Справа № 638/16768/23 Головуючий 1-ї інстанції: ОСОБА_1
Апеляційне провадження № 11-сс/818/1226/25 Доповідач - ОСОБА_2
Категорія: інше
21 жовтня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харків апеляційну скаргу заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 01 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , яка полягає у нерозгляді клопотання від 13.08.2025 року, у кримінальному провадженні №42023222060000204 від 06 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України -
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
28.08.2025 року ОСОБА_6 звернувся до суду зі скаргою, в якій просив зобов?язати слідчого СВ Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 розглянути клопотання про ознайомлення з матеріалами справи від 13.08.2025 року у порядку та строки, передбачені ст.220 КПК України та повідомити про результат розгляду.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 01 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , яка полягає у нерозгляді клопотання від 13.08.2025 року, у кримінальному провадженні №42023222060000204 від 06 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України.
Вимоги апеляційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та постановити нову, якою задовольнити його скаргу.
Позиції учасників судового провадження
Заявник ОСОБА_6 про дату та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причин своєї неявки суду не повідомив.
Враховуючи вимоги ч. 4 ст. 405, ч.2 ст. 422 КПК України, колегія суддів вважає за можливим проведення судового засідання за відсутності заявника, оскільки неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
На підставі ч.4 ст.107 КПК України, у разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.
За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про можливість проведення розгляду без участі сторін та без фіксування судового засідання технічними засобами.
Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Мотиви суду
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Однак, право на справедливий суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати обмеженням, накладення яких дозволено за змістом щодо умов прийнятності скарги.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово звертав увагу на те, що держава має право встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду; такі обмеження мають переслідувати легітимну мету, не порушувати саму сутність цього права, а між цією метою і запровадженими заходами має існувати пропорційне співвідношення (пункт 57 Рішення у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства» від 28 травня 1985 року, пункт 96 Рішення у справі «Кромбах проти Франції» від 13 лютого 2001 року).
У Рішенні Конституційного Суду України від 12 червня 2012 року № 13-рп/2012 зазначено, що, встановлюючи обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, законодавець повинен керуватися такою складовою принципу верховенства права як пропорційність. За правовою позицією Конституційного Суду України обмеження прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним.
Таким чином, Конституцією України допускається можливість обмеження права на апеляційне та касаційне оскарження рішення суду, однак воно не може бути свавільним та несправедливим. Таке обмеження має встановлюватися виключно Конституцією та законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленим суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційним та обґрунтованим.
Законом, який конкретизує положення Конституції України щодо обмеження можливості оскарження рішень суду, також виступає КПК.
Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що стаття 129 Конституції України гарантує право на апеляційний перегляд справи, а не кожного окремого судового рішення в межах кримінального провадження, відповідно до чого КПК визначає, в яких випадках і які рішення слідчих суддів, судів першої інстанції підлягають перегляду в апеляційному порядку (постанова Верховного Суду від 4 квітня 2019 року у справі №494/6/18).
Також у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 646/5552/17) та від 28 лютого 2019 року (справа № 161/4229/18), які стосувалися права на апеляційне оскарження ухвал слідчих суддів, Верховний Суд підкреслив, що норми Конституції України та кримінального процесуального закону беззастережно гарантують право на апеляційне оскарження лише судового рішення, постановленого за наслідком розгляду справи (кримінального провадження в суді першої інстанції) по суті, а не всіх судових рішень у межах цієї справи (провадження).
Відповідно до положень статті 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування регламентовано Главою 26 КПК.
Статтею 392 КПК України передбачено, що в апеляційному порядку можуть бути оскаржені судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, а саме: 1) вироки, крім випадків, передбачених статтею 394 цього Кодексу; 2) ухвали про застосування чи відмову у застосуванні примусових заходів медичного або виховного характеру; 3) інші ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ч.3 ст.392 КПК України, в апеляційному порядку також можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді у випадках, передбачених цим Кодексом.
Ст.307, 309 КПК України визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
Зокрема, відповідно до ст.309 КПК передбачено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування про:
1) відмову у наданні дозволу на затримання;
2) застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні;
3) продовження строку тримання під вартою або відмову в його продовженні;
4) застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні;
5) продовження строку домашнього арешту або відмову в його продовженні;
5-1) застосування запобіжного заходу у вигляді застави або про відмову в застосуванні такого заходу;
6) поміщення особи в приймальник-розподільник для дітей або відмову в такому поміщенні;
7) продовження строку тримання особи в приймальнику-розподільнику для дітей або відмову в його продовженні;
8) направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову у такому направленні;
9) арешт майна або відмову у ньому;
10) тимчасовий доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, які посвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності, або інших, за відсутності яких фізична особа - підприємець чи юридична особа позбавляються можливості здійснювати свою діяльність;
11) відсторонення від посади або відмову у ньому;
11-1) продовження відсторонення від посади;
12) відмову у здійсненні спеціального досудового розслідування;
13) закриття кримінального провадження на підставі частини дев'ятої статті 284 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 309 КПК, з урахуванням рішення Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020 року, визначено, що під час досудового розслідування також можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали слідчого судді: за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення; про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження або на рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пункту 9-1 частини першої статті 284 цього Кодексу; про скасування повідомлення про підозру чи відмову у задоволенні скарги на повідомлення про підозру; повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній.
Положеннями цієї статті визначено вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Приписами ст.309 КПК визначений виключний перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, проте за ч.3 цієї статті інші ухвали слідчого судді, ніж зазначені в цій статті, оскарженню не підлягають і заперечення проти них можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді. Тобто у випадку незгоди сторін з іншими ухвалами слідчого судді законність останніх підлягає перевірці судом першої інстанції під час підготовчого провадження.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником оскаржується ухвала слідчого судді, якою відмовлено у задоволенні скарги щодо бездіяльності посадових осіб органу досудового розслідування, яка полягає у не здійсненні процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений КПК України строк, а саме у не розгляді клопотання, поданого у відповідності до ст.220 КПК України.
Однак апеляційне оскарження такої ухвали слідчого судді кримінальним процесуальним законом не передбачено, вона не входить до переліку рішень, визначених у ст.309 КПК чи інших статтях цього Кодексу, які містять пряму вказівку на можливість апеляційного оскарження ухвал слідчого судді
В той же час, оскільки постановлена слідчим суддею ухвала передбачена положеннями чинного КПК України як рішення слідчого судді за результатами розгляду клопотання в порядку ч.1 ст.303 КПК України, положення щодо можливості апеляційного оскарження ухвали слідчого судді, в тому числі викладені в постанові ВП ВС від 23 травня 2018 року по справі №243/6674/17-к, у даному випадку не застосовуються.
Встановлення законодавцем обмеження права на апеляційне оскарження рішень суддів має на меті забезпечення розумного балансу між ефективністю досудового розслідування і здійсненням дієвого судового контролю у разі обмеження чи порушення прав і законних інтересів осіб.
Згідно з положеннями ч.4 ст.399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Частина 4 статті 399 КПК України визначає не право, а обов'язок суду апеляційної інстанції відмовити у відкритті провадження, тому що законом визначено чіткий перелік ухвал слідчого судді, які підлягають оскарженню, і не надає можливості діяти вибірково щодо кожного конкретного випадку.
Рішення про відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на ухвалу слідчого судді може бути постановлене під час вирішення питання про призначення судового засідання щодо розгляду апеляційної скарги на таке рішення.
Якщо після призначення судового засідання буде встановлено, що апеляційний розгляд здійснюється за апеляційною скаргою на судове рішення, яке не підлягає апеляційному оскарженню, суд апеляційної інстанції має постановити ухвалу про закриття апеляційного провадження. Така позиція узгоджується з позицією, висловленою в ухвалі Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі №569/17036/18.
Водночас, викладене не виключає можливості повернення таких апеляційних скарг із підстав, передбачених ст.399 КПК України, що узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловленою у справі № 686/24639/17 (провадження № 51-5496кмо18).
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції приходить висновку про необхідність повернення апеляційної скарги, аапеляційне провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_6 підлягає закриттю.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою заявника ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м.Харкова від 01 вересня 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги заявника ОСОБА_6 на бездіяльність слідчого Харківського РУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_7 , яка полягає у нерозгляді клопотання від 13.08.2025 року, у кримінальному провадженні №42023222060000204 від 06 жовтня 2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.382 КК України - закрити.
Апеляційну скаргу разом з усіма доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Кримінального касаційного суду у складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Колегія суддів:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4