Справа № 161/21313/25 Провадження №11-сс/802/569/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
20 жовтня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
представника заявника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року,
Адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області зі скаргою у порядку ст. 206 КПК України, щодо незаконного затримання ОСОБА_7 службовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року відмовлено у відкритті провадження за скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , поданою у порядку ст.206 КПК України.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою слідчого судді адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу.
Заслухавши доповідача, який доповів матеріали справи, адвоката ОСОБА_6 , який вважав, що ухвала слідчого судді підлягає апеляційному оскарженню, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до такого висновку.
Відповідно до частини 1 статті 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Порядок звернення до суду за судовим захистом у кримінальному провадженні врегульований Кримінальним процесуальним кодексом України. Зокрема, подання апеляційної скарги на рішення слідчого судді, постановленого за наслідками розгляду скарги, заяви чи клопотання учасника кримінального провадження має відбуватись з дотриманням певних умов.
Питання щодо оскарження ухвал слідчого судді під час досудового розслідування чітко врегульовані нормами чинного кримінального процесуального закону, які є спеціальними по відношенню до загальних.
Вичерпний перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, визначено положеннями ст.309 КПК України, і цей перелік розширеному тлумаченню не підлягає.
Під час апеляційного розгляду судом апеляційної інстанції було встановлено, що можливості оскарження ухвал слідчого судді, які прийняті за наслідками розгляду скарги в порядку ст.206 КПК України, кримінальний процесуальний закон не передбачає.
Вимогами ч.1 ст.309 КПК України визначено перелік ухвал слідчого судді, які підлягають апеляційному оскарженню під час досудового розслідування. До числа цих ухвал не відносяться ухвали слідчого судді щодо скарг, поданих у порядку ст.206 КПК України.
Так, ч.2 ст.309 КПК України визначає, окрім іншого, яке явно не стосується цього випадку, що під час досудового розслідування в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора. При цьому перелік рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування до слідчого судді, визначено в ст.303 КПК України.
Проте, на відміну від порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбачених статтями 303-308 КПК України, ст.206 КПК України встановлює загальні обов'язки судді щодо захисту прав людини, які в частині перевірки підстав позбавлення особи свободи реалізуються виключно у передбачений цією статтею спосіб.
Так, відповідно до частин 2-5 статті 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов'язаний постановити ухвалу, якою має зобов'язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з'ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов'язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов'язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) неперевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
Отже, ст.206 КПК України надає слідчому судді специфічні повноваження щодо перевірки наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено, або забезпечення проведення у найкоротший строк розгляду клопотання прокурора, слідчого про застосування запобіжного заходу.
Таким чином, наведені вище положення ст.206 КПК України мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках.
Враховуючи викладене й беручи до уваги те, що адвокат ОСОБА_6 подав скаргу саме в порядку ст.206 КПК України, а не в порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльність слідчого або прокурора, передбаченому статтями 303-308 КПК України, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за скаргою, поданою в порядку ст.206 КПК України, у цьому випадку не є такою, що підлягає апеляційному оскарженню на підставі ч.2 ст.309 КПК України.
Отже, оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст.206 КПК України, у переліку, передбаченому ст.309 КПК України, відсутня, то її оскарження в апеляційному порядку кримінальним процесуальним законом не передбачено.
Таким чином, виходячи з положень кримінального процесуального закону, ухвала слідчого судді про відмову у відкритті провадження за заявою про незаконне затримання та утримання під вартою не входить до переліку ухвал, які підлягають оскарженню в апеляційному порядку, при цьому ч.2 ст.309 КПК України передбачена можливість оскарження рішення слідчого судді про повернення скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, прокурора або відмову у відкритті провадження по ній, а ст.206 КПК України не передбачено можливості оскарження ухвали слідчого судді про повернення такої заяви (на незаконне затримання).
Оскільки ухвала слідчого судді щодо скарги, поданої в порядку ст.206 КПК України, у переліку, передбаченому ст.309 КПК України, відсутня, звернення до суду з апеляційною скаргою на таке рішення є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження (постанова об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 травня 2019 року у справі № 766/22242/17).
Тобто ухвала слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Такої ж правової позиції дотримується і Верховний Суд у своїй ухвалі від 09 жовтня 2025 року, справа № 947/34028/25.
Відповідно до частини 4 статті 399 КПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті провадження, якщо апеляційна скарга подана на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Враховуючи те, що в своїй апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 ставить питання про скасування ухвали слідчого судді, на яку, згідно із законом, не може бути подана апеляційна скарга, апеляційний суд переконаний, що до неї необхідно застосувати загальне правило, передбачене ч.4 ст.399 КПК України, а саме: закрити провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 , відмовити у відкритті провадження за його апеляційною скаргою на вказану ухвалу слідчого судді та повернути апеляційну скаргу особі, яка її подала, разом із доданими матеріалами.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 399, 422 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року - закрити.
Відмовити у відкритті провадження за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 жовтня 2025 року.
Копію ухвали про відмову у відкритті провадження невідкладно надіслати особі, яка подала апеляційну скаргу, разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Кримінального касаційного суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді