ф
21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №160/9083/25
адміністративне провадження № К/990/40313/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мацедонської В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу Дніпровського міського голови на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 160/9083/25 за позовом Дніпровського міського голови до Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), третя особа: Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» про визнання протиправними та скасування постанов,
Дніпровський міський голова звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), в якому просив скасувати:
- постанову про накладення штрафу від 11 березня 2025 року № НОМЕР_1, яка винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- постанову про виправлення помилки у процесуальному документі про вважати вірною суму штрафу 3 400 грн від 11 березня 2025 року № НОМЕР_1, яка винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- постанову про виправлення помилки у процесуальному документі про вважати вірною суму штрафу 6800 грн від 11 березня 2025 року № НОМЕР_1, яка винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса);
- постанову про закінчення виконавчого провадження від 11 березня 2025 року № НОМЕР_1, яка винесена головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року, в задоволені позову відмолено.
Не погоджуючись із такими рішеннями суду, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів».
За змістом частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
З матеріалів касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у цій справі виник з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби.
Разом з тим, стаття 287 КАС України регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Водночас, відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухваленого у цій справі судового рішення у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
У касаційній скарзі відповідач не посилається на те, що касаційна скарга стосується питання права, що має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Суд звертає увагу заявника, що питання права, які мають значення для формування практики застосування відповідних правових норм, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Оскаржуючи судові рішення у справі щодо скасування постанови державного виконавця у, особливості провадження якої регулюються статтею 287 КАС України, скаржник не наводить належних доводів та обґрунтувань, що ця касаційна скарга стосується питання права, яке має значення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судом апеляційної інстанції доказів у справі, водночас у силу частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
Отже, вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Такого висновку щодо застосування положень частини третьої статті 333 КАС України дійшов Верховний Суд, зокрема, в ухвалах від 14 березня 2025 року у справі № 640/38369/21, від 30 червня 2025 року у справі № 240/22171/24, від 12 серпня 2025 року у справі № 580/3765/25, від 18 серпня 2025 року у справі № 640/28945/20.
Керуючись статтями 248, 328, 287, 333, 359 КАС України, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Дніпровського міського голови на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 160/9083/25 за позовом Дніпровського міського голови до Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Одеса), третя особа: Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» про визнання протиправними та скасування постанов.
Копію цієї ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач СуддіІ.В. Желєзний М.В. Білак В.Е. Мацедонська