про відмову у відкритті касаційного провадження
20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 554/11321/24
адміністративне провадження № К/990/37311/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Коваленко Н.В.,
суддів: Бучик А.Ю., Тацій Л.В.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 27.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною у невиконанні рішення суду,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якому просив:
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення суду у здійсненні перерахунку та проведені виплат основної пенсії ОСОБА_1 як інваліду І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії, відповідно до положень частини четвертої статті 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 10 мінімальних пенсій за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком, призначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з застосуванням частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25.09.2013;
- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиконання рішення суду у здійсненні перерахунку та проведенні виплат додаткової пенсії ОСОБА_1 як інваліду І групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою першої категорії, відповідно до положень статті 50 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 100% мінімальної пенсії за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком на момент виплат, виходячи із розрахунку мінімальної пенсії за віком визначеної частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування» з застосуванням частини третьої статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 25.09.2013.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтава від 27.03.2025, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 22.09.2025 касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику встановлено десятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до суду касаційної інстанції обґрунтованої заяви про поновлення строку на касаційне оскарження вказавши інші підстави та надавши належні докази на підтвердження поважності підстав пропуску строку на касаційне оскарження, подання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно конкретизувати підстави оскарження судового рішення в цій справі (з урахуванням мотивів, викладених в даній ухвалі) у відповідності до вимог частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
У визначений Верховним Судом строк скаржник надіслав до суду касаційної інстанції клопотання з поясненнями щодо відсутності недоліків у касаційній скарзі та посиланням на те, що пропуск строку відбувся не з вини скаржника, оскільки саме суд касаційної інстанції створив умови, якими перешкоджає скаржнику в доступі до правосуддя під надуманими причинами. Повторно наголошує, що вперше касаційну скаргу ним було подано в межах строку на подання касаційної скарги, але ухвалою судді Верховного Суду від 23.07.2025 зазначену скаргу йому було повернуто з правом повторного звернення до суду касаційної інстанції.
Розглянувши вказане клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження Верховний Суд зауважує, що воно є необґрунтованим, виходячи з наступного.
Відповідно до приписів статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.
Наведеною процесуальною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку касаційного оскарження, а також належного оформлення касаційної скарги. Для цього особа, зацікавлена у поданні касаційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.
Суд зазначає, що право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є безумовним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом. Отже скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань.
Суд звертає увагу скаржника, що чинне законодавство України не передбачає зупинення чи переривання процесуального строку у разі звернення до Верховного Суду з касаційною скаргою.
В свою чергу строк на подання касаційної скарги може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу (частина третя статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України).
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
Отже, тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку касаційного оскарження з поважних причин.
Суд наголошує, що скаржником у клопотанні про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень в цій справі не зазначено об'єктивних причин, які унеможливлювали подання касаційної скарги у більш стислий термін після отримання копії постанови суду апеляційної інстанції. При цьому, загальний строк, що сплинув з дня складання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції (18.06.2025) і до дня подання цієї касаційної скарги (10.09.2025), становить майже три місяці, що не можна вважати розумним та оптимальним для реалізації права на звернення до суду з касаційною скаргою.
Колегія суддів зазначає, що неналежна організація процесу із оскарження судового рішення з боку скаржника, виникнення організаційних складнощів, які спричинили пропущення строку на касаційне оскарження є суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, що настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків.
Отже, з огляду на те, що скаржник у поданому до суду клопотанні не навів жодних нових доводів, підстав чи належних обґрунтувань, які б свідчили про наявність поважних причин для поновлення строку на касаційне оскарження, а лише виклав свою позицію щодо відсутності недоліків у касаційній скарзі, наведене не може бути розцінене як належне обґрунтування поважності причин пропуску строку касаційного оскарження.
Також, слід зазначити, що скаржником не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 22.09.2025 в частині подання уточненої касаційної скарги, в якій необхідно було конкретизувати підстави оскарження судового рішення в цій справі у відповідності до вимог частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у системному взаємозв'язку із частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними.
Таким чином, з огляду на те, що скаржником не виконано вимог ухвали Верховного Суду від 22.09.2025 та не усунуто недоліків касаційної скарги, про які їй було зазначено в цій ухвалі, Суд вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись статтями 248, 251, 328, 329, 333, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, визнавши зазначені в ньому причини пропуску строку неповажними.
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м. Полтава від 27.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2025 у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною у невиконанні рішення суду.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження надіслати в порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не оскаржується.
Суддя-доповідач Н.В. Коваленко
Суддя А.Ю. Бучик
Суддя Л.В. Тацій