20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №1.380.2019.005377
адміністративне провадження №К/990/40507/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Стеценка С.Г.,
суддів: Гриціва М.І., Тацій Л.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі №1.380/2019/005377 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання до вчинення дій,-
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до спеціального стажу ОСОБА_1 періоду навчання у Львівському державному інституті фізичної культури і роботи на посадах інструктора-методиста спортивного комплексу по боксу облради «Колос» та вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ № 65 м. Москва;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на пенсію за вислугу років: період навчання у Львівському державному інституті фізичної культури з 01.09.1982 по 28.06.1986; роботу на посаді інструктора-методиста по роботі з дітьми спорткомплексу по боксу облради « Колос » з 04 серпня 1986 по 30.06.1987; роботу на посаді вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ № 65 м. Москва з 29 лютого 1988 року по січень 1990 та з 01 липня 1990 року по 01 вересня 1991 року та зобов'язати призначити пенсію за вислугу років.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо незарахування до спеціального стажу періоду роботи ОСОБА_1 на посадах інструктора-методиста по роботі з дітьми спорткомплексу по боксу облради « Колос » з 04 серпня 1986 року по 30 червня 1987 року та на посаді вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ № 65 м. Москва з 29 лютого 1988 року по січень 1990 року та з 01 липня 1990 року по 01 вересня 1991 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, який дає право на пенсію за вислугу років: - роботу на посаді інструктора-методиста по роботі з дітьми спорткомплексу по боксу облради « Колос » з 04 серпня 1986 року по 30 червня 1987 року; - роботу на посаді вихователя гуртожитку з правом ведення годин тренера-викладача СПТУ №65 м. Москва з 29 лютого 1988 року по січень 1990 року та з 01 липня 1990 року по 01 вересня 1991 року; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.
Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 06.07.2020 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишив без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377 - без змін.
05.09.2025 ОСОБА_1 подала до суду апеляційної інстанції заяву про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі №1.380.2019.005377.
Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 у справі № 1.380.2019.005377 відмовлено.
03.10.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №1.380/2019/005377.
Ухвалою Верховного Суду від 07.10.2025 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2025 у справі №1.380/2019/005377.
14.10.2025 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025 у справі №1.380/2019/005377.
В обґрунтування вказаної заяви позивач зазначає, що в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025 помилково зазначено, що «заявник фактично просить суд внести зміни у резолютивну частину рішення щодо призначення та виплати пенсії (2011 рік), що не було вказано у позовних вимогах».
Колегія суддів Верховного Суду, розглядаючи дану заяву позивача, виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 253 КАС України, суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
Положення вказаної статті передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру - описки та очевидні арифметичні помилки.
Виходячи з системного аналізу приписів КАС України, описки - це помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою слід вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, які мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
Таким чином, описка у розумінні статті 253 КАС України - це випадкова помилка у рішенні, допущена при його викладенні.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи тощо), або виправляє помилки, які мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні, зокрема ухвалі, описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.
Аналогічні висновки викладені також в ухвалах Великої палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №800/520/16 (провадження №11-684сап18), від 27 травня 2020 року у справі №904/10956/16, від 11 січня 2022 року у справі №921/730/13-г/3, від 23 березня 2023 року у справі №990/106/22, від 26 квітня 2023 року у справі №522/22473/15-ц та від 09 травня 2023 року у справі №522/22473/15-ц.
Інструмент виправлення описок застосовується з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного характеру в судовому рішенні, тобто таких, що за своєю природою є не юридичними та не процесуальними, а також не впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення.
Дослідивши подану ОСОБА_1 заяву про виправлення описки, колегія суддів дійшла висновку, що в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025 не було допущено описки чи очевидної арифметичної помилки, які, на думку заявника, підлягають виправленню.
Так, заявник вважає, що описка була допущена судом в мотивувальній частині рішення на третьому аркуші ухвали Верховного Суду від 07.10.2025, а саме помилково зазначено - «заявник фактично просить суд внести зміни у резолютивну частину рішення щодо призначення та виплати пенсії (2011 рік), що не було вказано у позовних вимогах», однак Суд звертає увагу, що на вказаному аркуші рішення йдеться не про вимоги касаційної скарги, а про обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції.
Верховний Суд зазначає, що судом апеляційної інстанції у своєму рішенні викладено висновок про те, що «Крім того зазначено, що в даному випадку, задоволення вказаної заяви призвело б до зміни змісту рішення суду першої інстанції, оскільки заявник фактично просить суд внести зміни в резолютивну частину рішення щодо призначення та виплати пенсії (2011 рік), що не було вказано у позовних вимогах позивачки та прямо суперечить положенням статті 254 КАС України.».
Із вказаним вище погодився суд касаційної інстанції виклавши дані висновки суду апеляційної інстанції у мотивувальній частині ухвали Верховного Суду від 07.10.2025 «Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що в даному випадку, задоволення вказаної заяви призвело б до зміни змісту рішення суду першої інстанції, оскільки заявник фактично просить суд внести зміни в резолютивну частину рішення щодо призначення та виплати пенсії (2011 рік), що не було вказано у позовних вимогах позивачки та прямо суперечить положенням статті 254 КАС України.».
При цьому, відповідно до пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції перевірив правильність застосування норми права, яке є очевидним та не викликає сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, визнав касаційну скаргу необґрунтованою та відмовив у відкритті касаційного провадження.
Також, Суд вважає, що за своїм змістом заява ОСОБА_1 в частині виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025 є по суті обґрунтуванням вимог заяви про роз'яснення рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020, яким судами вже надано правову оцінку. Виправлення описки чи арифметичної помилки не може змінювати зміст судового рішення.
Оскільки зазначені ОСОБА_1 доводи не свідчать про наявність в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2025 описок, виправлення яких може бути здійснено в порядку, передбаченому статтею 253 КАС України, у задоволенні заяви про виправлення описки необхідно відмовити.
Що стосується вимоги ОСОБА_1 викладених в прохальній частині заяви від 14.10.2025 щодо роз'яснення, яким чином рішення суду першої інстанції від 09.04.2020 має бути виконане Пенсійним фондом України, щоб забезпечити його фактичне виконання, колегія суддів Верховного Суду зазначає наступне.
Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 254 КАС України за заявою учасника справи, державного виконавця суд роз'яснює ухвалене ним судове рішення, яке набрало законної сили, не змінюючи змісту судового рішення, шляхом постановлення ухвали.
Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.
Суд розглядає заяву про роз'яснення судового рішення у порядку, в якому було ухвалено відповідне судове рішення, протягом десяти днів з дня її надходження.
У розумінні наведеної норми необхідність роз'яснення судового рішення виникає тоді, коли воно є нечітким за змістом, неясним і незрозумілим як для осіб, стосовно яких воно ухвалене, так і для тих, які будуть його виконувати.
Роз'ясненню підлягає судове рішення, яким суд розв'язав спір по суті, тобто якщо воно впливає на права, обов'язки та інтереси учасників спірних правовідносин.
В свою чергу, вказана заявником вимога про надання роз'яснення, яким чином рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09.04.2020 має бути виконане Пенсійним фондом України, щоб забезпечити його фактичне виконання, не може розцінюватись як передбачена процесуальним законом підстава, за наявності якої можливе постановлення ухвали про роз'яснення рішення, а інших підстав заявник не наводить.
Окрім зазначеного, Верховний Суд рішень не приймав у зв'язку з чим відсутні підстави щодо його роз'яснення.
Керуючись статтями 248, 253, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про виправлення описки в ухвалі Верховного Суду від 07.10.2024 у справі №1.380/2019/005377 - відмовити.
Копію цієї ухвали надіслати в порядку, встановленому статтею 251 КАС України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач С.Г. Стеценко
Судді М.І. Гриців
Л.В. Тацій