21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №380/3377/25
адміністративне провадження № К/990/40569/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Гриціва М.І., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі №380/3377/25 за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії,
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025, позов Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради задоволено.
Зобов'язано власників квартири АДРЕСА_1 : ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 упродовж одного місяця з дати набрання рішенням суду законної сили укласти з Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради охоронний договір на частину об'єкта культурної спадщини - пам'ятку архітектури місцевого значення розташовану за адресою: АДРЕСА_2 , на умовах та в порядку, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №1768 від 28.12.2001.
06.10.2025 Верховним Судом зареєстровано касаційну скаргу ОСОБА_1 на зазначені судові рішення.
Проаналізувавши зміст оскаржуваних судових рішень, доводи касаційної скарги, Суд дійшов до таких висновків.
Згідно із частиною першою статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Відповідно до пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.
Право на касаційне оскарження регламентовано і положеннями статті 328 КАС України, частиною першою якої визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Отже, оскарження судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
Пунктом 10 частини шостої статті 12 КАС України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи (крім страв, передбачених пунктами 1-9, 11 цієї частини), у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
Таким чином, справа №380/3377/25, яку суд першої інстанції розглянув за правилами спрощеного позовного провадження, в силу пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України віднесена до справ незначної складності.
Судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), підлягають касаційному оскарженню у виключних випадках, перелік яких передбачений підпунктами «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Так, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження) не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Доведення зазначених обставин та, відповідно, права на касаційне оскарження судових рішень у справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження, покладається на особу, яка подає касаційну скаргу.
На обґрунтування права на касаційне оскарження відповідач зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пунктів 22-24 Порядку укладення охоронних договорів на пам'ятки культурної спадщини, щойно виявлені об'єкти культурної спадщини чи їх частини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 №176, у справах про зобов'язання укласти охоронний договір (щодо питання про підстави втрати чинності охоронного договору).
Однак наведені в касаційній скарзі доводи не дають підстав вважати, що ця справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Крім того, скаржник в касаційній скарзі зазначає про виняткове значення для нього цієї справи.
Аналіз доводів касаційної скарги в сукупності з встановленими в судових рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій обставинами та наданою їм правовою оцінкою не дають підстав для висновку про наявність в цьому випадку обставин, наведених у підпунктах «а», «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01.05.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2025 у справі за позовом Керівника Франківської окружної прокуратури міста Львова в інтересах Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, про зобов'язання вчинити певні дії.
Копію цієї ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу, в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіЛ.В. Тацій М.І. Грицiв С.Г. Стеценко