрона-камікадзе з боку противника, зник безвісті на полі бою стрілець-помічник гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_2 . Під час виконання бойового завдання військовослужбовець знаходився у засобах захисту. Зброя військовослужбовця знаходиться з ним.
Згідно витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) №3609 від 03.12.2024: факт загибелі, стрільця-помічника гранатометника 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдата ОСОБА_2 , який мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, в результаті удару дрона-камікадзе з боку збройних сил російської федерації згідно з вимогами частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» вважати таким, що стався під час проходження служби в Збройних Силах України, та пов'язаний з виконанням військового обов'язку військової служби в Збройних Силах України, та не пов'язаний з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, і не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Смертельне поранення військовослужбовцем отримано під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності України, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерації на території Донецької області.
Тіло ОСОБА_2 не евакуювало через обстріли, а тому судово- медична експертиза не проводилась.
Згідно з актом про настання смерті від 15 листопада 2024 року, складеним командиром 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 капітаном ОСОБА_5 , командиром відділення - командиром машини 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 старшим солдатом ОСОБА_6 , номером обслуги 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_7 , стрільцем-санітаром 3 механізованого відділення 1 механізованого взводу 9 механізованої роти НОМЕР_3 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 солдатом ОСОБА_8 , засвідчено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 20 хв. загинув за таких обставин: під час бойових дій на лінії зіткнення зі збройними силами російської федерації в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок удару дрона-камікадзе з боку противника (а.с. 29).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Відповідно до ст.1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 67/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на території України з 24.02.2022 введено воєнний стан, термін якого продовжено.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, може бути подана членами сім'ї померлого, їхніми представниками або іншими заінтересованими особами (якщо встановлення факту смерті особи впливає на їхні права, обов'язки чи законні інтереси) до будь-якого місцевого суду України, що здійснює правосуддя, незалежно від місця проживання (перебування) заявника.
Згідно ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст.319 ЦПК України у рішенні суду повинно бути зазначено відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт. Рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у постанові № 5 від 31.03.1995 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
У відповідності з частин 3, 4 ст. 49 ЦК України, державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов'язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану", державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою. Заява про державну реєстрацію смерті подається не пізніше трьох днів з дня настання смерті або виявлення трупа, а в разі якщо неможливо одержати документ закладу охорони здоров'я або судово-медичної установи, - не пізніше п'яти днів. Державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені частиною другою цієї статті, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання. Державна реєстрація смерті проводиться за місцем проживання заявника у разі: 1) якщо заява надійшла після закінчення одного року з дня настання смерті; 2) встановлення у судовому порядку факту смерті; 3) звернення для реєстрації смерті особи, оголошеної судом померлою. Державна реєстрація смерті проводиться за заявою родичів померлого, представників органу опіки та піклування, працівників житлово-експлуатаційних організацій, адміністрації закладу охорони здоров'я, де настала смерть, та інших осіб.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18.10.2000 № 52/5 встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: лікарське свідоцтво про смерть (форма №106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за №1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 №545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; рішення суду про оголошення особи померлою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
У відповідності до правового висновку викладеного в постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.12.2022 в справі №490/6057/19-ц - встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише у судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім'ї загиблого військовослужбовця.
Судова колегія вважає, що надані заявницею й досліджені судом докази в достатній мірі підтверджують факт смерті ОСОБА_9 , що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_2 о 16 год. 20 хв. загинув за таких обставин: під час бойових дій на лінії зіткнення зі збройними силами російської федерації в районі населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області внаслідок удару дрона-камікадзе з боку противника. Відсутність лікарської довідки про смерть, та неможливість повернути тіло загиблого у зв'язку із окупацією території на якій відбулось бойове зіткнення, унеможливлюють зареєструвати смерть захисника України.
Для заявниці встановлення факту необхідно для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 в органах РАЦС, оскільки від цього залежить виникнення її особистих та майнових прав, зокрема, щодо отримання одноразової допомоги після загибелі сина та оформлення спадщини після його смерті.
За таких обставин, оскільки заявниця фактично просить встановити факт смерті сина, який був військовослужбовцем Збройних Сил України та загинув під час проходження військової служби під час ведення бойових дій на території що була окупована агресором, судова колегія приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Відповідно до пунктів 3,4 ч. 1, ч.4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.
З урахуванням викладених обставин справи апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статтями 367,368,374,376,381-384 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 24 лютого 2025 року - скасувати.
Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.
Встановити факт смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Курахове, Марийського району, Донецької області, громадянина України, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України, який загинув поблизу населеного пункту Часів Яр Бахмутського району Донецької області, під час проходження військової служби під час ведення бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку збройних сил російської федерацій території Донецької області.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постановим складено 23 жовтня 2025 року.
Головуючий О. Ю. Тичкова
Судді О.В. Маміна
Н.П. Пилипчук