іменем України
23 жовтня 2025 року м. Кропивницький
справа № 404/5707/25
провадження № 22-ц/4809/1519/25
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах Чельник О.І. (головуючий, суддя-доповідач), Карпенка О.Л., Мурашка С.І.
за участю секретаря судового засідання Антошиної А.В.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» на ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 18 липня 2025 року у складі судді Кулінки Л.Д.,
У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Екостайл» (далі ТОВ «Екостайл») звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 в сумі 6087,48 грн.
Ухвалою Фортечного районного суду міста Кропивницького від 18 липня 2025 року у видачі судового наказу відмовлено.
Не погодившись із вказаною ухвалою суду ТОВ «Екостайл» подало апеляційну скаргу, в якій просило ухвалу скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.
Відповідно до вимог ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскаржувана ухвала суду першої інстанції у цій справі входить до переліку ухвал, які розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (п.1 ч.1 ст.353 ЦПК України).
У зв'язку з розглядом справи за відсутності її учасників, відповідно до ч.13 ст.7, ч.2 ст.247 ЦПК України судове засідання не проводиться і фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч.ч.4, 5 ст.268 та ст.383 ЦПК України постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Суд першої інстанції зазначив, що заява про видачу судового наказу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу не може бути прийнята судом до розгляду, оскільки не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.165 ЦПК України, а суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу, оскільки заявлено вимогу у тому числі про стягнення пені у розмірі 295,24 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Встановлено, що ТОВ «Екостайл» звернулося до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за надані послуги з вивезення побутових відходів з ОСОБА_1 за період з 01.03.2022 по 31.12.2024 в сумі 6087,48 грн (а.с.1-6).
Відповідно до п.3 ч.1 ст.161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, телекомунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
У статті 165 ЦПК України наданий вичерпний перелік підстав для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності.
Згідно з ч.3 ст.165 ЦПК України у разі, якщо в заяві про видачу судового наказу містяться вимоги, частина з яких не підлягає розгляду в порядку наказного провадження, суд постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу лише в частині цих вимог. У разі, якщо заявлені вимоги між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий, суд відмовляє у видачі судового наказу.
Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
У наказному провадженні можливе задоволення лише документально підтверджених і безспірних вимог, перелічених у статті 161 ЦПК України.
Судом встановлено та як убачається з наданого заявником розрахунку з абонентом, боржникам нарахована пеня, яка включена до суми заборгованості.
Колегія суддів вважає правильним висновок місцевого суду про те, що це суперечить положенням пункту 3 частини першої статті 161 ЦПК України, за яким судовий наказ може бути видано. якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг лише з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості. Крім того, дійсно заявлені вимоги щодо нарахованої заборгованості між собою взаємопов'язані і окремий їх розгляд неможливий.
Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу ( п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
У справах наказного провадження учасниками справи є заявник та боржник (ч.2 ст.42 ЦПК України).
Згідно зі ст.167 ЦПК України розгляд заяв про видачу судового наказу проводиться без судового засідання і повідомлення заявника і боржника, що позбавляє останнього можливості подати заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу або клопотання про зменшення таких витрат.
Слід зазначити, що в наказному провадженні розглядаються безспірні вимоги, що виключає можливість стягнення судовим наказом витрат на професійну правничу допомогу.
Порядок розгляду справ наказного провадження визначений розділом II ЦПК України, який не містить положень, які б передбачали можливість розподілу витрат на правничу допомогу.
Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про стягнення боргу за пенею та відшкодування витрат на правничу допомогу суд має забезпечити реалізацію сторонами дотримання принципу змагальності сторін, однак розділ ІІ «Наказне провадження» не передбачає застосування такого принципу.
На відміну від витрат по сплаті судового збору, розмір якого визначається Законом України «Про судовий збір», склад та розмір витрат на правничу допомогу входять до предмета доказування у справі, в якій сторони, користуючись принципами змагальності та диспозитивності судового процесу, обґрунтовують свої вимоги та заперечення не лише стосовно вимог по суті спору, й з приводу витрат на правничу допомогу.
З огляду на викладене вище відшкодування витрат на правничу допомогу можливе у справах позовного провадження, а у справах наказного провадження, з урахуванням особливостей розгляду цих справ, такі судові витрати не відшкодовуються.
Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеній у постанові від 25 березня 2020 року у справі № 607/1219/18, про те, що відшкодування витрат на правничу допомогу можливе лише у справах позовного провадження.
Також у справах наказного провадження не передбачено стягнення пені, розмір якої пов'язаний із основним боргом та є оспорюваним, тому підлягає розгляду разом із вимогою про стягнення боргу за надані житлово-комунальні послуги.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів безспірності заявленої до стягнення заборгованості, а також про неможливість стягнення в порядку наказного провадження витрат на професійну правничу допомогу, доводи апеляційної скарги не спростовують викладених судом першої інстанції висновків, оскільки суперечать і самій заяві про видачу судового наказу.
За таких обставин, враховуючи, що заява ТОВ «Екостайл» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості із ОСОБА_1 подана без додержання вимог, передбачених ч.3 ст.163 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у видачі судового наказу з підстави, передбаченої правилами п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України.
Відповідно до ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм процесуального права, тому на підставі статті 375 ЦПК України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 - 384 ЦПК України
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Екостайл» залишити без задоволення, а ухвалу Фортечного районного суду міста Кропивницького від 18 липня 2025 року- без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.
Головуючий суддя О.І. Чельник
Судді О.Л. Карпенко
С.І. Мурашко