20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №400/3457/25
адміністративне провадження № К/990/40391/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Кашпур О.В.,
суддів - Жука А.В., Уханенка С.А.,
перевірив касаційну скаргу адвоката Клиса Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №400/3457/25 за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Дарницького відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо невиключення відомостей про ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_1 з Єдиного реєстру боржників;
- зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_1;
- зобов'язати Дарницький відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_1 з Єдиного реєстру боржників.
Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року позов задоволено частково.
Зобов'язано Дарницький відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_1.\
Зобов'язано Дарницький відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виключити відомості щодо ОСОБА_1 за виконавчим провадженням НОМЕР_1 з Єдиного реєстру боржників.
В решті позовних вимог - відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року апеляційну скаргу Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) - задоволено. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 16 червня 2025 року у справі №400/3457/25 - скасовано. Прийнято нову постанову, якою у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
03 жовтня 2025 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга адвоката Клиса Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №400/3457/25. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження, Верховний Суд зазначає наступне.
У силу пункту 8 частини другої статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У свою чергу, стаття 287 регулює особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
З матеріалів касаційної скарги та тексту оскаржуваних судових рішень вбачається, що спір у цій справі виник з приводу рішень та бездіяльності органу державної виконавчої служби.
За такого правового врегулювання та обставин справи оскарження ухвалених у цій адміністративній справі судових рішень у касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд відповідної касаційної скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.
Оскаржуючи судові рішення у цій справі скаржник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У даному випадку слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Проте, у касаційній скарзі скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення.
Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов'язковим для всіх судів та суб'єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п'ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.
Фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі має поставити на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.
Проаналізувавши ухвалені у цій справі судові рішення, які ґрунтуються на встановлених конкретних обставин по цій справі, а також доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що за таких фактичних обставин справи, рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду касаційної скарги не матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики в такій категорії адміністративних справ, а тому підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.
На підставі викладеного Суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
З огляду на зазначене та враховуючи приписи частини третьої статті 333 КАС України, у відкритті провадження необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 333 КАС України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою адвоката Клиса Андрія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 09 вересня 2025 року у справі №400/3457/25 за позовом ОСОБА_1 до Дарницького відділу державної виконавчої служби міста Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Копію ухвали направити скаржнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Кашпур
Судді: А.В. Жук
С.А. Уханенко