Справа № 711/7982/25
Номер провадження 3/711/2248/25
23 жовтня 2025 року м.Черкаси
Суддя Придніпровського районного суду м.Черкаси Олійник В.М., розглянувши адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції (протоколи серії ЕПР1 № 432338 та ВАД № 334516) про притягнення:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого та зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП в матеріалах справи відсутній,
до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ст.185 КУпАП,
В провадженні Придніпровського районного суду м.Черкаси знаходяться адміністративні матеріали, які надійшли з Управління патрульної поліції в Черкаській області Департаменту патрульної поліції про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 та ст.185 КУпАП.
В судовому засіданні встановлено, 23.08.2025 о 21.53 год. в м.Черкаси по бул. Шевченка, 351, водій ОСОБА_1 керував автомобілем Daewoo Nexia д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився під відеофіксацію на бодікамери, від керування відсторонений, чим порушив п.2.5 ПДР України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП.
Крім того, 23.08.2025 о 21.55 год. за адресою: м.Черкаси, бул. Шевченка, 351, ОСОБА_1 здійснив злісну непокору законній вимозі поліцейського, а саме: на вимогу не надавав свої документи, що посвідчують особу, та намагався втекти з місця скоєння адмінправопорушення, законних вимог поліцейського не виконував, чим вчинив адміністративне правопорушення відповідальність, за яке передбачена ст.185 КУпАП.
Правопорушник ОСОБА_1 в судове засідання повторно не з'явився, причину неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи не звертався.
Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України» від 3 квітня 2008 року зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
ОСОБА_1 під час складання протоколів про адміністративні правопорушення був повідомлений про направлення матеріалів стосовно нього на розгляд до Придніпровського районного суду м.Черкаси, про що свідчить його особистий підпис в протоколі.
Крім того, постановою Придніпровського районного суду м.Черкаси від 02.10.2025 стосовно ОСОБА_1 застосовано примусовий привід, який на час розгляду справи не виконаний.
Таким чином, суд виконав свій обов'язок щодо повідомлення ОСОБА_1 про судовий розгляд справи стосовно нього. В свою чергу, ОСОБА_1 достеменно знаючи про те, що стосовно нього складено протоколи про адміністративні правопорушення, не вжив заходів, щоб дізнатись про стан відомого йому судового провадження.
Враховуючи принцип судочинства, яким визнано пріоритет публічного інтересу над приватним, суд може провести розгляд справ за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, оскільки безпідставне умисне затягування справи нівелює завдання КУпАП, яким є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП).
Згідно зі статтею 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Недотримання строків розгляду справ про адміністративне правопорушення порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.
Зазначене дає підстави і зобов'язує суддю розглянути справу без присутності особи.
Дослідивши письмові матеріали справи та відеозаписи з нагрудних камер працівників поліції, приходжу до наступного:
Відповідно до статей 245, 251, 252, 280, 283 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. При цьому орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Рішення Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства України згідно зі ст.14 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року (Далі Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов'язкова до застосування судами як джерело права.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважені оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастор проти Португалії» від 09.06.1998 року, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009 року), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав і основоположних свобод.
Згідно з КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.1, 2 ст.7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст.245).
Адміністративна відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно до вимог ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватись вимог Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, статтею 53 цього Закону передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
У ході здійснення судом провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, яке проявилось в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягає доведенню факт керування особою транспортним засобом, наявність ознак такого сп'яніння, пропозиція/вимога пройти огляд на стан сп'яніння та проходження зазначеного огляду.
Відповідно до п.2.5 постанови Кабінету Міністрів України «Про правила дорожнього руху» №1306 від 10.10.2001 року водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до пункту 2.9 «а» Правил дорожнього руху України - водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Таким чином норми ПДР встановлюють обов'язок водія, а не право, пройти огляд на визначення стану сп'яніння і жодних винятків для цього (втома, брак часу, не бажання водія) - ПДР не містять.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 , 23.08.2025 о 21.53 год. в м.Черкаси по бул. Шевченка, 351, 26.02.1988 р.н. керував автомобілем Daewoo Nexia д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений працівниками поліції за порушення ПДР України. Під час спілкування у водія були виявлені ознаки алкогольного сп'яніння, про що йому повідомлено та запропоновано пройти освідування на встановлення стану алкогольного сп'яніння, або на місці зупинки транспортного засобу за допомогою приладу Drager Alcotest або проїхати до медичного закладу, а саме КНП «ЧОПНД». При цьому водій ОСОБА_1 поводив себе агресивно, в зв'язку з чим його було затримано. Працівниками поліції ОСОБА_1 було роз'яснено про наслідки відмови від проходження освідування на стан сп'яніння у встановленому законом порядку, проте водій відмовився від такого огляду, під час безперервної відео фіксації на нагрудні камери працівників поліції, що утворює склад правопорушення, передбачений ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що обґрунтовані та визначені законом підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч.1 ст.130 КУпАП настали в момент фактичної відмови останнього від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, як на місці зупинки транспортного засобу, так і в медичному закладі ЧОПНД.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, що підтверджується зібраними доказами, які, на переконання суду, є належними та допустимими, повністю узгоджуються між собою та відповідають дійсним фактичним обставинам справи встановленим у судовому засіданні.
Враховуючи викладене, вважаю, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме: відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Крім того, адміністративна відповідальність за ст.185 КУпАП настає за злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення таких же дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку.
Під злісною непокорою, слід розуміти відмову від виконання наполегливих, неодноразово повторених законних вимог чи розпоряджень працівника поліції при виконанні ним службових обов'язків, а також вчинення тих же дій щодо члена громадських формувань з охорони громадського порядку чи військовослужбовця у зв'язку з їх участю в охороні громадського порядку або відмова, виражена в зухвалій формі, що свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок.
Слово «непокора», як зазначає законодавець, означає відмову від виконання або ігнорування виконання певної вимоги чи розпорядження.
Об'єктом цього правопорушення виступають суспільні відносини у сфері забезпечення громадського порядку та суспільної безпеки, також у сфері державного управління.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає у злісній непокорі законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків, а також у вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця через їхню участь в охороні громадського порядку. Склад даного адміністративного правопорушення є формальним, що мається на увазі, воно вважається закінченим з моменту вчинення.
Водночас стаття 185 КУпАП містить два різні склади адміністративного правопорушення: перший склад передбачає «злісну непокору законному розпорядженню або вимозі поліцейського під час виконання ним службових обов'язків». Тобто протиправним діянням буде злісна непокора щодо кожного розпорядження чи вимоги поліцейського, якщо вони законні та пред'являються у процесі виконання ним службових обов'язків, зокрема з охорони громадського (публічного) порядку; другий склад адміністративного правопорушення полягає у «вчиненні таких самих дій щодо члена громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовця у зв'язку з їхнього участю в охороні громадського порядку». Отже, законність вимог зазначених посадових осіб пов'язана лише «з їх участю в охороні громадського порядку».
Кваліфікуючою ознакою цього адміністративного правопорушення визначають спосіб його вчинення - злісність непокори, що є відмовою від виконання наполегливих, неодноразово повторених проте в той же час законних вимог чи розпоряджень поліцейського під час виконання ним службових обов'язків або відмова, виражена в зухвалій формі, яка свідчить про явну зневагу до осіб, які охороняють громадський порядок
Суб'єктивна сторона даного адміністративного правопорушення характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
В ході перегляду відеозапису з бодікамер працівників поліції встановлено, що під час спілкування ОСОБА_1 поводить себе агресивно, на неодноразові вимоги працівників поліції надати документи, що посвідчують його особу та документи на транспортний засіб, поводить себе агресивно, не виконує законної вимоги працівників поліції, після чого намагається втекти з місця вчинення правопорушення, внаслідок чого затриманий.
На підставі викладеного приходжу до висновку, що в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.185 КУпАП, а саме злісна непокора законному розпорядженню або вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків.
Його вина у вчиненні адміністративних правопорушень в повному обсязі підтверджується матеріалами адміністративних справ, а саме: протоколами про адміністративні правопорушення серії ЕПР1 № 432338 та ВАД № 334782 від 23.08.2025; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; рапортом поліцейського взводу 1 роти 4 БУПП в Черкаській області ДПП капрала поліції Я.Голобородого; протоколом про адміністративне затримання АПЗ18 № 009738 від 23.08.2025; відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції.
Надані докази, не викликають у суду сумнівів, оскільки вони є логічними, послідовними та узгоджуються з матеріалами справи.
Пом'якшуючих та обтяжуючих відповідальність правопорушника обставин не вбачається.
Відповідно до ч.2 ст.36 КУпАП, якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом (посадовою особою), стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, так у даному випадку стягнення необхідно накласти в межах санкції за ч.1 ст.130 КУпАП.
Враховуючи, той факт, що правопорушник, будучи особою, яка керує транспортним засобом, відмовився від проходження освідування на стан сп'яніння, чим грубо порушив правила дорожнього руху України, та після його зупинки в ході спілкування з працівниками поліції вчинив злісну непокору законному розпорядженню та вимозі поліцейського при виконанні ним службових обов'язків, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, вважаю за необхідне накласти на нього адміністративне стягнення, згідно ст.36 КУпАП, у виді штрафу, так як застосування до нього цього стягнення буде достатнім для його виховання в дусі додержання законів України, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, із позбавленням права керування транспортними засобами, що передбачено санкцією статті та не відноситься до альтернативного покарання та є обов'язковим.
Також підлягає стягненню на корить держави судовий збір відповідно до ст.4 Закону України «Про судовий збір».
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.36, 185, ч.1 ст.130, 279, 283 КУпАП,
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 та ст.185 КУпАП.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративні стягнення за вчинення адміністративних правопорушень передбачених:
за ч.1 ст.130 КУпАП - у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок та одного року позбавлення права керування транспортними засобами;
за ст.185 КУпАП - у вигляді штрафу у розмірі 136 (сто тридцять шість) гривень.
На підставі ст.36 КУпАП накласти стягнення в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених, а саме ст.130 ч.1 КУпАП у виді штрафу в дохід держави у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок та одного року позбавлення права керування транспортними засобами.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 0,2 розміру мінімальної заробітної плати, що дорівнює 605,6 грн.
Відповідно до ч.1 ст.307 КУпАП штраф має бути сплачений не пізніше як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити, що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього можуть бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст.308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Придніпровський районний суд м.Черкаси протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: В. М. Олійник