Справа № 761/13741/24
Провадження № 2-о/761/176/2025
23 жовтня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді: Волошина В.О.
при секретарі: Харечко О.В.
за участі:
заявниці: ОСОБА_1
представника заявниці: ОСОБА_5.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Шевченківського районного суду м. Києва, в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Київська міська рада, про встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини,
У квітні 2024р. заявниця ОСОБА_1 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаною заявою, заінтересована особа: Київська міська рада, в якій просила суд:
- встановити факт, проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024р. відмовлено у відкриття провадження по справі, на підставі ч. 4 ст. 315 ЦПК України.
Постановою Київського апеляційного суду від 22 серпня 2024р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задоволено, ухвалу судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 08 січня 2025р. матеріали справи передані судді Волошину В.О.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 січня 2025р. заяву залишено без руху та надано стороні заявника строк для усунення недоліків.
21 січня 2025р. на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків та виправлена редакція заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій сторона заявника просила суд: встановити факт, проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Свої вимоги заявниця обґрунтовувала тим, що вона та померла, ІНФОРМАЦІЯ_3 . ОСОБА_2 проживали однією сім'єю, не менше, як п'ять років до смерті останньої. За життя померлої, між ними склалися стосунки, як членів однієї сім'ї, оскільки померла перебувала у фактичних шлюбних відносинах з сином заявниці, і у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народився син ОСОБА_3 , але в актовому запису про народження, відомості про батька дитини було вказано лише зі слів матері. Після притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності заявниця здійснювала догляд та була опікуном над малолітнім ОСОБА_3 , а також піклувалась про ОСОБА_2 , яка відбувала покарання в місцях позбавлення волі. Після раптової смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наприкінці квітня 2023р. ОСОБА_2 пішла з дому і не повернулась, а в подальшому заявниця та її син здійснила впізнання трупу жінки, яка виявилася ОСОБА_2 . Заявниця здійснила поховання останньої, і здійснює утримання спадкової маси, до якої належить квартира померлої.
В установленому законом порядку, після смерті ОСОБА_2 , заявниця звернулась з заявою про прийняття спадщини, як спадкоємець четвертої черги за законом, однак отримати свідоцтво про право на спадщину не в змозі, оскільки необхідно встановити факт її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Києва від 24 січня 2025р. відкрито провадження по справі.
02 квітня 2025р. на адресу суду надійшли матеріали спадкової справи № 15/2023 щодо майна померлої ОСОБА_2
29 квітня 2025р. на адресу суду надійшла заява представника заінтересованої особи Київської міської ради, в якій сторона просила суд здійснювати розгляд справи у відсутність свого представника та ухвалити рішення на підставі, наявних у матеріалах справи доказів.
В судовому засіданні заявниця та її представник, заявлені вимоги підтримали в повному обсязі, з підстав, зазначених в заяві, просили суд заяву задовольнити та встановити факт, що має юридичне значення.
Заінтересована особа, про час та місце розгляду справи була повідомлена в установленому законом порядку, свого представника до суду не направила, клопотала перед судом про розгляд справи у відсутність свого представника.
Суд, заслухавши пояснення сторони заявника, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що подана заява про становлення факту, що має юридичне значення, не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що приблизно ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За життя остання була зареєстрована і проживала, в квартирі АДРЕСА_1 .
З матеріалів справи вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , на праві приватної власності, згідно свідоцтва про право власності на квартиру від 25 грудня 1997р., належала матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , яка приблизно ІНФОРМАЦІЯ_7 померла.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина, в тому числі на вищезазначену квартиру. З матеріалів справи вбачається, що 15 травня 2023р. заявниця ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Харкавій О.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємиць четвертої черги за законом.
Крім заявниці, з заявами про прийняття спадщини інші спадкоємці за законом, чи за заповітом не зверталися.
З матеріалів спадкової справи № 15/2023 не вбачається, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харкавою О.В. було винесено постанову, в якій позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, як спадкоємцю четвертої черги за законом.
Звертаючись до суду з вказаною заявою, заявниця просила суд встановити факт її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , при цьому заявниця наголошувала, що остання фактично була її невісткою, оскільки народила сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , піклування над яким здійснювала заявниця, і спадкодавець фактично проживала за місцем реєстрації заявниці в квартирі АДРЕСА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 315 ЦПК України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Стаття 1222 ЦК України передбачає, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1268 цього Кодексу, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи визначені у заповіті, а у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України.
За змістом ст. 1264 ЦК України, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
Отже, предмет доказування при розгляді справ про встановлення факту проживання однією сім'єю передусім складає сукупність обставин, що є згідно із законом основними ознаками сім'ї; спільне проживання, пов'язаність спільним побутом, наявність взаємних прав та обов'язків.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 21 Постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008р. № 7, при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Зазначений п'ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням спільного проживання зі спадкодавцем однією сім'єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, зокрема вітчим, мачуха, пасинки, падчерки, інші особи, які взяли до себе дитину як члена сім'ї, тощо.
Конституційним Судом України у рішенні від 03 червня 1999р. за № 5-рп/99 (справа про офіційне тлумачення терміна «член сім'ї») визначено таку обов'язкову ознаку члена сім'ї, як ведення спільного господарства.
Згідно вимог ч. 2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Сім'я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки, що й є ознаками сім'ї.
Згідно ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. ( ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Частиною 1 ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України від 01 грудня 2004р. № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається в ч. 1 ст. 4 ЦПК України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Однією з засад судочинства, регламентованих п. 3) ч. 1 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 2 ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За змістом ст. 77 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 неодноразово притягалася до кримінальної відповідальності:
- 26 квітня 2017р. Деснянським районним судом м. Києва за ст.15 ч.2, 185 ч.1 КК України до одного року шести місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік (справа № 754/3723/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/66216504);
- 29 червня 2017р. Деснянським районним судом м. Києва за ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України до одного року дев'ять місяців позбавлення волі (справа № 754/7921/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/67509147);
- 19 листопада 2019р. Деснянським районним судом м. Києва, за ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України до одного року позбавлення волі (справа № 754/12911/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85812094);
- 26 грудня 2019р. Деснянським районним судом м. Києва за ст.185 ч.2, 15 ч.2, 185 ч.2, 70 ч.4 КК України до одного року двох місяців позбавлення волі (справа № 754/17186/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/86643480);
- 13 лютого 2020р. Оболонським районним судом м. Києва, за ст.15 ч.2, 185 ч.2 КК України до одного року трьох місяців позбавлення волі (справа № 756/15655/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87791584);
- 11 травня 2021р. Деснянським районним судом м. Києва за ст. 15 ч.2, 185 ч.2 КК України до одного року позбавлення волі (справа № 754/6472/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/96810678), звільнилась 08 квітня 2022р. по відбуттю строку покарання;
- 02 лютого 2023р. Деснянським районним судом м. Києва за ст. 15 ч.2, ст. 185 ч.4 КК України до п'яти років позбавлення волі (справа № 754/520/23, https://reyestr.court.gov.ua/Review/108745461); ухвалою Київського апеляційного суду від 14 листопада 2024р. зазначений вирок було скасовано, кримінальне провадження № 12020100040002900 від 28 квітня 2020р. щодо ОСОБА_2 закрито, з підстав п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Зазначеними вироками судів було встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрована і постійно проживала в квартирі АДРЕСА_1 , при цьому притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності було за складами злочинів, які охоплювалися ч. 2, 4 ст. 185 КК України (таємне викрадення продуктів харчування).
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 його батьками є: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , відомості про батька дитини були внесені до актового запису про народження, на підставі ч. 1 ст. 135 СК України.
З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 27 вересня 2017р. за № 539 «Про надання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , статусу дитини, позбавленої батьківського піклування» було надано ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , статус дитини позбавленої батьківського піклування, оскільки його мати ОСОБА_2 , яка має статус одинока мати відбуває покарання в місцях позбавлення волі на підставі вироку Деснянського районного суду м. Києва від 29 червня 2017р. (справа № 754/7921/17).
Розпорядженням Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації від 07 листопада 2017р. за № 613 «Про встановлення опіки на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , його житлом та майном», було призначено заявницю ОСОБА_1 , опікуном над малолітнім ОСОБА_3 , з яким вона не має родинних зв'язків, його житлом та майном.
Заочним рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 28 травня 2020р. по цивільній справі № 754/16642/19, яке набрало законної сили, було позбавлено ОСОБА_2 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_3 , 10 жовтня 2008р. та стягнуто аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання малолітнього ОСОБА_3 , в розмірі частки від усіх видів її заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму встановленого для дитини відповідного віку. Зазначеним рішенням суду було встановлено, що:
- малолітній ОСОБА_3 фактично проживає за адресою проживання опікуна ОСОБА_1 : АДРЕСА_4 . Мати дитини, ОСОБА_2 , до Служби у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації щодо повернення їй малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зверталась. Натомість, 01 квітня 2019р. надала нотаріально засвідчену заяву, у якій зазначила, що вона не заперечує проти позбавлення її батьківських прав щодо малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Водночас, у даній заяві зазначила, що вона свого малолітнього сина, ОСОБА_3 , не виховує та не утримує.
- з наданих суду пояснень опікуна малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , вбачається, що мати не спілкується з сином, не телефонує йому, не приїжджає, не займається його вихованням, навчанням, матеріально не утримує.
В судовому засіданні 16 жовтня 2025р. заявниця наголошувала, що покійна ОСОБА_2 навідувалась та проживала разом з нею та неповнолітнім ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_2 , останні п'ять років перед смертю.
Разом з тим, у заяві про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , яка була власноручно написана заявницею ОСОБА_1 та подана особисто приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Харкавій О.В., заявниця зазначала, що спадкодавець ОСОБА_2 була зареєстрована і постійно проживала за адресою: АДРЕСА_3 .
Протягом всього часу розгляду справи в суді, стороною заявника, не було надано до суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що заявниця ОСОБА_1 , проживала з спадкодавцем ОСОБА_2 , однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, в них був спільний бюджет, права та обов'язки.
Судом критично оцінюються, надані стороною заявника, в якості письмових доказів квитанції зі сплати послуг за житлово-комунальні послуги по квартирі спадкодавця ( АДРЕСА_3 ), за певні місяці 2021, 2022рр., оскільки з значених квитанцій не вбачається факт проживання заявниці ОСОБА_1 в цій квартирі.
Твердження заявниці, що факт спільного її проживання зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини, підтверджує та обставина, що заявницею було здійснено поховання спадкодавця, судом не може бути прийняті до уваги, бо здійснення факту поховання, не свідчить про проживання зі спадкодавцем.
Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги про встановлення факту проживання заявниці ОСОБА_1 та спадкодавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в м. Києві, однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини є необґрунтованими та безпідставними, а тому задоволенню не підлягають.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заяви, то судові витрати на користь заявниці не стягуються.
Керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 315, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. 3 СК України, ст.ст. 1216, 1217, 1220, 1221, 1223, 1264 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008р. № 7, суд, -
Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ), заінтересована особа: Київська міська рада (код ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36) про встановлення факту проживання однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 23 жовтня 2025р.
Суддя: