Справа № 635/5209/25
Провадження № 2/635/4700/2025
20 жовтня 2025 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого - судді Якішиної О.М.
за участю секретаря Старишко Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ПАТ НАСК «ОРАНТА» про стягнення матеріальної та моральної шкоди заподіяної внаслідок ДТП,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про відшкодування шкоди внаслідок ДТП.
В обгрунтування позовних вимог посилається на те, що 01 листопада 2024року, приблизно о 17год. 25хв., на перехресті вулиці Катеринича та вул. Ярослава Мудрого в м. Краматорську Донецької області, відповідач, керуючи автомобілем «CHEVROLET EPICA» р.№ НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «MAZDA 3» р.№ НОМЕР_2 , під керуванням позивача, який у некерованому стані продовжив рух та виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на перешкоду (металевий паркан), чим порушив вимоги п.16.11 ПДР України. Внаслідок ДТП, автомобіль «MAZDA 3» р.№ НОМЕР_2 отримав значні механічні пошкодження. 20 січня 2025 року суддею Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області відповідача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, і постанова суду набрала законної сили 31.01.2025 року. Автомобіль «MAZDA 3» р.№ НОМЕР_2 , 2007 року випуску, належить ОСОБА_3 , який довіреністю НСЕ 121262 від 25.10.2022року уповноважив ОСОБА_1 , керувати та розпоряджатися вказаним транспортним засобом. Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу «CHEVROLET EPICA» р.№ НОМЕР_1 , на момент дорожньо-транспортної події була застрахована полісом № 222476493 від 31.07.2024р., страхової компанії НАСК «ОРАНТА», з лімітом відшкодування, за шкоду заподіяну майну: 160 000 гривень, та франшизою в розмірі 1500 гривень. 05.11.2024року, позивач звернувся з заявою про страхове відшкодування, до страхової компанії відповідача та 16.12.2024 року, отримав безготівкове зарахування коштів від страховика, у сумі - 103 948,44 гривень. Позивач готовий передати пошкоджений внаслідок ДТП належний за довіреністю з правом розпорядження майном автомобіль «MAZDA 3» р.№ НОМЕР_2 , відповідачу, а відповідно, відповідач зобов'язаний сплатити потерпілому в такому разі різницю між страховим відшкодуванням та фактичним розміром шкоди. Таким чином, для повного відшкодування завданої шкоди відповідач зобов'язаний сплатити позивачу різницю між страховим відшкодуванням та вартістю фактичних збитків. Водій ОСОБА_2 на відповідних правових підставах, на момент ДТП, володів та керував належним автомобілем «CHEVROLET EPICA» р.№ НОМЕР_1 . Відповідно, він повинен сплатити позивачу фактичний розмір шкоди в сумі 79 447,68 гривень та отримати залишки транспортного засобу «MAZDA 3» р.№ НОМЕР_2 .
З урахуванням зазначених фактів, характеру правопорушення, а саме грубого порушення Правил дорожнього руху з боку водія ОСОБА_2 , що проявилось у порушенні та недотриманні п. 16.11 Правил дорожнього руху України, у відповідних дорожніх умовах, глибини фізичних та душевних страждань позивача, що виразилось у повному руйнуванні транспортного засобу позивача, позбавленні можливості реалізовувати свої потреби під час дії воєнного стану, без належного на підставі довіреності пошкодженого автомобіля «MAZDA 3» р.№ НОМЕР_3 , не можливості його використання за призначенням, що викликало стан пригнічення, які у сукупності завдали моральної шкоди, позивачу завдано значних душевних переживань та страждань. Враховуючи ступінь вини відповідача, характер вчиненого діяння та заподіяння шкоди у вигляді пошкодження майна, вважаю розумним, виваженим та справедливим визначити суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 15 000 гривень 00 коп. Також просить відшкодувати витрати по сплаті судового збору та витрат на правничу допомогу адвоката.
Ухвалою суду від 08.07.2025 р. відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
Позивач, його представник в судове засідання не з'явилися, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду справи. Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, будучи у встановленому законом порядку повідомленим про день та час розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що постановою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 20.01.2025 року, яка набрала законної сили 31.01.2025 р., ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Згідно з вищевказаною постановою 1 листопада 2024 року, приблизно о 17 годині 25 хвилин, на перехресті вул. Катеринича та вул. Ярослава Мудрого в м. Краматорську Донецької області ОСОБА_2 керував автомобілем «Chevrolet Epica», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , не надав перевагу в русі транспортному засобу, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем «Mazda 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який у некерованому стані продовжив рух та виїхав за межі проїзної частини, де здійснив наїзд на перешкоду (металевий паркан), чим порушив вимоги п. 16.11 ПДР України. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження, пошкоджено майно (металевий паркан), постраждалих осіб немає.
Транспортний засіб «Chevrolet Epica», яким керував відповідач ОСОБА_2 , був застрахованим в НАСК «Оранта», номер полісу № 222476493 від 31.07.2024 р. з лімітом відшкодування за шкоду, заподіяну майну, 160 000 грн., розмір франшизи 1500 грн.
Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 03.05.2019 року автомобіль «MAZDA 3» р.№ НОМЕР_2 , 2007 року випуску, належить ОСОБА_3 , який довіреністю НСЕ 121262 від 25.10.2022року уповноважив ОСОБА_1 , керувати та розпоряджатися вказаним транспортним засобом.
05.11.2024 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до НАСК «Оранта» із заявою про страхове відшкодування.
Згідно звіту № 43861 від 01.12.2024 р. про оцінку вартості збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Mazda 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на дату оцінки становить 183446,12 грн., вартість відновлювального ремонту складає 656 446,12 грн.
Згідно висновку вартості придатних залишків № 43861/1 від 01.12.2024 р. вартість транспортного засобу «Mazda 3» реєстраційний номер НОМЕР_2 у пошкодженому стані складає 77947,67 грн.
Згідно повідомлення НАСК «Оранта» від 26.12.2025 р. позивачу було здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 103998,44 грн. (186446,12 грн. вартості транспортного засобу до ДТП - 77947,68 грн. вартості транспортного засобу після ДТП - 1500 грн. франшиза).
Відповідно до частини першої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Статтями 28, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції станом на 2024 рік) передбачено, що шкода, заподіяна в результаті ДТП майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті ДТП; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця ДТП. При цьому у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до ст.. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до ст.36.2. Закон № 1961-IV, страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених вст. 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніше, як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування: зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими-прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодження майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунокпотерпілої особи (її представника), сума що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість.
Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК).
Згідно з ст.78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Отже, із врахуванням розміру виплаченої страхової суми за шкоду, заподіяну майну, з відповідача на користь позивача слід стягнути різницю між вартістю фактичних збитків та розміром страхового відшкодування в сумі 79447,68 грн. (183446,12 грн. - 103948,44 грн.).
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно з роз'ясненнями, викладеними у п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (зі змінами від 25 травня 2005 року), розмір відшкодування моральної шкоди повинен визначатися судом залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Оцінюючи розмір відшкодування позивачеві моральної шкоди, з врахуванням вказаних ним та встановлених судом обставин і характеру спричиненої моральної шкоди, виходячи з міркувань розумності, виваженості та справедливості, обставин адміністративного правопорушення, суд вважає можливим стягнути з відповідача на користь позивача 7000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої адміністративним правопорушенням.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до акту виконаних робіт по договору про надання правової допомоги від 06.07.2025 р. адвокатом Майоровим С.В. згідно з діючим договором про надання професійної правничої допомоги від 17.12.2024 р. витрати на правничу допомогу становлять 15500 грн.
Згідно з квитанцією від 06.07.2025 р. № 17 гонорар за правову допомогу адвоката позивач сплатив в розмірі 15500, 00 грн.
Відповідно до ч. 1-4 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з постановою Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 визначено докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу, а саме: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Отже, представником позивача надано належні докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 «розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено».
Беручи до уваги вищевикладене, приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимоги, з відповідача на користь позивача підлягають витрати по сплаті правничої допомоги в розмірі 14187,15 грн.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1108,61 грн. за подання позовної заяви.
На підставі наведеного, відповідно до ст.15, 16, 23, 1166, 1167, 1187, 1188, 1194 ЦК України , керуючись ст.76-78, 133, 137, 141, 247, 280, 263-265,279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 79447,68 грн. матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, та 7000,00 грн. моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди, а всього 86447 (вісімдесят шість тисяч чотириста сорок сім) грн. 68 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правову допомогу в розмірі 14187,15 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1108,61 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .
Суддя О.М. Якішина