Справа № 723/1467/25
Провадження № 2/723/2440/25
22 жовтня 2025 року м.Сторожинець
Сторожинецький районний суд
Чернівецької області в складі:
головуючого судді Бужори В.Т.,
при секретарі Чікал І.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" в собі представника позивача Мих В.О. до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" в собі представника позивача Мих В.О. звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 26.10.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101629878 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 101629878 від 26.10.2023 р.) повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено.(Копії додаються).
Відповідно до умов кредитного договору, 28.02.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №105- МЛ/Т від 28.02.2024 р. (Копія додається).
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 101629878 від 26.10.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем (Копія Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024 р. додається).
Сума заборгованості Відповідача становить 25331,2 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024 р. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6981,58 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 17649,62 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить - 700 грн.
Позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість по вищезазначеному договорі та судові витрати.
Представник відповідача ОСОБА_2 надав суду письмові заперечення, в яких зазначив, що з метою доведення виникнення правовідносин кредитування між відповідачкою та первісним кредитором позивач надає паперову копію електронного доказу, а саме - договору про споживчий кредит № 101629878 від 26.10.2023 року з додатками, що не містять відомостей про їх підписання належним одноразовим цифровим підписом, і не надає оригіналів відповідних електронних доказів.
На підтвердження факту укладення 26.10.2023 року договору про споживчий кредит між ТОВ «Мілоан» та відповідачкою, позивачем до матеріалів справи додано роздрукований примірник договору, в якому у розділі відомостей про реквізити сторін вказано прізвище, ім'я, по батькові відповідачки, адресу її проживання та реєстраційний номер облікової картки платника податків. При цьому такий договір містить відомості про одноразовий ідентифікатор, який згенерований при нібито підписанні відповідачкою цього договору, лише на першому його аркуші, у той час як інші сторінки відповідного договору та додатків до нього таким ідентифікатором не підписані.
Доказів проведення ідентифікації відповідачки при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», у тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, нібито направленого товариством на номер її мобільного телефону, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» суду не надано. При цьому зазначення у тексті договору особистих даних відповідачки (її прізвище, ім'я та по батькові, адреси її проживання та реєстраційного номера обліковоїкартки пллатника податків) не підтверджує підписання останньою кредитного договору в електронній формі.
Жодних повідомлень про відступлення права грошової вимоги ні від ТОВ «Мілоан», ні від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»» відповідачка не отримувала.
При цьому на підтвердження обставини нездійснення ОСОБА_1 з 28 лютого 2024 року (дата нібито укладення договору відступлення прав вимоги) жодного платежу для погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ «Мілоан» позивачем не надано жодного доказу.
У наданих до позовної заяви додатках відсутні докази, які б доводили факт отримання відповідачкою коштів від первинного кредитора та водночас підтверджували наявність у неї заборгованості перед позивачем.
Враховуючи вищезазначене просить суд у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ відмовити.
Провадження у справі відкрито 04.04.2025 року з призначенням до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження на 05.06.2025 р., з повідомленням сторін про день, час та місце проведення судового засідання.
В судове засідання представник позивача не з'явився, але в позові та клопотанні доданому до позову просив розглядати справу без його участі та не заперечував проти заочного розгляду справи.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, представник ОСОБА_2 ,надав суду заяву, в якій просив розглянути справу у відсутності представника та відповідача, ухвалити рішення яким відмовити у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з їх безпідставністю та при прийнятті рішення врахувати письмові пояснення по суті позовних вимог.
Судом встановлено, що 26.10.2023 року між фізичною особою позичальником: ОСОБА_1 (надалі - Відповідач) та ТОВ «Мілоан» був укладений кредитний договір № 101629878 (надалі - Кредитний договір), згідно з умовами якого відповідач отримав 7000 грн., зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів та можливих штрафних санкцій, що передбачені Кредитним договором. Відповідно до графіку сплати кредитних коштів (Додаток №1 до кредитного договору № 101629878 від 26.10.2023 р.) повернення кредиту та сплати комісії і процентів Відповідачем не було внесено.(Копії додаються).
Відповідно до умов кредитного договору, 28.02.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» відповідно до чинного законодавства України укладений Договір відступлення прав вимоги №105- МЛ/Т від 28.02.2024 р. (Копія додається).
Відповідно до умов даного Договору відбулося відступлення права вимоги і за Кредитним договором № 101629878 від 26.10.2023 року, що укладений між ТОВ «Мілоан» та Відповідачем (Копія Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024 р. додається).
Сума заборгованості Відповідача становить 25331,2 грн., відповідно до Витягу з реєстру Боржників до Договору відступлення прав вимоги №105-МЛ/Т від 28.02.2024 р. З них: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 6981,58 грн.; прострочена заборгованість за сумою відсотків за становить - 17649,62 грн.; прострочена заборгованість за комісією становить - 700 грн.
Статтею 634 ЦК України передбачена можливість укладення договору приєднання, тобто договору, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, то він одержав від клієнта або Фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
При цьому матеріали позовної заяви не містять таких повідомлень про відступлення права грошової вимоги факторові стосовно вказаних вище договорів.
Верховний Суд вказує у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (пункти 28, 29), у справі № 363/1834/17 (пункт 27), відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної ДІЇ (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таким чином, за змістом загальних норм права об'єктом зобов'язання не можуть бути дії, які одна із сторін вчиняє на власну користь.
Як зазначив Верховний Суд у постанові Великої Палати від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 (пункт 28) за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1054 ЦК України). Отже, суть зобов'язання за кредитним договором полягає в обов'язку банку надати гроші (кредиті позичальникові та в обов'язку останнього їх повернути і сплатити за користування ними проценти.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, що висвітлені у п.29-31 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послугвід банку або від спорідненої чи пов'язаної особи банку як обов'язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону «Про банки і банківську діяльність»), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо), Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за обслуговування, встановленому у договорі, який підписали сторони, оскільки такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов'язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Як наголосив Верховний Суд у постанові в справі № 343/557/15-ц від 20.07.2022 року нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк.
Позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження свого права на укладення договорів Факторингу.
З метою доведення виникнення правовідносин кредитування та позики між відповідачкою та первісними кредиторами (позикодавцями) позивач не надано оригіналів відповідних електронних доказів.
При цьому згідно з позицією Верховного Суду, що висловлена у постанові від 29.01.2021 р. у справі №922/51/20 учасник справи на обґрунтування своїх вимог і заперечень має право подати суду електронний доказ в таких формах: 1) оригінал; 2) електронна копія, засвідчена електронним цифровим підписом; 3) паперова копія, посвідчена в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, в свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлюєнаявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України.
Суд може не взяти до уваги копію (паперову копію) електронного доказу у випадку, якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу.
Відповідно до ч. 1ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
За змістом ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно ч.ч. 1,2 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна і обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або запере випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи обставини справи, на підставі ст.ст. 509, 526, 530, 546, 554, 1054, 1055, 1082 ЦК України, та керуючись ст. ст. 4, 12, 76, 80, 81, 83, 141, 200, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "КРЕДИТ-КАПІТАЛ" в собі представника позивача Мих В.О. до ОСОБА_1 , представник відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Сторожинецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.