пр. № 1-кс/759/6730/25
ун. № 759/24688/25
23 жовтня 2025 року м. Київ
слідчий суддя Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №42025110000000204 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України,
у жовтні 2025 р. до суду надійшло вищезазначене клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 .
Досудовим розслідуванням встановлено, що за невстановлених обставин у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на незаконне збагачення, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе від абітурієнтів Національного технічного університету України «КПІ ім. І. Сікорського», які є іноземними громадянами, за вплив на невстановлених службових осіб вказаного закладу вищої освіти, відповідальних за прийняття рішення про вступ таких абітурієнтів на навчання.
Так, у червні 2025 року ОСОБА_5 вирішив допомогти своїм знайомим, які є іноземними громадянами, вступити на навчання до закладу вищої освіти, у зв'язку із чим звернувся до ОСОБА_4 за консультацією щодо такої можливості та з'ясування порядку вступу на навчання до Національного технічного університету України «КПІ ім. І.Сікорського».
В подальшому, у середині червня 2025 року в першій половині дня, більш точні дата та час не встановлені ОСОБА_4 перебуваючи в своєму службовому кабінеті в адміністративній будівлі «КПІ ім. І. Сікорського» за адресою: м. Київ, проспект Берестейський, буд. 37, 1 корпус під час зустрічі з ОСОБА_5 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою особистого незаконного збагачення повідомив, що для того щоб він забезпечив їх безперешкодний вступ до «КПІ ім. І. Сікорського» ОСОБА_5 повинен надати йому неправомірну вигоду, розмір якої він повідомить йому пізніше, у разі відмови від його пропозиції для них наступлять негативні наслідки у вигляді неможливості вступу до вказаного навчального закладу, на що останній погодився, після чого ОСОБА_4 запросив директора Департаменту міжнародного співробітництва «КПІ ім. І. Сікорського» ОСОБА_6 , та провідного фахівця Департаменту міжнародного співробітництва «КПІ ім. І. Сікорського» ОСОБА_7 яким наказав допомогти ОСОБА_5 з реєстрацією абітурієнтів з КНР для того щоб вони могли в подальшому безперешкодно вступити до «КПІ ім. І. Сікорського», що надають їм можливість перебувати в України на законних підставах.
Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, 10.10.2025 приблизно о 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 у своєму службовому кабінеті, який розташований за адресою: м. Київ, Берестейський проспект, буд. 37, під час особистої зустрічі з ОСОБА_5 пообіцяв йому вплинути на невстановлених слідством службових осіб Національного технічного університету України «КПІ ім. І. Сікорського» відповідальних за прийняття рішення про вступ на навчання абітурієнтів, які є громадянами Китаю, на контрактну форму навчання, за що ОСОБА_5 повинен буде надати йому неправомірну вигоду у вигляді 500 літрів бензину.
У подальшому, ОСОБА_4 усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з метою власного незаконного збагачення, діючи умисно, з корисливих мотивів, 16.10.2025 близько 11 год. 00 хв., перебуваючи в своєму службовому кабінеті НОМЕР_4, який знаходиться за адресою: м. Київ, Берестейський проспект, буд. 37, одержав від ОСОБА_5 неправомірну вигоду у вигляді 500 літрів бензину (що еквівалентно 32 495 грн. 00 коп. згідно середньої ціни на пальне WOG по Україні 64 грн. 99 коп за 1 літр станом на 16 жовтня 2025 року) для себе, за вплив на невстановлених слідством службових осіб Національного технічного університету України «КПІ ім. І.Сікорського», відповідальних за прийняття рішення про вступ та продовження безперешкодного навчання громадян ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Національному технічному університеті України «КПІ ім. І.Сікорського».
16.10.2025 о 11 год. 30 хв. громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 затримано у порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Метою накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 та п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України є забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Під час досудового розслідування встановлено, що у власності підозрюваного ОСОБА_4 перебуває наступне рухоме та нерухоме майно, яке за результатами судового розгляду може бути предметом конфіскації, а саме майно, що належить арештувати є: автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2012 року, VIN - НОМЕР_2 , що на праві власності належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .
У судове засідання слідчий не з'явився, про слухання справи повідомлений належним, 22.10.2025 до суду надіслано клопотання про слухання справи без участі слідчого, клопотання підтримує та просить задовольнити.
ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_10 у судове засідання не з'явилися, про розгляд справи повідомлені належним чином, 23.10.2025 через канцелярію суду подано заяву про слухання справи за їх відсутності, а також просять у задоволені клопотання відмовити, надавши документи, з яких вбачається, що автомобіль LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, чорного кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рік випуску - 2012 року, VIN - НОМЕР_2 перереєстрований на нового власника за договором купівлі-продажу (СГ).
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалася на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, у зв'язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні.
Відповідно до телефонограми суду про виклик у судове засідання слідчого судом одночасно витребовувались матеріали кримінального провадження за №42025110000000204 від 02.07.2025, які на день слухання справи органом досудового розслідування надіслані не були, а тому суд вимушений обмежитись при розгляді справи поданим клопотанням та додатками до нього.
Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За змістом ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру Мінастерства внутрішніх справ стосовно зареєстрованих транспортних засобів ГСЦ МВС, 17.10.2025 року транспортний засіб - автомобіль марки LAND ROVER RANGE ROVER SPORT, чорного кольору, рік випуску - 2012 року, VIN - НОМЕР_2 було перереєстровано на іншого власника.
У своєму клопотанні слідчий як на підставу накладення арешту посилається на п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, а саме арешт з метою подальшої конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.
Частина 5 ст. 170 КПК України визначає, що у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Статтею 59 КК України встановлено, що покарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; 3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; 4) наслідки арешту майна для інших осіб;5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав і основоположних свобод, який ратифікований Верховною Радою України 17.07.1997 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Крім того, відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.
Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов'язком прокурора довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.
З врахування встановлених обставин розгляду клопотання вбачається, що майно, на арешті якого наполягає слідчий, на даний час належить іншим особам, які не мають процесуального статусу особи підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, а є третіми особами у розумінні положень ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, у зв'язку з чим у слідчого судді відсутні підстави для задоволення клопотання, оскільки в силу ч. 5 ст. 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається виключно на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
З урахуванням наведеного слідчий суддя приходить до переконання, що у задоволенні внесеного клопотання слідчого про арешт майна слід відмовити.
На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 98, 131, 132, 167, 170-173, 175, 309, 395 КПК України, -
у задоволенні клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту у рамках кримінального провадження №42025110000000204 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 02.07.2025 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Слідчий суддя Святошинського
районного суду м. Києва ОСОБА_1