ф
20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №440/2390/22
адміністративне провадження №К/990/39726/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 440/2390/22 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про визнання протиправними та скасування відмов, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про визнання протиправними та скасування відмов, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області щодо розгляду заяв позивача від 16 липня 2021 року (№ 03.1-27/1952) про заміну захисника для надання безоплатної вторинної правової допомоги та від 30 липня 2021 року (№ Р-46) про призначення захисника для надання безоплатної вторинної правової допомоги та неприйняття рішення за результатами їх розгляду на підставі статей 19 та 24 Закону України "Про безоплатну правову допомогу".
Зобов'язано Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області розглянути заяви позивача від 16 липня 2021 року (№ 03.1-27/1952) про заміну захисника для надання безоплатної вторинної правової допомоги та від 30 липня 2021 року (№ Р-46) про призначення захисника для надання безоплатної вторинної правової допомоги та за результатами їх розгляду по суті прийняти рішення відповідно до статей 19 та 24 Закону України "Про безоплатну правову допомогу".
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подачі уточненого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2022 року у справі № 440/2390/22, оскільки позивачем не усунуто недоліки апеляційної скарги.
Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 19 грудня 2022 року, позивач 25 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 КАС України).
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 19 грудня 2022 року, а касаційна скарга направлена до суду касаційної інстанції 25 вересня 2025 року, тобто із значним пропуском установленого процесуальним законом строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
В касаційній скарзі наявне клопотання про поновлення строку на касаційне провадження, в якому позивач зазначає, що відбуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі та не отримував копію оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції. Неотримання судового рішення є об'єктивною перешкодою для підготовки та подання обґрунтованої касаційної скарги. Відбуваючи покарання у вигляді довічного позбавлення волі у позивача відсутній доступ до електронних сервісів, отримання кореспонденції є ускладненим та несвоєчасним.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Аналіз положень статей 5, 13, 328, 329 КАС України дозволяє дійти висновку, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку, яке повинно бути реалізовано у встановлений вказаним кодексом строк.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до пункту шостого частини п'ятої статті 44 КАС України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Підстави пропуску строку касаційного оскарження можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов'язані з непереборними та об'єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання касаційної скарги.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Тобто, скаржник повинен надати Суду докази, які б підтверджували обставини зазначені у клопотанні про поновлення строку, зокрема неотримання оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції.
На підтвердження обставин зазначених у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження позивач не надає жодних доказів.
Таким доказом може бути, зокрема довідка виправної колонії про неотримання оскаржуваного судового рішення відповідно до журналу ведення кореспонденції відповідної служби та/або довідка виправної колонії із переліком отриманої кореспонденції у справі № 440/2390/22 відповідно до журналу ведення кореспонденції відповідної служби тощо.
За таких обставин, оскільки скаржником не надано до Суду докази, які б підтверджували обставини зазначені у клопотанні про поновлення строку, Суд дійшов висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.
Однак до касаційної скарги не додано такого документа.
Натомість в касаційній скарзі ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки він засуджений до довічного позбавлення волі та на його рахунку відсутні кошти, необхідні для сплати судового збору, на підтвердження чого надано довідку Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" від 25 лютого 2025 року.
Згідно із частиною другою статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Так, правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору визначено Законом України від 8 липня 2011 року № 3674-VI "Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом; судовий збір включається до складу судових витрат; платники судового збору - це громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення.
Таким чином, судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв'язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв'язку з вирішенням конкретної справи.
Відповідно до пункту 17 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються засуджені до покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк та до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, а також особи, взяті під варту, - у справах, пов'язаних із питаннями, які вирішуються судом під час виконання вироку відповідно до статті 537 Кримінального процесуального кодексу України, у разі відсутності на їхніх особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судовий збір, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
З аналізу вищезазначених норм позивач звільняється від сплати судового збору у разі відсутності на його особових рахунках коштів, достатніх для сплати судового збору.
Із наданої копії довідку Державної установи "Роменська виправна колонія (№ 56)" від 25 лютого 2025 року вбачається, що станом на 25 лютого 2025 року залишок коштів на особовому рахунку позивача становить 58,45 грн.
Однак колегія суддів зазначає, що із доданої довідки про стан особового рахунку (довідка від 25 лютого 2025 року) не вбачається відсутність коштів на особових рахунках позивача станом на момент звернення до суду із касаційною скаргою (25 вересня 2025 року)
За таких обставин у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору слід відмовити.
Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (Kreuz v. Poland, заява № 28249/95) право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити суд
Законом України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" визначено, що станом на 01 січня 2025 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 3 028,00 грн.
Відповідно до пункту 5 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI за подання до суду касаційної скарги на ухвалу суду ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Отже, ставка судового збору за подання цієї касаційної скарги складає 3 028,00 гривень.
Реквізитами для сплати судового збору є: отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерськ. р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача - UA288999980313151207000026007, код класифікації доходів бюджету - 22030102 "Судовий збір (Верховний Суд, 055)"; у графі "Призначення платежу" необхідно вказати: *;101;__________(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір за позовом _______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача) на рішення від ______ (дата оскаржуваного рішення) по справі _________ (номер справи), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду).
Згідно із частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
За змістом положень частин першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання визначених вимог, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. У цій ухвалі зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною третьою статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку із наданням доказів на їх підтвердження.
Виходячи з наведеного, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати десятиденний строк для усунення недоліків касаційної скарги особі, яка її подала, шляхом надання клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав пропуску строку та наданням відповідних доказів (довідка виправної колонії про неотримання оскаржуваного судового рішення відповідно до журналу ведення кореспонденції відповідної служби та/або довідка виправної колонії із переліком отриманої кореспонденції у справі № 440/2390/22 відповідно до журналу ведення кореспонденції відповідної служби тощо) та документа про сплату судового збору або доказів наявності підстав для звільнення від сплати судового збору (довідка про стан особового рахунку на момент звернення до суду із касаційною скаргою).
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання документа про сплату судового збору, така буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Неусунення недоліків касаційної скарги в частині ненадання до суду клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження (пункт 4 частини першої статті 333 КАС України).
Керуючись статтями 169, 328, 330, 332, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 440/2390/22.
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2022 року у справі № 440/2390/22 за позовом ОСОБА_1 до Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Полтавській області про визнання протиправними та скасування відмов, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, зазначених у її мотивувальній частині.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
В. Е. Мацедонська