Справа № 761/30532/25
Провадження № 2/761/9189/2025
09 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва у складі:
головуючого судді: Савчук Ю.Н.,
при секретарі: Фортуні М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей,
21.07.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до відповідача ОСОБА_2 в якому просила суд:
- розірвати укладений між сторонами шлюб;
- стягнути з відповідача на свою користь аліменти на утримання двох малолітніх дітей
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення дітей повнолітнього віку.
Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що між нею та відповідачем 08.08.2018 р. було зареєстровано шлюб Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №549.
Від даного шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 08.06.2013 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.04.2016 року.
На даний час спільне життя з відповідачем завершене, бо з часом у подружжя змінилися погляди на сімейне життя та обов'язки, зникли взаєморозуміння та повага один до одного. Спільне господарство сторонами не ведеться, шлюбно-сімейних відносин не підтримують. Позивачка зазначає, що відповідач не надає допомогу на утримання дітей, які фактично знаходяться на утриманні позивачки, а тому вимушена була звернутися до суду з вказаним позовом. Подальше спільне життя між сторонами і збереження шлюбу неможливе та суперечить їх інтересам.
Ухвалою від 25.07.2025 р. відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання.
Позивачка в судове засідання не з'явилась, однак на адресу суду надійшла її письмова заява, зі змісту якої вбачається, що остання позовні вимоги підтримує, просить суд задовольнити їх у повному обсязі, а також розглянути справу за її відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився, однак на адресу суду надійшов його відзив, у якому він не заперечує проти розірвання шлюбу, проте заперечує стосовно вимоги про стягнення аліментів у примусовому порядку. Зазначає, що шлюбні відносини з позивачкою дійсно погіршились після того, як сім'я вимушено роз'їхалася у березні 2022 року у зв'язку з повномасштабним вторгненням. Відповідач стверджує, що добровільно виконує свої батьківські обов'язки з утримання своїх дітей, зокрема за домовленістю із позивачем шляхом щомісячного перерахування грошових коштів на особистий рахунок позивача в достатньому розмірі на рівні разом із матір'ю дітей, тобто бере участь в утриманні їх спільних дітей.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка та відповідач перебувають у зареєстрованому шлюбі з 08.08.2018 року, що підтверджується Свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 .
Від шлюбу у подружжя народилося двоє дітей: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження виданим серії НОМЕР_1 від 08.06.2013 та син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 02.04.2016 року.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно з ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивачка скористалась даним правом та звернулась до суду з цим позовом, наполягає на розірванні шлюбу.
Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу, а позивач не має намір зберігати шлюб з відповідачем.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Сторони не виявили бажання примиритись.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Таким чином, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам та інтересам їх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.
Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або примусово - за рішенням суду.
Відповідно до частини другої статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, виходячи із інтересів дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
У даному випадку, як убачається з матеріалів справи, сторони не досягли домовленості щодо конкретного розміру та способу утримання дітей. Позивач не погоджується з добровільно сплачуваними сумами, вважаючи їх недостатніми, що саме по собі свідчить про наявність спору між батьками.
Суд розціню надані платіжні документи як докази часткового добровільного виконання батьківського обов'язку відповідачем, проте ці суми не узгоджені між сторонами, не носять системного характеру і не забезпечують стабільного матеріального утримання дітей. Крім того, добровільність таких виплат не позбавляє суд права встановити юридично обов'язковий механізм утримання дітей у визначеній частці доходу, що гарантує дітям стабільний рівень забезпечення незалежно від волі батька.
За змістом ст.189 СК України батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується.. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Договору про сплату аліментів на дітей між сторонами не укладено, а відтак відсутні підстави вважати, що між батьками дитини досягнуто домовленості, що той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі, виходячи із інтересів дитини.
Крім того, свобода волі сторін такого договору обмежується імперативним приписом про те, що його умови не можуть порушувати права дитини, встановлені цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 2 цієї статті, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Частиною 5 ст. 183 СК України визначено, що той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину.
Згідно ч. 1, 5 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
За змістом ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
За таких обставин, оскільки судом було встановлено, що діти проживають з позивачкою та перебувають на її утриманні, а відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей в достатньому розмірі, при цьому, приймаючи до уваги вік, стан здоров'я і матеріальне становище дітей, стан здоров'я і матеріальне становище відповідача та відсутність у нього на утриманні інших осіб, які потребують його матеріальної допомоги, суд приходить до висновку, що позов у частині вимог про стягнення аліментів є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне визначити аліменти на утримання двох дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку до досягнення дітей повнолітнього віку.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,2 грн., та на користь держави - 1211,2 грн.
Також, суд вважає за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст. 430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць.
Керуючись ст. ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 274, 280, 282, 352, 354, 355, 430 ЦПК України; ст. 51 Конституції України; ст. ст. 180 - 184, 191 СК України; ст. ст. 8, 12 Закону України «Про охорону дитинства», суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на утримання дітей - задовольнити.
Шлюб укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який був зареєстрований 08.08.2008 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №549 - розірвати.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 )аліменти на утримання двох малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/3 частини з усіх видів заробітку(доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку починаючи з 21.07.2025 р. і до досягнення старшою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Якщо після досягнення повноліття найстаршою дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ніхто з батьків не звернувся до суду з позовом про визначення розміру аліментів на молодшу дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти стягуються за вирахуванням тієї рівної частки, що припадала на дитину, яка досягла повноліття та до досягнення повноліття молодшою дитиною ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1211 /одна тисяча двісті одинадцять/ грн. 20 коп.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Повний текст рішення складено 15.10.2025.
Суддя: