Справа №760/19386/25 1-кс/760/9407/25
17 жовтня 2025 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , захисника, адвоката ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу захисника, адвоката ОСОБА_3 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 14.03.2025 ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України, яке підписане старшим слідчим в СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22024000000000153 від 15.02.2024,-
встановив:
Адвокат ОСОБА_3 в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 звернувся до Солом'янського районного суду у місті Києві зі скаргою на повідомлення про підозру від 14.03.2025 ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України, яке підписане старшим слідчим в СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22024000000000153 від 15.02.2024.
Короткий зміст скарги.
В обґрунтування доводів та вимог скарги адвокат вказує, що в рамках досудового розслідування, 14 березня 2025 року ОСОБА_4 , вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 111-2 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Представник скаржника вказу, що весь товар, який з травня 2024 року імпортується ТОВ «ЄВРОПОС» з Об'єднаних Арабських Еміратів (далі - ОАЕ) вироблений безпосередньо на заводі в цій країні, що належить компанії Display System Production L.L.C., яка є постачальником відповідного товару. Жодного товару російського походження після 24.02.2022 ТОВ «ЄВРОПОС» не закуповувало і не планувало закуповували. При цьому, Display System Production L.L.C., ніколи не закуповувало ні товар російського походження, ні сировину та/або інші матеріали, з яких виготовляється товар російського походження.
Відсутність у діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України та законність імпорту ТОВ «ЄВРОПОС» продукції, виготовленої в ОАЕ на заводі, що належить Display System Production L.L.C., на думку сторони захисту, підтверджується наданими ними документами та наявними матеріалами кримінального провадження.
Також зазначає, що повідомлення про підозру ґрунтується виключно на припущеннях та на «вирваному з контексту» трактуванні переписок в телефоні ОСОБА_4 і не підтверджено реальними доказами, які б вказували на російське походження товарів, імпортованих ТОВ «ЄВРОПОС».
Надані органом досудового розслідування докази свідчать лише про те, що Posfix Retail Displays Trading L.L.C. (ОАЕ), можливо, запропонувало якусь продукцію у ООО «Європос Груп», а не про те, що потім саме ця продукція переоформлялась на Display System Production L.L.C., перепаковувалась та відправлялась на адресу ТОВ «ЄВРОПОС» в Україну. Більш того, у слідства немає жодного доказу того, що Display System Production L.L.C. здійснювало будь-які платежі на користь компаній з РФ прямо або опосередковано, в тому числі через Posfix Retail Displays Trading L.L.C., і що ОСОБА_4 знак про такі оплати та бажав фінансувати таким чином бюджет держави-агресора через здійснення платежів від ТОВ «ЄВРОПОС».
Отже, на думку представника скаожника, повідомлення про підозру, вручене ОСОБА_4 взагалі не містить складу злочину, передбаченого ст.111-2 КК України, у зв'язку з чим просив скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України від 14.03.2025 року.
Участь сторін кримінального провадження, позиція щодо заявленого клопотання.
Скаржник ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_3 в судовому засіданні скаргу підтримали з наведених у ній підстав, просили її задовольнити та скасувати повідомлення про підозру відносно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
Прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення скарги, просила відмовити посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, вказавши, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000153 від 15.02.2024 триває. На теперішній час орган досудового розслідування звернувся до компетентного органу іноземної держави з відповідним міжнародним дорученням, тому наразі збір доказів у кримінальному провадженні триває, а тому передчасно стверджувати про необгрунтованість підозри ОСОБА_4 .
Встановлені слідчим судею обставини.
Слідчим суддею встановлено, що слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000153 від 15.02.2024, за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
14 березня 2025 року у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 було вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.111-2 КК України.
Станом на день розгляду скарги слідчим суддею, слідчим управлінням Головного управління СБ України у м. Києві та Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000153, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.02.2024.
Норми права, які підлягають застосуванню
Статтею 22 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскарженні повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом - підозрюваним, його захисником чи законним представником.
Підозрою є обґрунтоване припущення слідчого та/або прокурора про вчинення особою кримінального правопорушення. Право підозрюваного «знати, у вчинені якого кримінального правопорушення його підозрюють», що визначено п. 1 ч. 3 ст. 42 КПК України, кореспондує обов'язок сторони обвинувачення довести це до його відома, повідомити про наявність підозри та роз'яснити її зміст.
Повідомлення про підозру - один з найважливіших етапів стадії досудового розслідування, що становить систему процесуальних дій та рішень слідчого або прокурора, спрямованих на формування законної і обґрунтованої підозри за умови забезпечення особі, яка стала підозрюваним, можливості захищатись усіма дозволеними законом засобами і способами. Цим актом у кримінальному провадженні вперше формулюється та обґрунтовується підозра конкретної особи у вчиненні кримінального правопорушення.
Викладена у письмовому повідомленні підозра є підґрунтям для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з'являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення.
Сформульована підозра встановлює межі, в рамках яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний, його захисник та законний представник одержують можливість цілеспрямованіше реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов'язків, визначених статтею 42 КПК України.
Згідно ч. 1 ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов'язково здійснюється в порядку, встановленому ст. 278 КПК України, і складається з двох послідовних дій слідчого, прокурора: 1) складення повідомлення про підозру - процесуального акта; 2) вручення його особі, підозрюваній у вчиненні кримінального правопорушення.
Відповідно до положень ст. 277 КПК України повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім'я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Відповідно до положень ч.1 ст.278 КПК України, письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
Згідно ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
При вирішенні питання про обґрунтованість пред'явленої ОСОБА_4 підозри, слідчий суддя виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.
За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Суд при постановлені ухвали, керується при цьому висновками ЄСПЛ у справі «Фокс, Кампбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства», де зазначено, що «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. Вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення» та така кількість доказів на даний час у вказаних матеріалах наведена.
Також, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
При цьому, слідчий суддя нагадує, що обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини.
Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Оцінка та мотиви суду
Досліджуючи питання обгрунтованості підозри ОСОБА_4 , суд звертає уваги на докази, які долучені до матеріалів провадження стороною обвинувачення.
Так, у матеріалах кримінального провадження, наданих органом досудового розслідування, наявні протоколи огляду та протоколи за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у яких зафіксовано спілкування ОСОБА_4 з особою, контакт якої збережено в телефоні під назвою «ОСОБА_8». У вказаних розмовах обговорювались питання імпорту товарів з території РФ на територію України, погодження російською стороною фінансово-господарської діяльності українського підприємства
ТОВ «Європлюс», інформація щодо іноземних юридичних осіб, на рахунки яких у подальшому спрямовуються кошти, а також можливість подальшого переказу цих коштів до РФ.
У судовому засіданні слідчим суддею також були досліджені матеріали сторони захисту, додані до скарги, які стосуються здійснення Display System Production L.L.C. діяльності на території країни ОАЕ.
З приводу вказаного слідчий суддя вважає за необхідне звернути увагу на таке.
У п. 4 ст. 93 КПК України вказано, що докази можуть бути одержані на території іноземної держави в результаті здійснення міжнародного співробітництва під час кримінального провадження.
Порядок одержання доказів на території іноземної держави врегулюваний у розділі ІХ КПК України "Міжнародне співробітництво під час кримінального провадження".
У ст. 542 КПК України вказано, що міжнародне співробітництво під час кримінального провадження полягає у вжитті необхідних заходів з метою надання міжнародної правової допомоги шляхом вручення документів, виконання окремих процесуальних дій, видачі осіб, які вчинили кримінальне правопорушення, тимчасової передачі осіб, перейняття кримінального переслідування, передачі засуджених осіб та виконання вироків. Міжнародним договором України можуть бути передбачені інші, ніж у цьому Кодексі, форми співробітництва під час кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 545 КПК України Офіс Генерального прокурора звертається із запитами про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні під час досудового розслідування та розглядає відповідні запити іноземних компетентних органів, крім досудового розслідування кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, яке у таких випадках здійснює функції центрального органу України.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 551 КПК України суд, прокурор або слідчий за погодженням з прокурором надсилає до уповноваженого (центрального) органу України запит про міжнародну правову допомогу у кримінальному провадженні, яке він здійснює. Уповноважений (центральний) орган України розглядає запит на предмет обґрунтованості і відповідності вимогам законів та міжнародних договорів України. У разі прийняття рішення про направлення запиту уповноважений (центральний) орган України протягом десяти днів надсилає запит уповноваженому (центральному) органу запитуваної сторони безпосередньо або дипломатичним шляхом.
У ч. 2 ст. 550 КПК України відомості, які містяться в матеріалах, отриманих у результаті виконання дій, передбачених у запиті про міжнародне співробітництво, органами іноземної держави та за процедурою, передбаченою законодавством запитуваної держави, не потребують легалізації і визнаються судом допустимими, якщо під час їх отримання не було порушено засади справедливого судочинства, права людини і основоположні свободи.
З огляду на вказане, процедура одержання доказів на території іноземної держави врегульована нормами кримінального процесуального законодавста України, і не передбачає збирання доказів на території іноземної державни на підставі адвокатського запиту.
Враховуючи викладене, докази отриманні представником скаржника на території іноземної держави не можуть бути прийняті до уваги слідчим суддею, так як є останні отриманні за межами процедури міжнародного співробітництва, тому не є належними та допустими доказами, що спростовують обґрунтованість повідомлення про підозру.
Крім того, прокурор у судовому засіданні пояснила, що на даний час у межах досудового розслідування триває збір доказів, спрямований на встановлення обставин вчинення кримінального правопорушення, а також перевірку фактів, які можуть як підтвердити, так і спростувати причетність підозрюваного до його вчинення. Органом досудового розслідування скеровано відповідні запити про надання міжнародної правової допомоги до компетентних органів іноземних держав, у зв'язку з чим досудове розслідування триває.
З огляду на викладене, слідчий суддя дійшов висновку, що на час повідомлення про підозру органом досудового розслідування було зібрано достатній обсяг фактичних даних, які у своїй сукупності давали підстави вважати, що ОСОБА_4 міг бути причетним до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
Крім того, слідчий суддя відхиляє доводи сторони захисту щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_4 та відсутності у матеріалах кримінального провадження доказів, на підтвердження наявності в діях ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України, оскільки правильність кваліфікації дій підозрюваного, так само як і наявність чи відсутність в його діях складу конкретного злочину вирішуються виключно вироком суду та не підлягає вирішенню на досудовому провадженні слідчим суддею.
Слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо достатності доказів (підстав), не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості, достатності та достовірності для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідним та достатнім, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
За таких обставин, слідчий суддя дійшов висновку, що у задоволені скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.303, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя,
постановив:
Відмовити у задоволенні скарги захисника, адвоката ОСОБА_3 , поданої в інтересах підозрюваного ОСОБА_4 на повідомлення про підозру від 14.03.2025 ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст.111-2 Кримінального кодексу України, яке підписано старшим слідчим в СУ ГУ СБУ у м. Києві та Київській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором Київської міської прокуратури ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №22024000000000153 від 15.02.2024.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата та час проголошення повного тексту ухвали - 22.10.2025 о 17-00 год.
Слідчий суддя ОСОБА_1