21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/2321/25
категорія 112030300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черноліхова С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2 з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Управління соціальноїполітики Коростенської райдержадміністрації Житомирської області щодо ненарахування та невиплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженим споживанням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати відповідача з 26.11.2024 нарахувати та виплатити, а також виплачувати у майбутньому її дитині щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановлену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної зарплати, встановленої на 01 січня відповідного календарного року.
В обґрунтування позову зазначає, що разом з дитиною проживає в населеному пункті, який віднесено до зони гарантованого добровільного відселення. У зв'язку із прийняттям рішення Конституційним Судом України від 17 липня 2018 року № 6-р/2018, відповідач повинен був нараховувати та виплачувати щомісячну грошову допомогу у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", чого зроблено не було.
Ухвалою суду від 04.03.2025 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи.
Відповідач подав до суду відзив на позов, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначив, що донька позивача не перебуває на обліку в Управлінні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Встановлено, що позивач разом з донькою - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в населеному пункті, який відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106, віднесено до зони гарантованого добровільного відселення.
Позивач звернулася до відповідача із заявою про проведення її доньці нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 12.12.2024 відповідач повідомив, що донька позивача не перебуває на обліку в управлінні як отримувач такої допомоги.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
21.01.2019 Верховним Судом прийнято рішення, змінене постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019, у зразковій справі № 240/4946/18 за позовом фізичної особи до Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити певні дії.
Вказаним рішенням позов було задоволено, визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області, яка призвела до ненарахування та невиплати фізичній особі з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"; зобов'язано Управління праці та соціального захисту населення Овруцької районної державної адміністрації Житомирської області провести фізичній особі з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі, що дорівнює 40% від мінімальної заробітної плати встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
Постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 було змінено: в абзаці третьому його резолютивної частини слова "мінімальної заробітної плати, встановленої законом про Державний бюджет України на відповідний рік" замінено словами та цифрами "прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року", в іншій частині рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 залишено без змін.
Крім того, у рішенні Верховного Суду від 21.01.2019 за результатами розгляду зразкової справи № 240/4946/18 зазначено, що висновки Верховного Суду у цій зразковій справі підлягають застосуванню в адміністративних справах щодо звернення осіб, які мають статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та проживають в населених пунктах, жителям яких з 01.04.1991 виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва і особистого підсобного господарства, відповідно до додатку 2 постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 № 106, з адміністративними позовами до Управлінь праці та соціального захисту населення районних державних адміністрацій, на обліку яких перебувають позивачі, з позовними вимогами щодо нарахування та виплати щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Частиною п'ятою статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, в силу вимог чинного законодавства обов'язковими для врахування є висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тим паче у рішеннях за результатами розгляду зразкових справ.
При цьому, необхідно зважати на те, що пунктом 1 частини п'ятої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що рішення суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду типової справи може бути оскаржено в касаційному порядку, зокрема, якщо суд першої та (або) апеляційної інстанції при вирішенні типової справи не визнав її типовою справою та (або) не врахував правові висновки, викладені у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи.
У цьому контексті суд зазначає, що завдяки врахуванню правових позицій Верховного Суду у зразкових та типових справах забезпечується єдність судової практики, яка найкращим чином відповідає вимогам передбачуваності, верховенству права й ефективному захисту прав людини.
Верховний Суд зазначив, що у рішенні Конституційного Суду України від 17.07.2018 № 6-р/2018 не визначено порядок його виконання щодо застосування статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", однак це не скасовує і не підміняє загальної обов'язковості його виконання. Підпункт 7 пункту 4 розділу І Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28.12.2014 № 76-VІІІ, яким виключено статтю 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", визнано неконституційним, він не підлягає застосуванню як такий, що втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про його неконституційність.
Верховний Суд дійшов висновку, що Кабінетом Міністрів України не визначено порядок та розмір виплати компенсації, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зазначений порядок та розмір визначено у статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". У вказаній статті також визначені особи, що мають право на компенсацію, розмір компенсації, суб'єкти владних повноважень, якими зазначена компенсація виплачується, та строки її виплати.
Колегія суддів Верховного Суду звернула увагу, що за такого правового регулювання та за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати компенсації, передбаченої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", до спірних правовідносин у даній адміністративній справі застосуванню підлягають безпосередньо норми статті 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Водночас, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11.12.2019 вказала, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Разом з тим, суд звертає увагу на наступні обставини у даній справі.
Так, в рішенні від 21.01.2019 за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18 Верховний Суд навів такі ознаки типової справи, зокрема, що відповідач є Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, на обліку якого перебуває позивач. Тобто, однією із умов для отримання місячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є перебування на обліку в Управлінні соціального захисту населення.
Механізм використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначає Порядок, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.09.2005 № 936 (далі - Порядок).
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 3 Порядку призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за заявою, форма якої затверджується Мінсоцполітики.
Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2003 №117.
Як слідує з листа Управління від 12.12.2024 та відзиву на позов, донька позивача не перебуває на обліку як отримувач щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства. Лист від 12.12.2024 було наданого на заяву позивача, у якій вона просила провести нарахування та виплату відповідних виплат на її доньку без прохання поставити її на облік як отримувача такої виплати, при цьому не додано будь-якого пакету документів, які б підтверджували її право на отримання такої допомоги.
Як зазначалося судом, відповідно до п. 3 Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою КМУ №939 від 20.09.2005 (зі змінами і доповненнями. в редакції на час виникнення спірних правовідносин), призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1146 "Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги". Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" ( 796-12 ) (далі - Закон), звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. № 117.
Пунктом 2 цього Порядку передбачено, що розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня за програмами є структурні підрозділи з питань соціального захисту населення обласних і Київської міської держадміністрацій, структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районних, районних у м.Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (крім м.Києва) рад, Фонд соціального захисту інвалідів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що отримання особою вказаної виплати має заявний характер та призначення і виплата таких доплат здійснюється тим органом соціального захисту, у якому особа знаходиться на обліку.
Відтак, з відповідною заявою саме про поставлення на облік та призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст. 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивач в інтересах своєї доньки до відповідача не зверталася, доказів протилежного суду не надано.
Крім того, позивачем до позову не долучено належних та допустимих доказів того, що нею вживались заходи, визначені Порядком використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 вересня 2005 року №936, спрямованих на реалізацію права на отримання вказаної допомоги. Доказів подання заяви до відповідача про призначення допомоги певних видів та надання пільг, як того вимагає Порядок № 936, суду не надано.
Таким чином, донька позивача не перебувала і не перебуває на обліку в управлінні як отримувач щомісячної грошової допомоги.
При цьому, безпідставним є посилання позивача на правові висновки Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладені в рішенні від 21.01.2019 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі № 240/4946/18, яка є зразковою, оскільки дана справа стосувалася особи, яка перебувала на обліку як отримувач допомоги, передбаченої ст. 37 Закону № 796-XII.
Суд звертає увагу, що підставами для визнання протиправними дій чи скасування рішення суб'єкта владних повноважень є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який вчинив ці дії чи прийняв рішення. При цьому обов'язковою умовою оскарження дій, рішень є також наявність факту порушення прав чи охоронюваних законом інтересів позивача у справі.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
Таким чином, враховуючи те, що донька позивача на обліку у відповідача не перебувала, із заявою про поставлення на облік для призначення щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства до відповідача позивач в її інтересах не зверталася, тому підстав для зобов'язання провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв'язку з обмеженням споживання продукті харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає і у задоволенні позову необхідно відмовити.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі, питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 260-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої доньки ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління соціальної політики Коростенської районної державної адміністрації Житомирської області (вул. І.Франка, 5, м. Коростень, Житомирська область, 11500, код ЄДРПОУ 03192690) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Черноліхов
21.10.25