15.10.25
Справа № 635/119/21
Провадження № 2/635/3044/2025
15 жовтня 2025 року смт. Покотилівка
Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
секретар судового засідання - Устіч О.Л.,
учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання, -
Позивач ТОВ «Харківгаз збут» звернулося до суду з позовом шляхом пред'явлення позовної заяви до ОСОБА_1 , яким просить стягнути з останньої на користь позивача заборгованість за послуги з газопостачання за адресою АДРЕСА_1 , у сумі 9176,79 гривень, стягнути з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 826,67 гривень та інфляційні втрати у розмірі 2505,26 гривень, стягнути з відповідача на користь позивача сплачений за пред'явлення позову судовий збір в сумі 2102,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що відповідач є споживачем послуг з постачання природного газу за адресою: АДРЕСА_1 , які надаються ТОВ «Харківгаз збут» та на ім'я відповідача відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . Відповідач не систематично сплачує кошти за користування послугою, внаслідок чого виникла заборгованість за період з 31 січня 2017 р. по 30 листопада 2020 р. в сумі 9176,79 гривень. Крім того, на підставі ст.625 ЦК України позивачем нараховано 3 відсотки річних у розмірі 826,67 гривень, та інфляційні втрати у розмірі 2505,26 гривень.
В заяві про перегляд заочного рішення ОСОБА_1 зазначає, що не є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . Водночас, згідно з актом про відключення об'єкту (газових приладів) споживача від 16.11.2017 припинено газопостачання у будинку АДРЕСА_1 , у зв'язку з порушенням споживачем правил безпеки системи газопостачання, що створювало загрозу виникнення аварійної ситуації. Крім того, в письмових поясненнях просила застосувати строки позовної давності.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 05.02.2021 провадження у справі відкрито. Суд вирішив проводити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Розпорядженням голови Верховного Суду від 08.03.2022 за N 2/0/9-22 «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність судових справ, територіальна підсудність справ Харківського районного суду Харківської області та визначена за Полтавським районним судом Полтавської області.
На підставі ухвали Полтавського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2023 р. дану справу передано до Харківського районного суду Харківської області для розгляду.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 27 березня 2024 р. справу прийнято до провадження судді Савченка Д.М.
Заочним рішенням від 29.08.2024 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання задоволено повністю.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 07 січня 2025 р. заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення прийняти до провадження судді Харківського районного суду Харківської області Савченка Д.М.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 20 січня 2025 р. заочне рішення Харківського районного суду Харківської області від 29.08.2024 скасовано.
Ухвалою Харківського районного суду Харківської області від 04 серпня 2025 р. у задоволенні клопотання представника позивача Погрібної Тетяни Сергіївни про заміну відповідача відмовлено.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, повідомлявся своєчасно і належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, повідомлялась своєчасно і належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Інших заяв та клопотань від сторін не надійшло.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Судом встановлено, що ТОВ «Харківгаз Збут» з 01 липня 2015 року здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на території Харківської області на підставі ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України згідно постанови №1588 від 21 травня 2015 року та з 11 травня 2017 року - згідно постанови №633 від 11 травня 2017 року.
На ім'я відповідача відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , як споживача природного газу за вказаною адресою.
За адресою: АДРЕСА_1 , представником позивача нараховано заборгованість за користування послугою, за період з 31 січня 2017 р. по 30 листопада 2020 р. в сумі 9176,79 гривень.
Згідно з довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 408873962 від 21.01.2025 року, з 15 грудня 2010 року власником 52/100 часток будинку АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до рішення Харківського районного народного суду Харківської області суду № 2-1721 від 10.08.2010 року.
Суд, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин та досліджених в судовому засіданні наданих доказів, прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав.
Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.
Частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що порядок надання житлово-комунальних послуг, їх якісні та кількісні показники мають відповідати умовам договору та вимогам законодавства.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуги з постачання та розподілу природного газу віднесено до комунальних.
У частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.
У частині першій статті 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 360 ЦК України передбачено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
Боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього (ч. 4 статті 544 ЦК України).
Пункт 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлений обов'язок споживачів оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до абз. 2 п. 22 Розділу III Правил побутовий споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договору.
Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов'язаними за вимогою особами.
Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити у нього обов'язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов'язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Про неналежного відповідача можна говорити тільки в тому випадку, коли суд може вказати особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.
Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред'явленим позовом за наявності даних про те, що обов'язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.
Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтування позову обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. Висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 не є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , або споживачем послуг за вказаною адресою.
Викладені обставини не заперечуються представником позивача, про що зазначено в клопотанні ОСОБА_3 від 25.03.2025.
Таким чином, суд вважає, що позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є підставою для відмови в позові.
Відповідач просило застосувати до вимог позивача строк позовної давності.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
Відповідно до вимог статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перш ніж застосовувати позовну давність, суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Вказаний висновок щодо позовної давності наведено в постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі № 457/462/16-ц, провадження № 61-21807св19.
Оскільки судом не встановлено порушених прав або охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача, за захистом якого позивач звернувся до суду, відсутні підстави для вирішення питання про застосування позовної давності.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22).
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог, судові витрати залишаються за рахунок позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з газопостачання-відмовити.
Судові витрати залишити за рахунок позивача.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківгаз збут», місцезнаходження: місто Харків, вулиця Петра Болбочана, 54, код ЄДРПОУ 39590621.
Відповідач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Суддя Д.М. Савченко