21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №240/23227/24
адміністративне провадження № К/990/39478/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Соколова В.М., Жука А.В.,
перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
У квітні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати з 29 січня 2020 року по 06 грудня 2023 року та належних у вказаних період виплат без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленою Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01 січня 2020 року, без врахування розміру прожитковою мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01 січня 2021 року, без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01 січня 2022 року та без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 01 січня 2023 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року перерахунок належною грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожитковою мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року перерахунок належного грошовою забезпечення (основних та додаткових його складових), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2021 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2021 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01 січня 2021 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року перерахунок належного грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2022 рік та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01 січня 2022 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити з 01 січня 2023 року по 06 грудня 2023 року перерахунок належного грошового забезпечення (основних та додаткових його складових), а також грошової допомоги на оздоровлення за 2023 рік, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого Законом України "Про державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01 січня 2023 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-111 «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» - за період з 29 січня 2020 року по день фактичної виплати перерахованого грошового забезпечення.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною дії військової частини НОМЕР_1 щодо обрахування ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року, виходячи з посадового окладу та окладу за військове звання, які обчислювались шляхом множення відповідного тарифного коефіцієнту на розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 19 травня 2023 року грошового забезпечення (посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких він мав право у вказаний період) шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2102 гривень (за період з 29 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року), 2270 гривень (за період з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року), 2481 гривень (за період з 24 лютого 2022 року по 31 грудня 2022 року), 2684 гривень (за період з 01 січня 2023 року по 19 травня 2023 року) на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМ України від 30 серпня 2017 року № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб". В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
24 вересня 2025 року засобами поштового зв'язку позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на судові рішення у цій справі.
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії - судді Жука А.В., у період з 09 жовтня 2025 року по 18 жовтня 2025 року включно, подана касаційна скарга вирішується колегією суддів у перший робочий день по виходу судді із відпустки.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначена конституційна норма кореспондується з положеннями частини першої статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
Відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, справа розглянута Житомирським окружним адміністративним судом в порядку спрощеного позовного провадження.
Оскаржуючи судові рішення у справі, яка розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, скаржник у касаційній скарзі послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник в обґрунтування підпункту «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України зазначає, що застосуванню під час розгляду справи підлягає правова позиція Верховного Суду наведена у постановах від 13 січня 2020 року у справі №803/203/17, від 15 жовтня 2020 року у справі №240/11882/19, від 22 червня 2018 року у справі №810/1092/17, від 14 травня 2020 року у справі №816/379/16, від 30 вересня 2020 року у справі №280/676/19, від 13 вересня 2021 року у справі №639/3140/17, від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20, від 28 жовтня 2024 року у справі №420/2598/24, від 20 грудня 2024 року у справі №440/6875/24, у яких Суд вже сформулював правову позицію, яка є усталеною та відповідно до якої право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені.
Верховний Суд не приймає вказані доводи, оскільки подібне формулювання обставин, передбачених пунктом «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України спростовує наявність обставин для формування єдиної правозастосовчої практики через наявність "сформованої сталої судової практики".
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
В обґрунтування підпункту «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України скаржник зазначає, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки військовою частиною тривалий час (а саме з 29 січня 2020 року) порушувалось право на вчасне отримання грошового забезпечення у належному розмірі, тобто у розмірі передбаченому чинним законодавством, грошове забезпечення яке для позивача є єдиним джерелом для мого існування, що є достатньою підставою для нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку із порушенням строків виплати грошового забезпечення.
Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.
Разом з тим, скаржник повинен довести особливу важливість чи специфічність значення цієї справи для цього.
Суд відхиляє твердження скаржника, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки певні надії та очікування позивача, та зрештою настання несприятливих для останнього результатів у вигляді неотримання бажаного, не свідчить про безумовну винятковість цієї справи, оскільки доводи заявника касаційної скарги не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків для позивача.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих за наслідками розгляду справи за правилами спрощеного провадження.
З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко В.М. Соколов А.В. Жук