Справа № 346/3505/25
Провадження № 11-кп/4808/482/25
Категорія ст.539 КПК України
Головуючий у 1 інстанції ОСОБА_1
Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 жовтня 2025 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря с/з ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 на ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2025 року про застосування до засудженого ОСОБА_7 заходу стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу, -
Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2025 року до засудженого ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який відбуває покарання у Державній установі «Коломийська виправна колонія (№ 41)», застосовано захід дисциплінарного стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу установи на строк 1 (один) місяць.
Не погоджуючись з зазначеною ухвалою, захисник подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню. Зазначає, що подання ДУ "Коломийська виправна колонія (№41)" від 08.07.25 року не вмотивоване. Таке стягнення накладається лише у разі безуспішного застосування інших заходів впливу. Засуджений ОСОБА_7 вже тричі переводився до приміщення камерного типу за попередні порушення, а саме 20.05.22 року на 1 місяць, 16.07.24 року на 2 місяці, 06.03.25 року на 3 місяці, тому ці попередні порушення та стягнення не можуть знову бути підставою для такого переміщення. Після останнього звільнення з приміщення камерного типу після 27.05.25 року ОСОБА_7 вчинив лише одне порушення, 24.06.25 року з накладенням стягнення у виді догани, що не може свідчити про безуспішність інших заходів впливу, як підстави для задоволення подання. Інші порушення мали місце під час перебування ОСОБА_7 в приміщенні камерного типу в період з 06.03.25 по 27.05.25 року, і тому не можуть братись до уваги в обґрунтування подання. Те, що на засудженого ОСОБА_7 76 разів накладались дисциплінарні стягнення, як довід адміністрації, є безпідставним, оскільки ці порушення вже призводили до стягнень, включаючи переведення до ПКТ. Порушенням, яке інкримінують ОСОБА_7 у поданні, є нібито виявлення у нього мобільного телефону. Однак до подання не долучено жодних належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів, які б об'єктивно підтверджували цей факт. Зокрема, не долучено протоколу вилучення мобільного телефону, який має складатися посадовою особою установи та реєструватися в журналі обліку вилучених предметів згідно з Правилами внутрішнього розпорядку установ виконання покарань. Також не долучено журналу (чи витягу з нього), де вилучене майно було б зареєстровано. До матеріалів подання не долучено жодних відеозаписів з портативних відеореєстраторів, які використовуються для фіксування правопорушень, хоча відеоінформація має зберігатися не менше ніж 30 діб. На дослідженому в судовому засіданні відеозаписі не зафіксовано що ОСОБА_7 сидить на своєму спальному місці, тримаючи в руках предмет, схожий на мобільний телефон, та розмовляє по ньому. Покликання суду першої інстанції, що на відеозаписі ОСОБА_7 добровільно визнає факт вилучення у нього забороненого предмета, а саме мобільного телефону і його належність, не ґрунтується на законі. По-перше, ОСОБА_7 заявив у судовому засіданні, що він себе обмовив під тиском адміністрації, яка скористалася своїм привілейованим становищем та відсутністю захисника. По-друге, це "добровільне зізнання" не може бути належним та допустимим доказом, оскільки співробітником колонії не було роз'яснено ОСОБА_7 його право на захист та ст.63 Конституції. Це вказує на недопустимість доказів. Крім того, ОСОБА_7 не було забезпечено право на захист при розгляді 08.07.2025 року дисциплінарною комісією питання про притягнення його до дисциплінарної відповідальності.
Просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити в задоволенні подання стосовно засудженого ОСОБА_7 .
В судовому засіданні апеляційного суду засуджений та його захисник підтримали подану апеляційну скаргу.
Прокурор заперечив проти її задоволення.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
У відповідності до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Таким є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.
Як убачається з матеріалів провадження, місцевий суд правильно встановив, що засуджений ОСОБА_7 під час відбування покарання у ДУ «Коломийська виправна колонія № 41» систематично порушував порядок і умови відбування покарання, перебував на профілактичному обліку як особа, схильна до злісних порушень режиму. 02 липня 2025 року під час обходу у нього виявлено предмет, схожий на мобільний телефон, що підтверджено рапортом начальника відділення, висновком службового розслідування, актом знищення сім-карти та рішенням дисциплінарної комісії.
Посилання захисту на відсутність належних доказів вилучення мобільного телефону є безпідставним, оскільки наведені документи у сукупності свідчать про наявність факту порушення. Відеозапис, містить підтвердження того, що засуджений визнав факт вилучення у нього забороненого предмета, при цьому добровільно повідомив про його належність. Доводи про нібито обмову себе під тиском адміністрації, суд першої інстанції обґрунтовано відхилив, оскільки жодних скарг про незаконний вплив від ОСОБА_7 не надходило, а доказів на підтвердження примусу стороною захисту не подано.
Заперечення факту правопорушення почали з'являтися лише після звернення адміністрації установи відбування покарань із поданням про застосування до ОСОБА_7 заходу стягнення у виді переведення до ПКТ.
Згідно ч.1 ст.132 КВК України передбачено, що за порушення встановленого порядку відбування покарання до засуджених можуть застосовуватися заходи стягнення, серед яких переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) строком до трьох місяців. Відповідно до ч.9 ст.134 КВК України, таке стягнення застосовується лише у разі безуспішного використання інших заходів впливу.
Матеріали справи свідчать, що до ОСОБА_7 неодноразово застосовувалися дисциплінарні стягнення різного ступеня суворості (76 разів), зокрема поміщення до ДІЗО та ПКТ, однак це не призвело до позитивних змін у його поведінці, оскільки він вкотре вчинив порушення режиму відбування покарання. Зазначені обставини в достатній мірі свідчать про безуспішність раніше застосованих заходів виховного впливу. За таких обставин місцевий суд обґрунтовано дійшов висновку про необхідність застосування до засудженого заходу дисциплінарного стягнення, а саме переведення до приміщення камерного типу строком на 1 місяць.
Твердження апелянта про порушення права на захист при розгляді дисциплінарних матеріалів не знайшло свого підтвердження. Із матеріалів справи вбачається (а.с.5), що засуджений був ознайомлений з його правами, у тому числі з правом на правову допомогу під час засідання дисциплінарної комісії. Проте ОСОБА_7 письмових чи усних заяв про необхідність участі захисника не подавав.
Посилання сторони захисту на те, що адміністрація установи не проводила виховної роботи, не спростовує висновків суду про необхідність застосування дисциплінарних заходів у разі наявності злісного порушення режиму.
Таким чином, суд першої інстанції дотримався вимог закону, належним чином перевірив усі обставини, врахував поведінку та данні про особу засудженого, тяжкість порушення, кількість попередніх стягнень, результати профілактичних заходів і дійшов справедливого та законного висновку. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів, яким суд уже дав належну оцінку.
За таких обставин, підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 420 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 залишити без задоволення.
Ухвалу Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 29 серпня 2025 року про застосування до засудженого ОСОБА_7 заходу стягнення у виді переведення до приміщення камерного типу залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4