Справа № 536/128/24 Номер провадження 33/814/306/25Головуючий у 1-й інстанції Баранська Ж. О. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.
22 жовтня 2025 року м. Полтава
Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю секретаря судового засідання Пархоменко Ю.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2024 року,
Цією постановою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і накладено на нього стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.
За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 12 січня 2024 року о 07 годині 01 хвилині по вул. Котляревського, 1 у с. Соснівка Кременчуцького р-ну в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння та відмовився від проходження огляду на стан названого сп'яніння на алкотестері «Драгер» і в медичному закладі.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2024 року та закрити провадження у справі щодо нього на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: органом поліції не було доведено його винуватість у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; матеріали справи не містять доказів щодо керування ним автомобілем, тим більше, в стані алкогольного сп'яніння; він не мав ознак алкогольного сп'яніння та, будучи військовослужбовцем, о 07 годині виїжджав з м. Кременчук, поспішав до місця несення служби, а тому не мав часу проходити огляд та скористався правом відмовитись від його проходження, натомість поліцейський не роз'яснив йому наслідків такої відмови; поліцією не наведено підстав для зупинки транспортного засобу, не відсторонено його від керування автомобілем, який у нього не вилучався, та не передано керування транспортним засобом іншій особі, не видавалось направлення для огляду на стан алкогольного сп'яніння за формою, передбаченою в додатку №1 до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, й таке направлення є відсутнім у матеріалах провадження, що свідчить про порушення встановленої процедури, відсутність вимоги з приводу проходження огляду в закладі охорони здоров'я і те, що поліцейський у встановленому законом порядку не направляв його ( ОСОБА_1 ) в медичний заклад для проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, у зв'язку з чим, він був позбавлений можливості в передбаченому законодавством порядку пройти відповідний огляд; протокол про адміністративне правопорушення не відповідає приписам ст.256 КУпАП щодо зазначення суті правопорушення, в ньому не сформульовано, який саме огляд і в який спосіб йому ( ОСОБА_1 ) необхідно було пройти на вимогу поліцейського, а також відсутні відомості про свідків, у присутності яких він висловив відмову від проходження огляду; для підтвердження стану тверезості він протягом двох годин після складання протоколу намагався пройти огляд на стан сп'яніння в загальному порядку; він раніше не притягувався до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. При цьому, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції: поверхово й формально розглянув справу, не допитавши свідка в судовому засіданні; не зазначив у постанові про наявність чи відсутність обставин, які пом'яшкують та обтяжують відповідальність.
Особі, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , та його представникам - адвокатам Ротко Т.В., ОСОБА_2 , було своєчасно й належним чином повідомлено про місце, дату, час апеляційного розгляду та до суду вони не з'явились, причини неявки не повідомили й клопотань про відкладення апеляційного розгляду від них не надходило. Участь зазначених вище учасників судового провадження в апеляційному розгляді цієї справи відповідно до положень КУпАП не є обов'язковою.
Тому на підставі ч.6 ст.294 КУпАП України справа щодо ОСОБА_1 підлягає розгляду в апеляційному порядку.
Суд апеляційної інстанції перевірив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 294 КУпАП регламентовано, що судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах доводів апеляційної скарги.
Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв'язаними доказами, і є обґрунтованим.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №296672 12 січня 2024 року о 07 годині 01 хвилині ОСОБА_1 по вул. Котляревського, 1 у с. Соснівка Кременчуцького р-ну в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 , з ознакою алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота та відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці з використанням газоаналізатора «Драгер» і в медичному закладі (а.с.3).
Наведені вище обставини підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено, що 12 січня 2024 року приблизно о 07 годині 01 хвилині ОСОБА_1 по вул. Котляревського, 1 у с. Соснівка Кременчуцького р-ну Полтавської обл. керував транспортним засобом «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 (зафіксовано обставини як руху цього автомобіля, так і керування ним ОСОБА_1 ), та був зупинений поліцією. Затим поліцейський повідомив ОСОБА_1 про наявну в нього ознаку алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота, однак ОСОБА_1 на вимоги поліції неодноразово відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі. При цьому, поліцейським було роз'яснено ОСОБА_1 : що за вчинення вказаних вище дій (відмови водія від проходження огляду на стан названого сп'яніння в установленому законом порядку) щодо нього будуть складені відповідні матеріали провадження за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП; його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП. ОСОБА_1 не висловлював заперечень з приводу складання протоколу, його позиція щодо відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння протягом усього часу залишалась незмінною (а.с.9).
При цьому, ОСОБА_1 , який згідно з даними довідки СРПП ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області має посвідчення водія з 2011 року (а.с.8), безумовно розумів наявність у нього передбаченого законом обов'язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп'яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Окрім того, в акті ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом і власноручним записом згоду із зафіксованим фактом його відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу «Drager Аlcotest 6810» (а.с.4).
Також матеріалами провадження підтверджено вручення поліцейським ОСОБА_1 копії направлення його на огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад, що підтверджується його підписом та власноруч здійсненим записом у цьому направленні. Це направлення наявне в матеріалах справи (а.с.5).
Водночас слід зазначити, що направлення водія на огляд для визначення стану сп'яніння має виключно організаційно-забезпечувальну функцію та, оскільки ОСОБА_1 відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стае алкогольного сп'яніння, то доводи щодо змісту й порядку вручення цього направлення на впливають на правильність і законність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.
У силу приписів ч.1 ст.130, ст.266 КУпАП, п.2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп'яніння на вимогу поліцейського, який установив наявність підстав для висновку про перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого законодавством порядку є безумовним обов'язком водія.
Будь-яких даних про те, що ОСОБА_1 діяв у стані крайньої необхідності, невідкладного виконання бойового завдання, перевіркою матеріалів провадження в ході апеляційного розгляду не встановлено.
Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп'яніння.
Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп'яніння. На місці події поліцейський повідомив про виявлення в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння у вигляді запаху алкоголю з порожнини рота в контексті наявності підстав для проведення його огляду на стан названого сп'яніння. Наявність у ОСОБА_1 , зокрема, цієї ознаки алкогольного сп'яніння зафіксовано й у протоколі про адміністративне правопорушення, акті та направленні (а.с.3, 4, 5).
Отже, з урахуванням наведених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень у ході висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння чи безпідставності таких вимог.
Таким чином, зазначені вище обставини в їх сукупності та взаємозв'язку поза розумним сумнівом підтверджують факт керування ОСОБА_1 автомобілем «Opel Vectra», н.з. НОМЕР_1 , за встановлених місцевим судом обставин і його відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння. Зазначені вище дії ОСОБА_1 містять усі необхідні елементи як об'єктивної, так і суб'єктивної сторін адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Що стосується посилань апелянта на те, що він після складання протоколу намагався пройти огляд на стан сп'яніння в загальному порядку, то вони позбавлені підстав.
Відповідно до вимог п.2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
За ч.1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
На підставі ч.ч.1, 2 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, на стан алкогольного сп'яніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, на проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Таким чином, зазначене вище адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке полягає у відмові особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, є закінченим з моменту відмови водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння відповідно до встановленого порядку (поліцейським з використанням спеціального технічного засобу та в закладі охорони здоров'я).
Далі за змістом п.6 розділу Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, в разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення.
У п.27 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23 грудня 2005 року також передбачено, що, якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.
Таким чином, з моменту неодноразової відмови водія ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння (як із використанням поліцейським спеціального технічного засобу, так і в закладі охорони здоров'я) ним було вчинено закінчене адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130КУпАП, після чого поліцейський із дотриманням нормативних положень обґрунтовано зафіксував фактичні обставини цього правопорушення в протоколі. Тому твердження ОСОБА_1 про намагання пройти огляд у загальному порядку вже після закінчення вчиненого ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, більше того, після його фіксації у відповідному процесуальному документі суб'єктом владних повноважень, у будь-якому не спростовує наявність у діях ОСОБА_1 події та складу вказаного вище адміністративного правопорушення. Окрім того, зазначені вище доводи апелянта не знаходять жодного підтвердження в матеріалах провадження.
Також на доводи апелянта суд апеляційної інстанції також констатує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння особою, яка керує транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Усупереч доводам апеляційної скарги, протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 відповідає положенням ст.256 КУпАП, зокрема, в ньому чітко зазначено про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан саме алкогольного сп'яніння. Наведена уповноваженою особою фабула містить усі істотні ознаки правопорушення, яке ставиться у вину ОСОБА_1 та відповідає приписам ч.1 ст.130 КУпАП, п.2.5 ПДР України, є зрозумілою. Відомості ж щодо свідків у протоколі не зазначено з огляду на відсутність свідків.
При цьому, за змістом ч.2 ст.266 КУпАП, п.6 Розділу Х Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року, в разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, залучення двох свідків здійснюється лише при відсутності факту застосування технічних засобів відеозапису. У цьому випадку поліцією забезпечено безперервне відеофіксування обставин учинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і процедуру оформлення матеріалів провадження щодо нього, у зв'язку з чим підстави для висновку про порушення процедури огляду через незалучення свідків для фіксації цього правопорушення відсутні.
За змістом ч.1 ст.15 КУпАП за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху військовослужбовці несуть адміністративну відповідальність на загальних підставах.
Частиною 1 ст.130 КУпАП передбачено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
При цьому, ст.266 КУпАП визначено спеціальний порядок огляду на стан алкогольного сп'яніння спеціального суб'єкта - водія транспортного засобу.
Відповідно до ч.ч.2-3 ст.266 КУпАП огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Водночас у відповідності до положень ст.235-1 КУпАП військова інспекція безпеки дорожнього руху Військової служби правопорядку у Збройних Силах України розглядає справи про вчинені водіями військових транспортних засобів - військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів, а також працівниками Збройних Сил України під час виконання ними службових обов'язків правопорушення, передбачені частинами першою, четвертою і п'ятою статті 121, статтею 121-1, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтями 124-1-126, статтею 132-1 цього Кодексу. Стаття 130 КУпАП до переліку вказаних статей і частин статей не належить.
Разом з цим, адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, не належить до військових адміністративних правопорушень, і воно вчинене ОСОБА_1 як учасником дорожнього руху (водієм) на дорогах загального користування, а тому висування ОСОБА_1 вимог поліцією щодо проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як водієві транспортного засобу обгрунтовано проводилось у спеціально передбаченому порядку, який міститься у вимогах ст.266 КУпАП, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, а також, керуючись Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою Наказом МВС України №1395 від 07 листопада 2015 року. Відповідно й протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 правомірно складено уповноваженою особою - поліцейським Національної поліції, а саме інспектором 1 взводу 2 роти 1 батальйону УПП у Полтавській області, як це регламентовано п.1 ч.1 ст.255 КУпАП.
Учинені ОСОБА_1 протиправні дії чітко охоплюються диспозицією ч.1 ст.130 КУпАП та підлягають кваліфікації саме за цією нормою закону як правопорушення на транспорті проти безпеки руху, вчинене водієм шляхом порушення правил, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Посилання ОСОБА_1 як на підставу для скасування оскаржуваної постанови на нездійснення місцевим судом допиту свідка позбавлені підстав, оскільки наявний у матеріалах справи технічний носій інформації з безперервною відеофіксацією містить відомості, необхідні для повного й усебічного з'ясування і встановлення обставин справи, повною мірою доводить винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та ним зафіксовано процедуру оформлення поліцією відповідних матеріалів. Окрім того, в апеляційній скарзі не зазначено, якого саме свідка мав, на його думку, допитати суд першої інстанції, належним чином не обґрунтовано, що свідок міг повідомити суду невідомі або ж інші відомості, які мали б значення для встановлення суттєвих обставин провадження та були би відсутніми в матеріалах справи.
Водночас доводи апеляційної скарги щодо підстави та обставин зупинки автомобіля, відсторонення водія від керування автомобілем за своїм змістом не стосуюються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, не утворюють достатню підставу для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом і його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і, враховуючи викладене вище, також самі по собі не обумовлюють недопустимість чи неналежність доказів по справі з огляду на відсутність безпосереднього прямого зв'язку між цим питанням та обставинами, які мають місце в межах складу вказаного вище адміністративного правопорушення.
Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять винуватість ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об'єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.
Таким чином, доводи, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, є безпідставними.
Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм (водійське посвідчення серії НОМЕР_2 ), що не оспорюється в апеляційній скарзі та підтверджується даними довідки СРПП ВП №2 Кременчуцького РУП ГУНП у Полтавській області (а.с.8).
Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.
Таким чином, суд першої інстанції як наслідок, правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка має безальтернативний характер, а тому наведені в апеляційній скарзі доводи про те, що ОСОБА_1 раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, а також відсутність обставин, які пом'якшують та обтяжують його відповідальність, відповідно до вказаних вище вимог закону, не вказують на можливість застосування більш м'якого стягнення, аніж того, що було обрано судом першої інстанції.
Накладене на ОСОБА_1 стягнення, як наслідок, за своїм видом і розміром відповідає положенням ст.23, 33 КУпАП.
Отже, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Кременчуцького районного суду Полтавської області від 26 листопада 2024 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя Полтавського
апеляційного суду О.М. Корсун