Справа № 643/18185/25
Провадження № 1-кс/643/5908/25
22.10.2025 слідчий суддя Салтівського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , перевіривши заяву ОСОБА_2 на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві,
До Салтівського районного суду міста Харкова надійшла заява ОСОБА_2 , в якій останній просить суд:
-визнати бездіяльність посадових осіб Державного бюро розслідувань, яка полягає у нерозгляді його скарги від 16.09.2025 та неповідомленні його про результати її розгляду;
-зобов'язати уповноважену службову особу Державного бюро розслідувань розглянути зазначену скаргу в порядку, передбаченому КПК України, та письмово повідомити його про результати з наданням копій прийнятих рішень.
Заява обґрунтована тим, що він є заявником у кримінальному провадженні № 42024220000000278 від 17.12.2024. 16.09.2025 ОСОБА_2 подав скаргу до керівництва Державного бюро розслідувань щодо незаконних дій та упередженості слідчої, а також системного ігнорування ухвал суду іншими слідчими у вказаному кримінальному провадженні, у якій просить директора Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, провести службову перевірку дій слідчих, розглянути питання про дисциплінарну відповідальність слідчих, забезпечити виконання ухвали суду. Однак станом на день звернення до суду з цією заявою, відповіді на подану скаргу не отримано, доказів її реєстрації чи розгляду не надано. У зв'язку з чим звертається до суду з цією заявою.
Слідчий суддя, ознайомившись із заявою, встановив таке.
Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Главою 26 КПК України регламентовано порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності під час досудового розслідування.
Відповідно до ст. 306 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо кримінальних правопорушень, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави.
При цьому, нормами Глави 26 КПК України прямо не визначена територіальна підсудність скарг в порядку ст. 303 КПК України на рішення, дій чи бездіяльність під час досудового розслідування.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в листі від 05.04.2013 № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» вказав, що слідчим суддям слід враховувати наступне: «Беручи до уваги, що законодавець у більшості випадків прямо зазначає, що судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування здійснюється слідчим суддею суду першої інстанції, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування (ч. 7 ст.100, ч. 2 ст.132, ч. 1 ст.184,ч. 1 ст.192, ч. 2 ст.199, ч. 1 ст.201, ч. 3 ст.244, ч. 10 ст.290 КПК), з урахуванням положень ч. 6 ст. 9 КПК правильним є застосування зазначеного правила й до розгляду клопотань, територіальна підсудність щодо яких прямо не визначена процесуальним законом (наприклад, ч. 1 ст. 306,ч. 3 ст. 234 КПК тощо)».
Встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.
Таку правову позицію висловив Верховний Суд у своєму рішенні від 22.04.2020 у справі №51 - 1901 впс 20.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
За допомогою правил про підсудність забезпечується також рівність всіх громадян перед законом і судом (ст. 24 Конституції України та ст. 10 КПК України). Будучи одним з проявів цієї конституційної засади, чітко встановлена законом підсудність набуває ознак суб'єктивного права людини на законного суддю, тобто права будь-якої людини знати наперед, який саме суд і в якому складі відповідно до закону правомочний здійснювати стосовно нього судове провадження, якщо така необхідність виникне.
З сукупного аналізу вищенаведених положень законодавства варто зробити висновок, що під порушенням правил підсудності розуміється відкриття провадження і його розгляд тим судом першої інстанції, до повноважень якого не відноситься прийняття рішень щодо оскарження рішень, дії чи бездіяльності органу досудового розслідування.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України скарга повертається, якщо вона не підлягає розгляду в цьому суді.
Враховуючи викладене, а також те, що предметом заяви ОСОБА_2 є бездіяльність посадових осіб Державного бюро розслідувань, зокрема директора ТУ ДБР у м. Полтаві ОСОБА_3 щодо нерозгляду скарги від 16.09.2025, відтак заява не підлягає розгляду Салтівським районним судом міста Харкова та повинна бути повернута на підставі п. 2 ч. 2 ст. 304 КПК України для звернення за підсудністю до Шевченківського районного суду міста Полтави.
Окрім того, слід роз'яснити, що відповідно до ч. 7 ст. 304 КПК України повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Керуючись ст. 9, 26, 303, 304, 306, 309, 310, 395 КПК України, слідчий суддя -
Заяву ОСОБА_2 на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві- повернути заявнику.
Копію ухвали про повернення скарги невідкладно надіслати скаржнику.
Роз'яснити заявнику, що повернення заяви не позбавляє його права на повторне звернення до слідчого судді в порядку, передбаченому КПК України.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її отримання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Слідчий суддя ОСОБА_4