21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №761/26797/20
адміністративне провадження № К/990/41456/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Стародуба О.П., суддів - Бевзенка В.М., Шарапи В.М., перевіривши касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025
у справі № 761/26797/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь позивача завдану майнову шкоду у розмірі 150 000,00 грн, завдану моральну шкоду у розмірі 8 000,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 7 000,00 грн.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025, позов задоволено частково.
Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 майнову шкоду у розмірі 150000,00 грн. В частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди - відмовлено.
08.10.2025 до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах подана касаційна скарга.
Відповідно до статті 129 Конституції України до основних засад судочинства належить забезпечення апеляційного перегляду справи. Касаційне оскарження судового рішення допускається лише у визначених законом випадках.
Згідно з частиною 1 статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до частини 4 статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).
Виключні випадки, за яких судові рішення у справах незначної складності та інших, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження підлягають касаційному оскарженню передбачають, що: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
В ухвалі Київського окружного адміністративного суду від 09.01.2024 суд першої інстанції з урахуванням приписів ч. 3 ст. 257 КАС України, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши предмет позову та суб'єктний склад учасників, суд дійшов висновку, що ця справа підлягає розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Спірні правовідносини були предметом судового контролю, здійсненого судами першої та апеляційної інстанцій, за наслідками якого постановлено рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Покликання скаржника у касаційній скарзі на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа має виняткове значення для учасника справи є безпідставним, оскільки особою, яка подала касаційну скаргу, не доведено наявності таких обставин і доказів на підтвердження їх наявності не надано.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити на підставі пункту 1 частини 1 статті 333 КАС України.
Керуючись статтями 328, 333, 359 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Київського окружного адміністративного суду від 27.11.2024 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.09.2025 у справі № 761/26797/20 за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення коштів.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та не оскаржується.
Судді
О.П. Стародуб
В.М. Бевзенко
В.М. Шарапа