Справа №635/6835/25
Провадження № 2-а/635/181/2025
23 жовтня 2025 року
с-ще. Покотилівка Харківського району Харківської області
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді Бондаренка І.Е.,
за участі секретаря судового засідання Козлюк Е.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
ОСОБА_1 звернувся до Харківського районного суду Харківської області із позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просить суд скасувати постанову №1762 від 21 липня 2025 року та закрити справу про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Постановою №1762 від 21.07.2025 року позивача було притягнено до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладене адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 17000 гривень.
Позивач не погоджується із вказаною постановою, з чим звернувся до Харківського районного суду Харківської області. Позивач вказує на порушення відповідачем у спірних правовідносинах чинного законодавства України на момент їх виникнення, що стало підставою для його звернення до суду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 вересня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження справі у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін та встановлено відповідачу для подання відзиву на позов або заяви про визнання адміністративного позову 15 денний строк, з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі та призначено засідання 10 вересня 2025 року на 14 годину 15 хвилин в приміщенні Харківського районного суду Харківської області за адресою: Харківська область, Харківський район, смт. Покотилівка, вулиця Сковороди, 18.
Судом витребувано у ІНФОРМАЦІЯ_1 належним чином засвідчені копії всіх матеріалів, що стали підставою для складання постанови №1762 від 21 липня 2025 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
04 вересня 2025 року від представника позивача адвоката Новохатько В.В. надійшло клопотання про участь в усіх судових засіданнях у справі №635/6835/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та електронного цифрового підпису через електронний кабінет Електронного суду.
Через неявку відповідача у судове засідання 04 вересня 2025 року розгляд справи було перенесено на 23 жовтня 2025 року
Відповідач має зареєстрований електронний кабінет електронному суді в ЄСІТС, отже отримав ухвалу суду та копію позовної заяви з додатками, а також судові повістки про виклик у судові засідання у кабінеті електронного суду.
14 жовтня 2025 року від представника позивача адвоката Новохатько В.В. надійшли додаткові письмові пояснення та заява про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.
23 жовтня 2025 року відповідач у судове засідання повторно не прибув, про причини своєї неявки суд не повідомив, витребувані судом документи та відзив на позовну заяву не надав, хоча належним чином повідомлений про час, дату і місце розгляду справи.
Відповідно до частини 4 статті 80 КАС України у разі неподання суб'єктом владних повноважень витребуваних судом доказів без поважних причин або без повідомлення причин суд, залежно від того, яке ці докази мають значення, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у її визнанні, або розглянути справу за наявними в ній доказами, а у разі неподання доказів позивачем - також залишити позовну заяву без розгляду.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
ОСОБА_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 .
05 квітня 2025 року позивач сформував через застосунок Резерв+ електронне направлення №3085542 на проходження медичного огляду військово-лікарською комісії для визначення придатності до військової служби.
У направлення зазначена дата початку медичного огляду - 07 квітня 2025 року.
З 08 до 10 квітня 2025 року позивач пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Згідно копії довідки ВЛК 11 квітня 2025 року за результатами проходження медичного огляду військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_5 надала позивачу постанову ВЛК у формі довідки, де було зазначено, що за результатами військово-лікарської комісії позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
В електронному військово-обліковому документі позивача зазначене 11.04.2025 року як дата постанови ВЛК.
18 липня 2025 року щодо позивача був складений протокол №1762 про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 КУпАП, в якому зазначено що громадянин ОСОБА_1 , який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 , в особливий період отримав направлення №3085542 від 04.04.2025, усвідомлюючи про адміністративну та кримінальну відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, шляхом ухилення від медичного огляду протягом тривалого часу, а саме з 04.04.2025 дата отримання направлення та до 16.07.2025 дата виявлення правопорушення, не з'явився до медичного закладу та не повідомив про поважні причини своєї неявки.
Позивач вважає, що зазначене у протоколі №1762 не відповідає дійсності, оскільки позивач пройшов медичний огляд у період з 08 до 10 квітня 2025 року, тобто без перевищення строку 4 дні з дати початку дії направлення на медичний огляд, яке почало діяти з 07 квітня 2025 року.
Судом встановлено, що 19 серпня 2025 року позивач направив письмові пояснення на адресу відповідача, в яких зазначив, що вчасно пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією та надав до пояснень паперову копію електронного військово-облікового документу з зазначенням дати постанови ВЛК - 11.04.2025 року.
Також судом встановлено, що 21 липня 2025 року станом на дату винесення спірної постанови №1762 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні невідкладних станів через епілептичні напади та втрату свідомості, що підтверджується випискою з медичної карти стаціонарного хворого №3351, про що позивач повідомив відповідача.
Позивач вважає, що постанова №1762 від 21 липня 2025 року, якою його було притягнено до адміністративної відповідальності є незаконною за відсутності події та складу адміністративного правопорушення, та такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з огляду на наступні
Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи органом місцевого самоврядування, їх посадовою особою дій у межах компетенції, але не передбаченим способом, у не передбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Обсяг судового контролю в адміністративних справах визначено частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), в якій зазначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3)обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10)своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.
Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.
Згідно із ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З урахуванням ч. 2 ст. 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно із вимогами ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Статтею 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, а ч.3 ст. 210 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення таких дій в особливий період.
У постанові №1762 зазначено, що позивач порушив вимоги абз.4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та абз.4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Абзацом 4 ч.1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлений обов'язок громадян проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Абзацом 4 ч.10 ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» встановлений обов'язок проходити медичний огляд згідно з рішеннями військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до вимог пункту 2.8.6 глави 2 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України №402 від 14.08.2008р (у редакція, яка діяла на момент проходження позивачем медичного огляду) строки проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не можуть перевищувати 4 днів. За необхідності направлення особи на додаткові лабораторні та інструментальні дослідження для отримання повної та об'єктивної інформації про стан її здоров'я, загальний строк проведення медичних оглядів, а також лабораторних та інструментальних досліджень, не може перевищувати 14 днів.
Судом встановлено, що позивач дотримався строку проходження медичного огляду 4 дні з дати початку дії направлення на медичний огляд, яке почало діяти з 07 квітня 2025 року, та пройшов медичний огляд з 08 до 10 квітня 2025 року.
Відтак у діях позивача відсутня як об'єктивна так і суб'єктивна сторона правопорушення, що виключає можливість притягнення його до відповідальності за частиною 3 статті 210 КУпАП.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
Пунктом 3 частини 3 статті 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Суд погоджується, що при розгляді адміністративної справи відповідачем не було враховано, що позивач пройшов медичний огляд з дотриманням строку 4 дні з дати початку дії направлення на медичний огляд.
Згідно із ч. 1ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь - які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Статтею 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Згідно зі ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями чинного законодавства заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають, що не було враховано відповідачем при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Отже закон, який погіршує становище особи, не має ретроспективної дії у часі.
Частиною 3статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:
1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;
2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);
3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;
4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву, а також доказів та не зазначено обставин, які б безсумнівно підтверджували обставини та спростовували пояснення позивача, викладені в адміністративному позові, а тому будь-які сумніви з приводу наявності вини трактуються на користь особи, відносно якої винесена постанова.
Таким чином, враховуючи, що в ході розгляду справи відповідачем, на якого у даному випадку покладено обов'язок щодо доказування, не доведено правомірності прийнятого стосовно позивача оскаржуваного рішення, суд дійшов висновку необхідність скасування оскаржуваної постанови із закриттям провадження в справі про адміністративні правопорушення за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 при розгляді справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП не враховані всі обставини справи та не встановлено вину позивача, не з'ясовано чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.
Відтак на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП оскаржувана постанова підлягає скасуванню, а провадження у справі має бути закритим.
Керуючись ст. ст. 241-243, 244-245, 246, п. 3 ч. 3 ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України,
Адміністративний позов ОСОБА_1 про скасування постанови до ІНФОРМАЦІЯ_1 у справі про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити повністю.
Скасувати постанову №1762 від 21 липня 2025 року начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою на ОСОБА_1 накладений штраф у розмірі 17000 гривень у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) суму сплаченого судового збору в розмірі 605,60 грн.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня складення повного тексту.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1
відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , кодЄДРПОУ: НОМЕР_1 ,місцезнаходження: АДРЕСА_2
Суддя І.Е. Бондаренко