Справа № 758/15956/25
3/758/5521/25
22 жовтня 2025 року м. Київ
Суддя Подільського районного суду міста Києва Казмиренко Л.В., розглянувши справу, яка надійшла з Управління проведення спеціальних перевірок та контролю за своєчасністю подання декларацій Національного агентства з питань запобігання корупції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання та реєстрації: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
встановила:
ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюються вимоги Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закон), несвоєчасно без поважних причин подав до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - Реєстр), декларацію особи уповноваженої на виконанням функцій держави або місцевого самоврядування за період, не охоплений раніше поданими деклараціями за період з 01.01.2024 року по 14.05.2024 року (декларація при звільненні).
Відповідно до наказу Державної інспекції енергетичного нагляду України від 30.09.2019 № ОС-164 ОСОБА_1 призначено на посаду начальника Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Київській області - головного державного інспектора з енергетичного нагляду у Київській області.
Наказом Державної інспекції енергетичного нагляду України від 04.01.2023 №12-ОС ОСОБА_1 присвоєно черговий 5 (п'ятий) ранг державного службовця з 05.01.2023.
Наказом Державної інспекції енергетичного нагляду України від 06.05.2025 №189-ОС ОСОБА_1 звільнено з посади начальника Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Київській області - головного державного інспектора з енергетичного нагляду у Київській області 14.05.2025 за угодою сторін.
Відповідно до посадової інструкції ОСОБА_1 посада начальника Управління Державної інспекції енергетичного нагляду України у Київській області - головного державного інспектора з енергетичного нагляду у Київській області відноситься до посади категорії «Б» державної служби.
Таким чином, відповідно до пп. «в» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону, ОСОБА_1 є суб'єктом, на якого поширюється дія Закону.
Тому, згідно з абз. 16 ч. 1 ст. 1, ч. 2 статті 45 Закону, приміткою до ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 є суб'єктом декларування та суб'єктом адміністративного правопорушення.
Згідно з приміткою до ст. 56 Закону посади, які належать до посад державної служби категорії "Б" відносяться до службових осіб які займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Відповідно до ст. 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.
Відповідно до Закону України від 08.07.2022 № 2381-IX «Про внесення змін до Закону України «Про запобігання корупції» щодо особливостей застосування законодавства у сфері запобігання корупції в умовах воєнного стану», який набрав чинності 03.08.2022, суб'єкт декларування зобов'язаний подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, кінцевий строк подання якої припадає на період дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», протягом дев'яноста календарних днів з дня його припинення чи скасування.
Законом України від 20.09.2023 № 3384-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», який набрав чинності 12 жовтня 2023, відновлено декларування у порядку та строки, визначені ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Частиною першою статті 65-1 Закону встановлено, що за вчинення корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень особи, зазначені в частині першій статті 3 цього Закону, притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.
Абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону визначено, що особи, зазначені у п. 1, пп «а», «в»- «г» п. 2 ч. 1 ст. 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.
Відповідно до пп. 2 п. 2 розділу II Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства від 08.11.2023 № 252/23, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.11.2023 за №1965/41021, декларація при звільненні - декларація, яка подається відповідно до абзацу першого частини другої статті 45 Закону - не пізніше 30 календарних днів з дня припинення діяльності.
Така декларація подається за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності.
Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до Реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.
Днем припинення діяльності є останній день виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відлік строку подання декларації при звільненні починається з 00 годин 00 хвилин дня, наступного за днем припинення діяльності.
Таким чином, ОСОБА_1 зобов'язаний був подати декларацію при звільненні, не пізніше 13.06.2024 року, тобто до 00 годин 00 хвилин 14.06.2024 року. Згідно з відомостями з Реєстру, декларацію при звільненні, ОСОБА_1 подав 18.06.2024 року о 20:19 (унікальний ідентифікатор декларації - b7056с06-а31d-4eb3-8b2d-4еf41e060d6c).
Згідно послідовності дій користувача Реєстру, які вчинив ОСОБА_1 дії по заповненню декларації при звільненні розпочав лише 18.06.2024 року.
При цьому, слід зазначити, що ОСОБА_1 під особистий підпис попереджений про дотримання норм Закону України «Про запобігання корупції», зокрема ст. 45 Закону щодо подання декларації особи уповноваженої на виконанням функцій держави або місцевого самоврядування.
Згідно зі службовою запискою керівника Департаменту інформаційних систем, аналітичної роботи та захисту інформації Національного агентства від 10.07.2025 №70-05/6373-25, технічних несправностей та перебоїв у роботі Реєстру, які б завадили поданню декларації у визначений Законом період не зафіксовано.
Листом від 24.09.2025 №47-01/78678-25 ОСОБА_1 запрошувався до Національного агентства на 10:00 08.10.2025 року для надання пояснень та, у разі наявності підстав, складання протоколу про адміністративне правопорушення.
08.10.2025 року ОСОБА_1 щодо несвоєчасного подання декларації при звільненні пояснив, що не було доступу до мережі Інтернет.
Уважно вивчивши надані пояснення, зазначені обставини не можуть бути визнані як поважні причини несвоєчасного подання декларації.
Так, обов'язок подання суб'єктами декларування декларацій, встановлений статтею 45 Закону, є імперативним і не ставиться Законом в залежність від будь яких обставин (в тому числі, технічної, фізичної можливості суб'єкта декларування його реалізувати, або внаслідок некоректних дій або бездіяльності самого суб'єкта декларування або незнання закону тощо).
Правила декларування (подання або відтермінування) встановлює та змінює виключно Верховна Рада України.
12 жовтня 2023 року набрав чинності Закон України № 3384-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану", яким відновлено декларування у порядки та строки визначені Законом України «Про запобігання корупції». З метою реалізації цього повноваження та на виконання пункту 3 розділу II Закону України від 20.09.2023 № 3384-ІХ Національне агентство підготувало Роз'яснення від 13.11.2023 № 4 (зі змінами та доповненнями).
Водночас, 13.11.2023 року втратили чинність Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю в умовах воєнного стану (подання декларації, повідомлення про суттєві зміни в майновому стані, повідомлення про відкриття валютного рахунку, проведення перевірок) від 07.03.2022 № 4.
Крім того, обов'язок належної підготовки суб'єкта декларування для своєчасної подачі декларації покладається на самого суб'єкта декларування.
Конструктивною ознакою правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України, є несвоєчасне подання декларації без поважних на те причин, тобто за наявності останніх відповідальність за даною статтею виключається.
Згідно абз. 9 п.п. 1 п. 2 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22.05.2017 № 223-943/0/4-17 «Щодо притягнення до адміністративної відповідальності за окремі правопорушення, пов'язані з корупцією», під поважними причинами несвоєчасного подання декларації слід розуміти неможливість особи подати вчасно декларацію у зв'язку з хворобою, перебуванням особи на лікуванні, внаслідок стихійного лиха (повені, пожежі, землетрусу), технічних збоїв офіційного веб - сайту Національного агентства з питань запобігання корупції, витребуванням відомостей, необхідних для внесення в декларацію, перебуванням (триманням) під вартою.
Поважними можуть бути визнані лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежали від волевиявлення особи, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами (рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 16.05.2025 у справі №803/23/25).
Окрім іншого, слід зауважити, що наявність чи відсутність умислу для наявності складу даного правопорушення, юридичного значення не має, оскільки з об'єктивної сторони вказане правопорушення має формальний склад, тобто законодавець встановив відповідальність суб'єкта декларування безпосередньо за несвоєчасне подання декларації, незалежно від наявності такого умислу, що підтверджується судовими рішеннями у справах №284/850/24 (Житомирський апеляційний суд від 13.03.2025), №150/160/25 (Чернівецький районний суд Вінницької області від 06.05.2025), № 752/8274/25 (Голосіївський районний суд міста Києва від 25.04.2025).
Разом з тим, несвоєчасне подання декларації є порушенням вимог антикорупційного законодавства, що посягає на принцип відкритості та підзвітності державної служби. Формальний склад правопорушення виключає необхідність встановлення негативних наслідків, а сама дія не може вважатися малозначною, оскільки підриває суспільну довіру до державних органів, порушує встановлені антикорупційним законодавством вимоги, заборони та обмеження, посягає на встановлений порядок діяльності органів влади та місцевого самоврядування, а також порядок реалізації особами таких органів, наданої їм влади та посадових повноважень, дискредитує органи влади та місцевого самоврядування (судове рішення Житомирського апеляційного суду від 13.03.2025 у справі №284/850/24).
Таким чином, поважних причин, які б перешкодили вчасно подати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 в ході збору матеріалів по даному факту не встановлено.
Враховуючи, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, є правопорушенням, яке полягає в несвоєчасному поданні без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, факт подання її поза встановлений Законом строк утворює в діях ОСОБА_1 об'єктивну сторону правопорушення.
Таким чином, ОСОБА_1 в порушення вимог абз. 1 ч. 2 ст. 45 Закону, несвоєчасно без поважних причин подав декларацію при звільненні, чим вчинив адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що не подав своєчасно декларацію у зв'язку із тим, що зобов'язаний був виконувати роботи по відновленню контактної мережі. Протягом двох тижнів до вчинення правопорушення перебував за межами м. Львів, де не було доступу до мережі Інтернет, а отже можливості вчасно подати декларацію. Виконати вимоги щодо декларування вдалося, як тільки отримав доступ до комп'ютерної техніки та мережі Інтернет. Просив провадження у справі закрити, умислу в його діях не було.
Прокурор Київської обласної прокуратури Сироватка В.В. вказав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена і просив застосувати стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані дії ОСОБА_1 у виді штрафу у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , позицію прокурора, вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Положеннями статті 280 КУпАП передбачено, що суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення, в даному випадку, передбаченого статтею 172-6 КУпАП, у числі інших визначених законом обставин, зобов'язаний з'ясувати: чи мало місце правопорушення, за яке особа притягається до відповідальності; чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною у його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Частиною 1 ст. 172-6 КУпАП встановлена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Вина ОСОБА_1 підтверджена дослідженими матеріалами справи, зокрема даними, що містяться в протоколі про адміністративне правопорушення №47-01/198/25 від 08.10.2025 року, даними Наказу № ОС-164 від 30.09.2019 року, згідно якого ОСОБА_1 було призначено з 01 жовтня 2019 року на посаду начальника Державної інспекції енергетичного нагляду України у Київській області - головного державного інспектора з енергетичного нагляду у Київській області; даними Наказу № 189-ОС від 06.05.2024 року, яким ОСОБА_1 було звільнено з посади начальника Управління Держенергонагляду у Київській області; даними письмовими Попередження про обмеження, спрямовані на запобігання корупційним та пов'язаним з корупцією правопорушенням, яка підписана ОСОБА_1 , що свідчить про обізнаність останнього про обов'язок декларування; даними з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Суд відхиляє доводи ОСОБА_1 щодо поважності причин пропуску строку подання декларації, оскільки доказів, які б підтверджували наявність обставин, на які він посилається, суду не надано.
Враховуючи наведені докази в їх сукупності, характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини, суд накладає стягнення в межах санкції статті, за якою кваліфіковані його дії, у виді штрафу.
Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Згідно Закону України "Про судовий збір" до стягнення з ОСОБА_1 підлягає судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
На підставі ч. 1 ст. 172-6, керуючись ст. 33, 283, 284 КУпАП, суд,
постановив:
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КпАП України та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. 00 коп. (вісімсот п'ятдесят грн. 00 коп.).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 грн. 60 коп. (шістсот п'ять грн. 60 коп.) на користь держави.
Згідно з ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Києва.
Строк пред'явлення постанови до виконання 3 (три) місяці.
Суддя Л. В. Казмиренко