21 жовтня 2025 року
Київ
справа № 440/8406/24
адміністративне провадження № К/990/40326/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі №440/8406/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лтава Капітал Груп» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
03.10.2025 до суду вдруге надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС, скаржник), направлена через підсистему «Електронний суд» 03.10.2025.
Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 07.08.2025 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало зокрема те, що наведене скаржником обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень було недостатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до пунктів 1 і 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Зокрема, суд акцентував увагу на тому, що скаржник не зазначив конкретний висновок суду апеляційної інстанції, який би суперечив наведеним у касаційній скарзі висновкам Верховного Суду, натомість доводи касаційної скарги були пов'язані із незгодою з наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду. Крім того, суд зазначив, що посилаючись у касаційній скарзі на порушення судами норм процесуального права в частині встановлення обставин у справі та дослідження зібраних доказів, скаржник конкретно не зазначав, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. Ухвалою від 28.08.2025 Верховний Суд відмовив ГУ ДПС у задоволенні клопотання про продовження строку на усунення недоліку в частині сплати судового збору, касаційну скаргу повернув, визнавши, що її уточнена редакція так і не усуває виявленого недоліку.
Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов'язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.
Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.
Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового про відмову в позові має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв'язку із усіма висновками, які стали підставою для задоволення позову. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.
У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.
Так скаржник зазначає, що не дослідивши докази у справі, суд апеляційної інстанції застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 22.05.2024 у справі № 340/553/22, від 25.09.2019 у справі № 520/11437/18, від 05.03.2020 у справі №826/93/15, від 16.06.2020 у справі № 400/987/19, від 04.11.2020 по справі №910/9739/19, від 14.06.2017 у справі № 21-2239а16, від 22.11.2016 у справі №826/11397/14, від 06.08.2024 у справі № 280/3094/21.
Верховний Суд в ухвалі від 07.08.2025 (провадження №К/990/31810/25) звертав увагу скаржника, що ці постанови Верховного Суду ухвалені у справах, предметом спору у яких було дослідження реальності господарських операцій. Скаржник наводить певні цитати з них, зроблені щодо оцінки наявного в конкретній справі доказу або сукупності обставин і наявних доказів у конкретній справі, або ж загальних підходів Верховного Суду, сформованих у справах, предметом спору у яких була реальність господарських операцій.
Касаційна скарга так і не містить посилання на конкретний висновок судів попередніх інстанцій щодо застосування норм матеріального права, який би суперечив процитованим скаржником витягам з постанов Верховного Суду. Здебільшого, обґрунтування доводів касаційної скарги зводиться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою встановленим обставинам у взаємозв'язку із наявними в матеріалах справи доказами, що не є тотожним застосуванню норм права без урахування висновків Верховного Суду.
Посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпунктів 140.5.4, 140.5.51 пункту 140.5 статті 140 Податкового кодексу України в результаті чого занижено рядок 3 Декларацій «Різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України».
Разом з тим, у касаційній скарзі не зазначено обов'язкових умов у їх взаємозв'язку, передбачених при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Аналогічно попередній редакції касаційної скарги, у вдруге поданій посилаючись у касаційній скарзі на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник так і не наводить доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, як і не зазначає, які саме докази залишилися у справі не дослідженими, і які саме обставини залишилися у справі не встановленими. За змістом частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обставиною ж в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту. Відповідно, доводи про надання неправильної оцінки наявним у матеріалах справах доказам не можуть розцінюватися як неповне з'ясування судом обставин у справі.
Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Полтавській області підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.12.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 25.06.2025 у справі № 440/8406/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лтава Капітал Груп» до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - повернути скаржнику.
Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
Суддя М.М. Гімон