ф
21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №320/26510/23
адміністративне провадження №К/990/36447/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Желєзного І.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 320/26510/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій,
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 13 липня 2018 року по 18 травня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 31 березня 2019 року по 18 травня 2023 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 18 листопада 2022 року по 18 травня 2023 року.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 18 листопада 2022 року по 18 травня 2023 року у розмірі 119 992,60 грн.
В задоволені решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року змінено в резолютивній частині, виклавши абзац 3 його резолютивної частини в наступній редакції:
"Зобов'язати військову частину НОМЕР_1нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час несвоєчасного розрахунку при звільненні з 18 листопада 2022 року по 18 травня 2023 року у розмірі 93 150,26 грн.".
В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.
Ухвалою Верховного Суду від 05 вересня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 320/26510/23 залишено без руху. Надано скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом зазначення інших (за наявності таких) обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України та надання до суду документа про сплату судового збору.
09 вересня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано документ про сплату судового збору.
Вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за вказаною касаційною скаргою, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначає таке.
Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
На підставі статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів".
За змістом частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
На підставі частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Розгляд справи в суді першої інстанції відбувався за правилами спрощеного позовного провадження.
Пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України визначено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду".
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду наголошує, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.
У свої заяві позивач не усуває недоліків щодо зазначення інших обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Нормами КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Статтею 5 цього Кодексу передбачено право кожної особи, яка вважає, що її право порушене, звернутися до суду за його захистом.
Згідно з частиною другою статті 121 КАС України у встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та /або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та / або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
З урахуванням вищевикладеного та з метою належного захисту прав скаржника суд дійшов висновку про можливість продовжити строк для усунення недоліків касаційної скарги, а саме скаржнику необхідно виправити недоліки касаційної скарги протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали шляхом зазначення інших (за наявності таких) обґрунтованих посилань на існування обставин передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
У випадку неусунення недоліків касаційної скарги, скарга буде повернута особі, яка її подала, відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 та частини другої статті 332 КАС України.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 121, 330, 332 КАС України, Верховний Суд
Продовжити ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 грудня 2024 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2025 року у справі № 320/26510/23 на десять днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання вимог цієї ухвали в установлений судом строк касаційну скаргу разом із доданими до неї матеріалами буде повернуто позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її постановлення.
Суддя-доповідач І. В. Желєзний
Судді М. В. Білак
Ж. М. Мельник-Томенко