Справа № 695/4610/25
номер провадження 2-н/695/283/25
23 жовтня 2025 рокум. Золотоноша
Суддя Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електричну енергію,
До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулося ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) заборгованості за спожиту електричну енергію у сумі 9 383 грн 04 коп., інфляційних витрат у сумі 78 грн 86 коп., витрат на здійснення робіт з припинення електроживлення у сумі 982 грн 69 коп. та витрат на сплату судового збору у сумі 302 грн 80 коп.
Згідно з частиною 1 статті 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу.
Як роз'яснено у пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 № 14, наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 161 ЦПК України, судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості.
Звертаючись до суду з вищевказаною заявою, ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» просить видати судовий наказ про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у сумі 9 383 грн 04 коп., по об'єкту розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заяви зазначено, що заявник є постачальником універсальних послуг на території Черкаської області згідно абз. 3 п. 13 Розділу XVII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про ринок електричної енергії» та, що визначено у додатку 3 до постанови НКРЕКП від 26.10.2018 № 1268 «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо передачі даних побутових та малих непобутових споживачів постачальнику електричної енергії, на якого відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» покладається виконання функції універсальної послуги на закріпленій території». Постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який є публічним договором приєднання та зміст якого визначається постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (додаток 6 до цих Правил), та укладається в установленому цими Правилами порядку (п. 1.2.8 ПРРЕЕ).
Відповідно до пункту 7 Постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг укладається шляхом приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, опублікованого в засобах масової інформації та на веб сайті постачальника. Шляхом оплати рахунка, отриманого від постачальника універсальної послуги, або фактичного споживання будь-яких обсягів електричної енергії (за умови надання рахунка постачальником універсальної послуги), або підписання заяви-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг.
Проте, статтями 1, 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», визначено, що індивідуальним споживачем є власник (співвласник) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором; дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
За зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Згідно з положеннями статті 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власність зобов'язує.
Відповідно до статті 322 Цивільного Кодексу України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з пунктом 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 14 від 23.12.2011 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження», у разі, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні, телекомунікаційні послуги, послуги телебачення та радіомовлення, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Окрім того, вказана Постанова орієнтує суди на те, що наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
З доданих до заяви документів судом встановлено, що за об'єктом побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 , відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 на ОСОБА_3 .
З наданої заявником довідки виконавчого комітету Гельмязівської сільської ради Золотоніського району Черкаської області вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично там не проживають.
Крім того, з наданої довідки встановлено, що будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .
Доказів того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 проживали за адресою: АДРЕСА_1 у вказаний період часу, за який заявник просить стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію, заявником суду не названо та не надано, доказів фактичного споживання електричної енергії боржниками за вказаною адресою матеріали справи також не містять.
Таким чином, на підставі викладеного вище, з матеріалів заяви вбачається, що заявником не надано достатніх доказів на підтвердження безспірності заявлених вимог.
Отже, в порушення пункту 5 частини 2 та пункту 4 частини 3 статті 163 ЦПК України, до заяви про видачу судового наказу не додано перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу.
При цьому, пунктом 4 частини 1 статті 165 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо наявні обставини, передбачені частиною 1 статті 186 цього Кодексу.
Отже, за вище встановлених судом обставин вбачається, що характер наявних між сторонами відносини не є безспірним, а отже вимоги заявника не можуть бути задоволені в порядку наказного провадження.
Відтак, у видачі судового наказу належить відмовити.
Відповідно до положень частини 1 статті 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Згідно з частиною 2 статті 164 ЦПК України, у разі відмови у видачі судового наказу або в разі скасування судового наказу внесена сума судового збору стягувачу не повертається. У разі пред'явлення стягувачем позову до боржника у порядку позовного провадження сума судового збору, сплаченого за подання заяви про видачу судового наказу, зараховується до суми судового збору, встановленої за подання позовної заяви.
Керуючись статтями 160-167, 258-261, 353, 354 ЦПК України, суд
У видачі судового наказу за заявою ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЧЕРКАСИЕНЕРГОЗБУТ» про видачу судового наказу щодо стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електричну енергію - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення ухвали.
Суддя А.В. Ватажок-Сташинська