Кропивницький апеляційний суд
Справа № 33/4809/626/25 Головуючий у суді І інстанції: Бурко Р.В.
Категорія: 41 КУпАП Доповідач в суді ІІ - інстанції: Бондарчук Р.А.
16.10.2025року. Суддя судової палати у кримінальних справах Кропивницького апеляційного суду Бондарчук Р.А.,
з участю:
представника особи, яка притягується
до відповідальності - адвоката Калінки-Бондар О.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кропивницький апеляційну скаргу адвоката Калінки-Бондар О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 вересня 2025 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , т.в.о. генерального директора КНП «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки - НОМЕР_1 ,
визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) та закрито провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення,
Постановою Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 вересня 2025 року ОСОБА_1 визнана винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та закрито провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Згідно постанови суду при проведенні перевірки з 17 по 18.06.2025 р. КНП «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям», встановлено, що ОСОБА_1 вчинила адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 41 КУпАП, а саме - відмова у наданні невикористаної відпустки з наступним звільненням.
Зокрема. вихователь Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради ОСОБА_2 була попереджена згідно наказу від 01.05.2025 №5-од про наступне майбутнє вивільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату працівників 30.06.2025 та подала заяву 20.05.2025 про надання їй щорічної відпустки тривалістю 29 календарних днів з 02.06.2025, що передбачено статтею 3 Закону України «Про відпустки», а саме: за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
Тимчасово виконуючою обов'язки генерального директора ОСОБА_1 в наданні такої відпустки ОСОБА_2 було відмовлено в порушення ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
При цьому Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради не включено до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури.
В апеляційній скарзі адвокат Калінка-Бондар О.Б., яка діє в інтересах
ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду та постановити нову, якою закри то провадження у справі на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного правопорушення.
Такого висновку суду дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного Водночас, Суд першої у постанові від 11 липня 2018 року (справа № 308/8763/15-а).
Суд першої інстанції в оскаржуваній постанові не дотримався вимог п. ч.1 ст. 247 КУпАП, оскільки першочергово накладення адміністративного не встановив, чи не закінчились строки накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» у період дії воєнного стану надання працівнику щорічної основної відпустки за рішенням роботодавця може бути обмежено тривалістю 24 календарні дні за поточний робочий рік.
Якщо тривалість щорічної основної відпустки працівника становить більше 24 календарних днів, надання не використаних у період дії воєнного стану днів такої відпустки переноситься на період після припинення або скасування воєнного стану.
За рішенням роботодавця невикористані дні такої відпустки можуть надаватися без збереження заробітної плати. невикористаних У період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні п'ятої днів щорічної відпустки.
Норми частини сьомої статті 79, частини 11, частини статті другої 80 Кодексу статті законів про працю України та частини п'ятої статті стану не застосовуються. 12 Закону України "Про відпустки" у період дії воєнного та грошова компенсація разі звільнення працівника у період дії воєнного стану йому виплачується
У період дії відповідно до статті 24 Закону України "Про відпустки". воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, робіт виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення).
Дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи, викладені в апеляції, вважаю, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову судді суду першої інстанції - залишити без змін, з таких підстав.
В суді апеляційної інстанції адвокат Калінка-Бондар О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити. Вказала, що суд першої інстанції, закриваючи провадження стосовно ОСОБА_1 безпідставно визнав її винною. Додала, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні невикористаних днів щорічної відпустки (ст. 12 Закону України «Про відпустки»). Надання відпустки ОСОБА_2 поза встановленим графіком не було можливе виходячи з виробничої необхідності. Також, додала, що їх підприємство є критично важливим.
Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Цією ж нормою закону передбачено, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності її дія або бездіяльність повинна бути протиправною, тобто порушувати встановлений законом порядок.
Згідно положень ст. 124 КУпАП відповідальність за вказане адміністративне правопорушення настає у разі порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна.
Відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її в точній відповідності з законом. При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд повинен з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так частиною 1 статті 41 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, терміну надання посадовими особами підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності та фізичними особами - підприємцями працівникам, у тому числі колишнім, на їхню вимогу документів стосовно їх трудової діяльності на даному підприємстві, в установі, організації чи у фізичної особи - підприємця, необхідних для призначення пенсії (про стаж, заробітну плату тощо), визначеного Законом України "Про звернення громадян", або надання зазначених документів, що містять недостовірні дані, порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення, а також інші порушення вимог законодавства про працю.
При цьому, вина ОСОБА_1 у вчиненні в правопорушення підтверджується доказами, які суд дослідив під час розгляду адміністративної справи, а саме:
- протоколом про адміністративне правопорушення № ПС/КР/20673/0526/П/ПТ від 18.06.2025 складеного заступником начальника відділу з питань праці соціального регіону управління інспекційної діяльності у Кіровоградській області Південно-Східного МУД Пасічник Т.В. відповідно до якого:
Вихователь Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради ОСОБА_2 була попереджена згідно наказу від 01.05.2025 №5-од про наступне майбутнє вивільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату працівників 30.06.2025 та подала заяву 20.05.2025 про надання їй щорічної відпустки тривалістю 29 календарних днів з 02.06.2025, що передбачено статтею 3 Закону України «Про відпустки», а саме: за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення в цьому разі є останній день відпустки.
В наданні такої відпустки ОСОБА_2 було відмовлено тимчасово виконуючою обов'язки генерального директора ОСОБА_1 , в порушення ч.2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). При цьому Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради не включено до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури;
- копіює скарги ОСОБА_2 в якому остання зазначає про порушення;
- копією статуту КНП «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради.
Згідно зі Статутом, затвердженим розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради від 14.12.2023 №355-гр, управління Комунальним некомерційним підприємством «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям Кіровоградської обласної ради здійснює генеральний директор.
Відповідно до пункту 7.3 Статуту генеральний директор діє без довіреності від імені підприємства, приймає передбачені законодавством рішення у сфері трудових відносин.
- копією розпорядженням голови Кіровоградської обласної ради С. Шульга № 122-гр від 01.06.2022 відповідно до якого на ОСОБА_1 покладено тимчасове виконання обов'язків головного лікаря КНП «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради, до поверхня в Україну генерального директора ОСОБА_3 ;
- копією наказу в.о. генерального директора ОСОБА_3 № 10-вс від 13.06.2025 відповідно до якого покладено на ОСОБА_1 виконання обов'язків генерального директора;
- копією наказу в.о. головного лікаря ОСОБА_1 № 32-к (п) від 22.09.2025 про прийом на роботу ОСОБА_2 ;
- копією наказу в.о. генерального директора ОСОБА_1 № 5-од від 01.05.2025 відповідно до якого старшому інспектору з кадрів ОСОБА_4 доручено підгортувати та повідомити будь-яким способом електронної комунікації, про наступне звільнення з роботи 30.06.2025 в зв'язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України під підпис ОСОБА_2
- копія заяви ОСОБА_2 про надання їй планової відпусти за 2024-2025 рік на 29 календарних днів з 02.06.2025.
Оцінюючи досліджені під час розгляду справи докази, апеляційний суд погоджується з висновком судді районного суду про те, що протокол про адміністративне правопорушення щодо наявності в діях ОСОБА_1 порушень ч. 1 ст. 41 КУпАП складені відповідно до вимог чинного законодавства.
Так, нормами ст. 45 Конституції України встановлено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час.
Законом України «Про відпустки» встановлено державні гарантії права на відпустки працівників, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Відповідно до вимог ст. 3 вказаного Закону за бажанням працівника у разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.
Отже, факт порушення державної гарантії права на відпустки - є самостійним складом адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41КУпАП, оскільки законодавцем чітко передбачено імперативний обов'язок роботодавця надання невикористаної відпустки у разі його звільнення.
В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують факт того, що ОСОБА_2 була попереджена згідно наказу від 01.05.2025 №5-од про наступне майбутнє вивільнення за п.1 ст. 40 Кодексу законів про працю України у зв'язку зі скороченням штату працівників 30.06.2025 та подала заяву 20.05.2025 про надання їй щорічної відпустки тривалістю 29 календарних днів з 02.06.2025, що передбачено статтею 3 Закону України «Про відпустки»
Однак, не зважаючи на те, в.о. головного лікаря ОСОБА_1 відмовила в наданні такої відпустки в порушення ч. 2 ст.12 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», якою визначено, що у період дії воєнного стану роботодавець може відмовити працівнику у наданні будь-якого виду відпусток (крім відпустки у зв'язку вагітністю та пологами та відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку), якщо такий працівник залучений до виконання робіт на об'єктах критичної інфраструктури, робіт з виробництва товарів оборонного призначення або до виконання мобілізаційного завдання (замовлення). Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради не включено до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури. При цьому, ОСОБА_2 навіть не було надано скорочений термін відпустки терміном 24 дні, на підстав ст. 12 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», як зазначає апелянт в скарзі.
А тому, вказані дії ОСОБА_1 утворюють самостійний склад адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 41КУпАП.
Доводи сторони захисту про те, що Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради є об'єктом критичної інфраструктури судом не може бути враховано оскільки в ході проведення перевірки Південно-Східним МУД ДЕРЖПРАЦІ встановлено, що Комунальне некомерційне підприємство «Кіровоградський обласний центр медичної реабілітації та паліативної допомоги дітям» Кіровоградської обласної ради не включено до Реєстру об'єктів критичної інфраструктури.
Також, не можуть бути враховані доводи захисту про обґрунтоване ненадання відпустки працівнику поза встановленим графіком у зв'язку з необхідністю виконання термінової невідкладної роботи по догляді за дітьми, оскільки як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_2 повинна був іти у відпустку незадовго до її звільнення з роботи.
В даному випадку вказана підстава не може бути визнана судом, як обґрунтованою оскільки законодавцем передбачено у ст. 3 Закону України «Про відпустки» право працівника та обов'язок роботодавця у разі звільнення працівника (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням.
Доводи сторони захисту про те, що наказ в.о. генерального директора ОСОБА_1 № 5-од від 01.05.2025 не є наказом про звільнення працівника та працівник не ознайомлювався з цим наказом, як підстава для відмови у наданні відпустки, судом не може бути враховано оскільки сам по собі вказаний наказ свідчить про те, що роботодавець попереджає працівника про його звільнення з певної дати та як було вище зазначено вимоги ст. 3 Закону України «Про відпустки», за вказаних захисником обставин, ніхто не відміняв.
Що стосується доводів сторони захисту про те, що при закритті провадження на підставі п.7ч.1 ст.247 КУпАП не встановлюється вина особи, необхідно зазначити наступне.
Відповідно до ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніше, як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частині третій цієї статті.
Враховуючи те, на момент ухвалення судового рішення сплинув строк передбачений ст.38 КУпАП притягнення до адміністративної відповідальності апеляційний суд погоджується з думкою судді суду першої інстанції, що провадження по справі підлягає закриттю на підставі п.7ч.1 ст.247 КУпАП.
В той же час статтею 280 КУпАП встановлено обов'язок суду з'ясовувати при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поміж іншого, і чи винна дана особа в його вчиненні.
При цьому, будь-яких норм щодо відсутності у суду повноважень на встановлення обставин щодо вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі винесення постанови про закриття провадження за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП вказаний Кодекс не містить.
Водночас, зі змісту ч. 1 ст. 38 КУпАП вбачається, що закриття провадження на зазначеній підставі можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; сплив встановленого законом строку.
Тобто, для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення з підстав закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, можливо лише за умови встановлення факту вчинення особою протиправної дії чи бездіяльності, що підпадають під визначені законом ознаки адміністративного правопорушення.
У разі недоведеності наявності складу адміністративного правопорушення та не підтвердження його належними та допустимими доказами, виключається можливість закрити провадження у адміністративній справі саме за п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
У цьому разі законодавець передбачив іншу підставу для закриття провадження у справі за відсутності події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
Отже, під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, необхідно встановити наявність або відсутність вини особи відносно якої складені протоколи про адміністративні правопорушення.
Необґрунтованими та безпідставними є також посилання апелянта на узагальнений науково-консультативний висновок Науково-консультативної ради при Вищому адміністративному суді України, а саме стосовно того, що під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється, оскільки даний висновок носить суто рекомендаційний характер та не має силу закону, тому апеляційний суд не враховує його при вирішенні даної справи про адміністративне правопорушення.
А тому, доводи сторони захисту про те, що при закритті провадження на підставі п.7ч.1 ст.247 КУпАП не встановлюється вина особи не знайшли своє підтвердження та надані з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, не встановлено.
За таких обставин, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 245 КУпАП всебічно, повно, об'єктивно з'ясував всі обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення, безпосередньо у судовому засіданні дослідив докази та обґрунтовано дійшов висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП.
Тому, апеляційний суд приходить до висновку про те, що дії ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 41 КУпАП кваліфіковані правильно, а її винуватість у вчиненні даного правопорушення, підтверджується сукупністю наявних у справі, належних та допустимих доказів, які узгоджуються між собою і сумнівів у їх достовірності не викликають.
На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись ст. 294 КУпАП України, -
Апеляційну скаргу адвоката Калінки-Бондар О.Б., яка діє в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а постанову Фортечного районного суду м. Кропивницького від 25 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Кропивницького
апеляційного суду Р.А. Бондарчук