Житомирський апеляційний суд
Справа №295/12026/24 Головуючий у 1-й інст. Панченко Г. В.
Номер провадження №33/4805/952/25
Категорія ч.1 ст.483 МКУ Доповідач Григорусь Н. Й.
22 жовтня 2025 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: представника митниці Кондратюка А.В., захисника - адвоката Алексеєва С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Житомирі апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України в особі представника Кондратюка Андрія Володимировича на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2025 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України (провадження у справі закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП),
Постановою Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2025 року закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України у зв'язку з відсутністю складу даного правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції представник митниці Кондратюка А.В. оскаржив законність й обґрунтованість постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку.
Апелянт вважає постанову суду першої інстанції незаконною, необґрунтованою та такою, що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийнята без дослідження всіх матеріалів справи та без повного з'ясування всіх обставин справи.
Вказує на те, що ОСОБА_1 вчинив дії спрямовані на переміщення товару, а саме: легкового автомобіля, моделі VOLKSWAGEN е - GOLF, номер кузова НОМЕР_1 , (реєстраційний номерний знак автовоза - НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ), вартістю 92000 норвезьких крон (або еквівалент 308347,20 гривні за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача/імпортера, країни відправлення/експорту, його вартості (та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості. Митний орган вважає, що ОСОБА_1 не є перевізником відповідно до ЗУ «Про автомобільний транспорт». Окрім того, в ході судового розгляду ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не змогли підтвердити факт укладення договору на перевезення. Таким чином, ОСОБА_1 не надав послуги перевезення в розумінні митного кодексу України, а був уповноваженою особою замовника транспортного засобу - ОСОБА_3 . Отже, ОСОБА_1 (як уповноваженою особою) подані документи, що містять неправдиві (приховані) відомості щодо покупця (одержувача) товару та його вартості, країни відправлення.
Просить скасувати постанову Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2025 року в адміністративній справі про порушення митних правил та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, застосувавши до нього стягнення у відповідності до санкції статті.
В судовому засіданні представник Житомирської митниці Кондратюк А.В. доводи апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.
В судовому засіданні адвокат Алексеєв С.М. апеляційну скаргу вважав необґрунтованою та в її задоволенні просив відмовити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши осіб, які з'явилися у судове засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням.
Статтею 487 МК України встановлено, що провадження у справах про порушення митних правил здійснюється відповідно до цього Кодексу, а в частині, що не регулюється ним, відповідно до законодавства України про адміністративні правопорушення.
Статтею 488 МК України встановлено, що провадження у справі про порушення митних привал вважається розпочатим з моменту складання протоколу про адміністративне про порушення митних правил.
Згідно зі статтею 489 МК України при розгляді справи про порушення митних правил суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зазначені норми узгоджуються з нормами статтями 245, 280 КУпАП.
Статтею 491 МК України визначено підстави для порушення справи про порушення митних правил.
Відповідно до пунктів 1-3 частини 1 статті 491 МК України такими підставами є: безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що здійснюють види контролю, зазначені у частині 1 статті 319 цього Кодексу; офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організації.
Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які встановлюються протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до них, поясненнями особи, яка притягується до відповідальності, свідків, висновком експерта та іншими документами.
Суддя місцевого суду при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 483 МК України вказаних вимог закону дотримався.
Так, диспозиція частини 1 статті 483 МК України передбачає відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з використанням спеціально виготовлених сховищ (тайників) та інших засобів або способів, що утруднюють виявлення таких товарів, або шляхом надання одним товарам вигляду інших, або з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів чи документів, одержаних незаконним шляхом, або таких, що містять неправдиві відомості щодо найменування товарів, їх ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача, кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, неправдиві відомості, необхідні для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості.
Об'єктом правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є охоронюваний МК України та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України є переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, зокрема шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення товарів документів, що містять неправдиві відомості, зокрема щодо товарів, їх ваги або кількості.
Суб'єктивна сторона ч. 1 ст. 483 МК України передбачає прямий умисел, тобто винна у скоєнні правопорушення особа чітко розуміє та усвідомлює обставини і характер незаконного переміщення товарів, предметів і речовин через митну територію України і прагне їх ввезти на територію України чи вивезти з України з порушенням встановленого порядку.
Таким чином, правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу, як підставу для переміщення товару, - містять неправдиві дані, але бажає таким чином незаконно перемістити товар.
Частиною 1 статті 458МК України передбачено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред'явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність.
Правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки, і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст. 10 КУпАП), а вчиненим із необережності, коли особа, яка його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоч повинна була і могла їх передбачити (ст. 11 КУпАП).
Закриваючи провадження у справі суд дійшов висновку, що доводи Житомирської митниці про наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України, є необґрунтованими, мотивувавши тим, що матеріали справи не містять доказів про те, що ОСОБА_1 вчинив дії на підроблення документів або заявив неправдиві відомості щодо товару, які б свідчили про умисне надання неправдивих відомостей митному органу, які не відповідають дійсності.
Як вбачається з досліджених матеріалів справи, 07 грудня 2023 року о 22:44, громадянин України ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_4 ) через пункт пропуску «Грушів - Будомєж» митного посту «Грушів» Львівської митниці, ввіз на митну територію України товар, а саме «легковий автомобіль VOLKSWAGEN e-GOLF, номер кузова НОМЕР_1 » на транспортному засобі з реєстраційними номерними знаками НОМЕР_2 / НОМЕР_3 .
У якості підстави для переміщення вказаного транспортного засобу через митний кордон України громадянин України ОСОБА_1 подав митним органам України документи у тому числі свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Королівства Норвегія № EL47641220001999266-1 від 26.05.2021, договір купівлі-продажу № Б/Н від 21.11.2023 згідно заповнених граф якого продавець: RS AUTO AS (Hillevagsveien 100, 4016 STAVANGER) покупець: ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 zarichnyi str 57 50081).
Вартість вищезазначеного транспортного засобу відповідно до договору купівлі- продажу № Б/Н від 21.11.2023 становить 4500 євро.
08.12.2023 до відділу митного оформлення №3 м/п «Житомир-центральний Житомирської митниці подано електронну митну декларацією типу ІМ40ДЕ №UA101030/2023/009498 (23UA101030009498U5) відповідно до якої було проведено митне оформлення товару: «легковий автомобіль: марка - VOLKSWAGEN; модель- e-GOLF; номер шасі - НОМЕР_1 ; тип двигуна - електричний кількість місць - 5; - ємність батареї - 24,2кВт/год; колісна формула - 4x2; тип кузова - хетчбек; такий, що був у використанні; календарний рік виготовлення - 2014 р.; модельний рік виготовлення - 2015 р.; дата першої реєстрації - 17.09.2014; країна відправлення/експорту - Німеччина», який відповідно до договору купівлі-продажу б/н від 21.11.2023 та поданої митної декларації слідував на адресу покупця громадянина України ОСОБА_5 (паспорт НОМЕР_5 ), АДРЕСА_2 за ціною 4500 євро, що з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 07.12.2023 транспортного засобу через митний кордон України, у національній валюті становить 177 944,85 гривень).
За результатом опрацювання інформації наданої митними органами Королівства Норвегія, рахунку - фактури від 08.11.2023 № 1532, експортної митної декларації від 22.11.2023 №442091.2300.110155 та MRN 23NO37990110A3D210 встановлено, що відправником/експортером товару, а саме, легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN e- НОМЕР_6 , номер кузова НОМЕР_1 , є RS AUTO АS: Hillevagsveien 100, STAVANGER, одержувачем (покупцем) - громадянин України ОСОБА_6 , АДРЕСА_3 . Також згідно експортної декларації рік виробництва вищезазначеного транспортного засобу - 2014 код товару - 87038009, країна відправлення/експорту Королівство Норвегія, умови поставки -EXW STAVANGER, вартість вищезазначеного транспортного засобу становить 92000 норвезьких крон (з урахуванням курсу НБУ на дату переміщення 07.12.2023 транспортного засобу через митний кордон України, у національній валюті становить 308 347,20 гривень).
Згідно MRN 23NO37990110A3D210 переміщення легкового автомобіля марки VOLKSWAGEN e-GOLF, номер кузова НОМЕР_1 здійснювалось перевізником-довірителем FIAZMAT OU (ЕЕ11515782, Kivila 21-121, 13918, Tallin, ЕЕ) транспортним засобом з польськими реєстраційними номерними знаками НОМЕР_7 / НОМЕР_8 з контрольною датою доставки до 08.12.2023. Митниця призначення зазначено: DOLEIOBYCZOW ОС (PL).
Однак, вже під час ввезення на митну територію України, ОСОБА_1 до митного органу було надано договір купівлі-продажу від 21.11.2023 № Б/Н укладений в м. Берлін (Німеччина) де покупцем зазначений ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ), що не відповідає дійсності, так як товар легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN e-GOLF, номер кузова НОМЕР_1 згідно документів наданих митними органами Королівства Норвегія був реалізований для Dmytro Masalskyi, Lutsk, UKRAINE та поміщений в режим експорту 22.11.2023 згідно митної декларації №442091.2300.110155.
Таким чином органом уповноваженим на складання протоколу інкримінується, ОСОБА_1 вчинення дій спрямованих на переміщення товару, а саме: легкового автомобіля, VOLKSWAGEN е- GOLF, номер кузова НОМЕР_1 , (реєстраційний номерний знак автовоза - НОМЕР_2 / НОМЕР_3 ), вартістю 92000 норвезьких крон (або еквівалент 308347,20 гривні за курсом НБУ на час переміщення транспортного засобу через митний кордон України) через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, шляхом подання митному органу як підстави для переміщення документів, що містять неправдиві відомості щодо одержувача/імпортера, країни відправлення/експорту, його вартості (та/або надання з цією ж метою митному органу документів, що містять такі відомості).
Відповідно до ч. 1 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Так, відповідно до п. 8 частини 1 ст. 4 МК України, декларант - особа, яка самостійно здійснює декларування або від імені якої здійснюється декларування. Обов'язки, права та відповідальність декларанта визначені статтею 266 МК України, зокрема: здійснити декларування товарів відповідно до встановленого порядку та надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей.
Частинами 6 та 8 статті 264 Митного кодексу України визначено, що митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за явленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо). З моменту прийняття митним органом митної декларації вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення, а декларант або уповноважена ним особа несе відповідальність за подання недостовірних відомостей, наведених у цій декларації.
Як убачається, з даними, внесеними до графи 54 ІМ40ДЕ №23UA101030009498U5 митна декларація складена та подана до митного органу декларантом/представником ФОП ОСОБА_7 , про що свідчить її електронний цифровий підпис (а.с. 21), а особа, відповідальна за фінансове врегулювання - ОСОБА_3 .
Також, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду першої інстанції заначила, що вона є брокером ФОП, документи на автомобіль готує замовник, на підставі наданих документів брокер оформлює подальшу документацію. В митній декларації в графі «8 Вантажоодержувач» Житомирською митницею вимагається зазначення саме того, хто перетинає кордон, такі вимоги саме Житомирської митниці, на інших митницях такого не вимагається і зазначається саме одержувач автомобіля.
Суд встановив, що ОСОБА_1 переміщував вказаний транспортний засіб на підставі доручення ОСОБА_3 від 04.12.2023, який в свою чергу є власником на підставі договору купівлі-продажу транспортного засобу від 21.11.2023 (а.с 22), тобто ОСОБА_1 виступав в якості перевізника і доставляв власнику вказаний автомобіль.
Згідно змісту договору купівлі-продажу від 21.11.2023 № б/н, укладений в місті Берлін, зазначений : ОСОБА_4 ( АДРЕСА_1 zarichnyi str 57 50081), який придбав автомобіль VOLKSWAGEN e-GOLF, номер кузова НОМЕР_1 за фактурною вартістю товару 4500 EUR .
Відповідно з п. 6 Постанови від 03.06.2005 № 8 Пленуму Верховного Суду України (зі змінами), «судам необхідно враховувати, що підставою для переміщення товарів через митний кордон є визначені нормативними актами документи, без яких неможливо одержати дозвіл митного органу на пропуск товарів через митний кордон. Це, зокрема, можуть бути митна декларація, контракт, коносамент, ліцензія, квота, товаросупровідні документи, дозвіл відповідних державних органів». Згідно з абзацом 2 пункту 5 Постанови, «підробленими треба вважати як фальшиві документи, так і справжні, до яких внесено неправдиві відомості чи окремі зміни, що перекручують зміст інформації…». При цьому, згідно з абз. 4 цього пункту Постанови: «Документами, що містять неправдиві дані, є, зокрема, такі, в яких відомості щодо суті угоди, найменування, асортименту, ваги, кількості чи вартості товарів, а також їх відправника чи одержувача, держави, з якої вони вивезені чи в яку переміщуються, не відповідають дійсності».
Згідно ст. 245 ЦК України форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин.
Довіреність - це письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Тобто у тому випадку, коли особа позбавлена можливості бути стороною у правочині або вчиняти відповідні дії особисто, вона може оформити довіреність на іншу особу з метою делегування їй своїх повноважень.
Таким чином, довіреність має значення виключно для правового регулювання відносин між довірителем і особою, якій він довіряє себе представляти перед третіми особами.
Також слід зазначити, що довіреність на представництво інтересів власника транспортного засобу не є документом, передбаченим для подання митному органу при переміщенні через митний кордон України.
Більш того, Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595, під час посвідчення довіреності передбачена обов'язкова присутність лише особи, яка таку довіреність видає.
Окрім того, довіреність на представництво інтересів покупця не є документом, обов'язковим для пред'явлення декларантом або перевізником митному органу для митного контролю. Тобто ОСОБА_1 переміщував транспортний засіб на підставі довіреності від 04.12.2023 серії НСР №700635, та виступав в якості перевізника.
Перевіряючи доводи представника митного органу про те, що ні ОСОБА_1 , ні ОСОБА_2 не змогли підтвердити факт укладення договору на перевезення, апеляційний суд погоджується з аргументам захисника Алексеєва С.М., що Присмицький М.С. є найманим працівником і діяв як водій від імені перевізника ФОП ОСОБА_2 , що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на робу/укладення гіг-контракту та квитанцією №2 про прийняття працівника на робу/укладення гіг-контракту (а.с. 87, 88).
Крім того, свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні суду першої інстанції пояснив, що є перевізником та ОСОБА_1 працює у нього, що підтверджується повідомленням про прийняття працівника на роботу від 23.03.2023. Зазначив, що в коло обов'язків ОСОБА_1 входить забрати автомобіль та перевезти його на лафеті через кордон. З митними органами водій відносин не має, документи не оформлював.
Натомість ОСОБА_1 за своїм статусом є лише перевізником транспортного засобу, що підтверджується його поясненнями, довіреністю, повідомленням про прийняття працівника на робу/укладення гіг-контракту (а.с. 87, 88), CMR від 05.12.2023 (а.с. 106) та іншими зібраними у справі доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 460 МК України, перевізники несуть відповідальність за переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю шляхом подання органу доходів і зборів як підстави для переміщення цих товарів документів, що містять неправдиві відомості, виключно у разі якщо ці відомості стосуються кількості вантажних місць, їх маркування та номерів, а перевізниками не вжито заходів до перевірки правдивості зазначених відомостей або у разі неможливості такої перевірки не внесено відповідного запису до міжнародної автомобільної накладної (CMR).
У відповідності до п. 37 ч. 1 ст. 4 МК України перевізником є особа, яка переміщує товари або бере на себе зобов'язання та відповідальність за переміщення товарів через митний кордон України та/або митною територією України, зокрема для змішаного (комбінованого) перевезення - особа, яка використовує (експлуатує) транспортний засіб, що безпосередньо приводить у рух або перевозить розміщені на ньому інші транспортні засоби як активний транспортний засіб.
Суб'єктивна сторона даного правопорушення характеризується наявністю прямого умислу, коли особа, яка вчинила правопорушення, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх. Тобто правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 483 МК України, може бути вчинено лише умисно, коли особа знає, що документи, які вона надає митному органу як підставу для переміщення товару, є підробленими чи одержані незаконним шляхом або містять неправдиві дані, але бажає шляхом подання цих документів незаконно перемістити товар.
Дії, передбачені ч. 2 ст. 460 МК України ОСОБА_1 , як водію перевізника, у вину не ставляться.
На підставі наведеного суд дійшов висновку, що у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували, які б беззаперечно вказували на те, що дії ОСОБА_1 були спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, тобто з поданням митному органу як підстави для переміщення товарів підроблених документів, виходячи з положень ч. 3 ст. 62 Конституції України, у суду відсутні підстави для встановлення в діях вказаної особи наявності ознак порушення митних правил передбачених ч. 1 ст. 483 МК України.
Так, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів у справі.
Статтею 62 Конституції України визначено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
Достатніх даних і доказів для того, щоб зробити категоричний висновок про наявність в діях останнього прямого умислу на вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 483 МК України митними органами не надано, а апеляційним судом не встановлено.
Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».
Таким чином, аналізуючи зазначені вимоги закону та фактичні обставини справи, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що ОСОБА_1 не було вчинено порушення митних правил, передбачених ч. 1 ст. 483 МК України, а тому правильно закрив провадження у справі.
Враховуючи вищенаведене підстави для скасування постанови судді з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Житомирської митниці Державної митної служби України в особі представника Кондратюка Андрія Володимировича залишити без задоволення, а постанову судді Богунського районного суду м. Житомира від 01 липня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь