ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/22724/24
провадження № 2/753/3375/25
(ЗАОЧНЕ)
19 березня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва у складі судді Якусика О.В., за участю секретаря судового засідання Гайової С.Г., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 62134,83 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 18 вересня 2017 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі Анкети-Заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в А-Банку відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,8 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердив свого згоду на те, що підписана ним Анкета-заява про приєднання до Умов та правил надання Банківських послуг у А-Банку разом з Умовами та правилами і Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Банк на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом нараховує відсотки в розмірі, встановленому тарифами банку.
Як зазначає позивач, відповідач належним чином не виконував умови договору, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 03 листопада 2024 року становить 62 134,83 грн та складається з заборгованості за кредитом у сумі 33 791,21 грн, заборгованості по відсоткам у сумі 28 343,62 грн.
Згідно із протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 листопада 2024 року позовну заяву було передано для розгляду судді Якусику О.В.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 12 грудня 2024 року витребувано у Міністерства соціальної політики України відомостей з Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо ОСОБА_1 та її місце проживання.
26 грудня 2024 року від Міністерства соціальної політики України надійшла відповідь. Відповідно до якої ОСОБА_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 30 грудня 2024 року відкрито провадження у справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи призначено на 12 лютого 2025 року.
12 лютого 2025 року розгляд справи відкладено на 19 березня 2025 року.
Представник позивача в судове засідання не прибув, до початку засідання подав заяву про розгляд справи без його участі, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
В судові засідання відповідач не прибула, адресована відповідачу поштова кореспонденція повернута з відміткою відділення поштового зв'язку «адресат відсутній за вказаною адресою».
Інформація про стан розгляду справи викладалась у відповідних процесуальних документах - ухвалах суду, які, відповідно до приписів Порядку ведення Єдиного державного реєстру судових рішень України оприлюднювались у цьому Реєстрі. Окрім того інформація про стан, дату і час розгляду справи була розміщена на офіційному веб-сайті Судової влади України.
Відповідно до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Відповідач не скористалась своїм процесуальним правом, передбаченим статтями 174, 178 ЦПК України та не направила суду відзив на позовну заяву із викладенням заперечень проти позову.
Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення, проти чого позивач не заперечував.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що 18 вересня 2017 року ОСОБА_1 підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомлений та згодний з умовами вказаного договору, а примірник договору згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www/a-bank.com.ua.
На підставі Анкети-Заяви від 18 вересня 2017 року відповідачу надано кредит у вигляді встановлення кредитного ліміту на платіжну картку. ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту, у якому зазначені істотні умови кредитування (сума кредиту, строк кредитування, процентна ставка і т.д.).
На підтвердження своїх позовних вимог позивач надав: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», підписаної відповідачем; витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк»; розрахунок заборгованості за договором №б/н від 18 вересня 2017 року станом на 03 листопада 2024 року, довідки за картами і кредитними лімітами, виписку по рахунку, копію паспорту споживчого кредиту.
Наведене свідчить, що 18 вересня 2017 року між АТ «Акцент-Банк» та ОСОБА_1 укладено саме кредитний договір.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5. Умов та правил надання банківських послуг обслуговування клієнт зобов'язаний погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрату платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором.
З пункту 2.1.1.5.6. Умов та правил надання банківських послуг обслуговування кредитної картки вбачається, що у разі невиконання зобов'язань за договором клієнт зобов'язаний на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафта), оплати винагороди банку.
Як зазначає позивач, внаслідок невиконання відповідачем умов договору щодо повернення кредиту та сплати процентів у встановлені договором строки у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем, яка станом на 03 листопада 2024 року складає 62 134,83 грн, з яких: 33791,21 грн. - заборгованість за кредитом; 28343,62 грн - заборгованість по відсоткам.
Згідно пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 цього Кодексу зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Судом встановлено, що договір сторонами укладено в письмовій формі, в якому зазначено розмір та умови надання кредиту.
Згідно частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Положеннями частини другої статті 1050 ЦК України передбачено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме відкрив відповідачу рахунок № НОМЕР_1 , видав кредитну картку: 5169157304283249 строком до березня 2021 року та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідно до довідки за лімітами 18 вересня 2017 року відповідачу було встановлено кредитний ліміт 0 грн, який 08 липня 2018 року було збільшено до 5 000,00 грн, та який в подальшому неодноразово збільшувався та зменшувався та станом на 23 листопада 2023 року становив 33 800,00 грн.
Відповідач відзив на позов не подав, будь-яких заперечень щодо укладення договору з банком, а також стосовно розміру заборгованості суду не надав, доводів позивача щодо отримання кредитної картки та користування нею.
Отже, судом встановлено, що станом на день подачі позовної заяви та розгляду справи умови договору відповідачем не виконуються, кредит не повертається.
Зважаючи на викладені обставини, суд вважає доведеними факт отримання відповідачем кредитних коштів у позивача, користування вказаними коштами та наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту у розмірі 33 791,21 грн.
Крім того, банк, пред'являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 28 343,62 грн.
В обґрунтування вказаних вимог в цій частині, позивач, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 18 вересня 2017 року, посилався на витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк» як невід'ємної частини спірного договору.
Дійсно, витяг із Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «Акцент-Банк», що розміщені на сайті https://a-bank.com/ua/terms та наданий позивачем на підтвердження позовних вимог, визначає, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентну ставку, розмір обов'язкового щомісячного платежу, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, розмір комісії, відповідальність сторін.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Умов розуміла ОСОБА_1 та ознайомилася і погодилася з ним, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та правил надання банківських послуг позивача, а також те, що вказаний документ на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містив умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема, саме у зазначеному в цьому документів, що доданий банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Відсутність достатніх підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів за користування кредитними коштами, надані банком витяг з Умов не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини першої статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання.
Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року (справа № 342/180/17, провадження №14-131цс19), яка згідно з частини четвертої статті 263 ЦПК України має враховуватися нижчестоящими судами при застосуванні норм права.
Велика Палата Верховного Суду зазначила: оскільки підписана лише заява-анкета, яка не містить детальних умов договору, а правила надання банківських послуг та Тарифів обслуговування кредитних карт не містять підпису боржника, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із частиною третьою статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За статтею 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Як вбачається із розрахунку заборгованості, наданого позивачем до позовної заяви, банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами, проте розмір відсотків не був узгоджений сторонами та позивачем до справи не долучено жодних доказів обізнаності відповідача про застосування якого саме розміру відсотків, у випадку несвоєчасного повернення кредитних коштів, домовились сторони.
Також вбачається, що 18 вересня 2017 року відповідач підписала паспорт споживчого кредиту електронним підписом шляхом підтвердження дзвінка з номера телефону НОМЕР_2 у відповідності з умовами та правилами надання банківських послуг.
У зазначеному паспорті споживчого кредиту вказана інформація про дві картки «Універсальна», «Універсальна Gold», сума ліміту, строк кредитування, мета кредиту, база процентна ставка, реальна процентна ставка, періодичність внесення платежів, процентна ставка за неналежне виконання умов договору, тощо.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
Позивачем не надано доказів того, яку саме картку отримала відповідач із даного переліку на обґрунтування застосування у розрахунку процентної ставки в розмірі 58,23% та 56,44%.
Також, у розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Крім того, суд звертає увагу на те, що наданий позивачем до позовної заяви паспорт споживчого кредиту, який підписаний відповідачем 18 вересня 2017 року, містить зауваження про те, що інформація зазначена в ньому зберігає чинність та є актуальною лише до 31 грудня 2017 року. Більш того, зі змісту цього паспорту вбачається, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування щодо різних типів кредитних продуктів є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.
Таким чином, суд вважає, що банк на виконання умов Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, зважаючи на те, що позивачем не підтверджено належними доказами можливість нарахування відсотків за користування кредитом, у розмірі, зазначеному в розрахунку заборгованості, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками у сумі 28 343,62 грн, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі сумі 1 646,74 грн.
Керуючись ст. 12, 13, 76-82, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280, 281, 353 ЦПК України,
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк»» заборгованість за кредитним договором бн від 18.09.2017 у розмірі 33 791 (тридцять три тисячі сімсот дев'яносто одна) гривня 21 коп. та судовий збір у розмірі 1 646 (одна тисяча шістсот сорок шість) гривень 74 коп.
В іншій частині вимог - у позові відмовити.
Позивач: Акціонерне товариство «Акцент-Банк»» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄРДПОУ 14360080);
Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; фактична адреса проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
На заочне рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Позивач, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 23 жовтня 2025 року.
Суддя Олександр ЯКУСИК