20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 340/7988/24
адміністративне провадження № К/990/39431/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування висновку про оцінювання службової діяльності, наказів про затвердження висновку і звільнення з державної служби, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області, в якому просив визнати протиправними і скасувати:
- висновок (результат оцінювання) голови Державної служби України від 06 листопада 2024 року щодо оцінювання результатів службової діяльності у тому ж році на посаді начальника Управління;
- наказу Державної служби України від 03 грудня 2024 року №1069-к в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у тому ж році на посаді начальника Управління;
- наказу Державної служби України від 09 грудня 2024 року №1080-к про звільнення з посади начальника Управління з 11 числа того ж місяця і року;
- поновити на роботі;
- стягнути з ГУ Держпродспоживслужби в Кіровоградській області середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року, ухваленим в порядку загального позовного провадження, позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано висновок (результат оцінювання) голови Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 06 листопада 2024 року щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 03 грудня 2024 року №1069-к в частині затвердження висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності у 2024 році начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області ОСОБА_1 . Визнано протиправним і скасовано наказ Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів від 09 грудня 2024 року №1080-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 11 грудня 2024 року. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області з 12 грудня 2024 року. Стягнуто з Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 187060,61 грн. Стягнуто з Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на користь позивача судові витрати у сумі 23000 грн. Рішення суду в частині поновлення на роботі і стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року апеляційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року залишено без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року змінено. В абзаці сьомому резолютивної частини рішення слова та цифри « 23000 грн.» замінено на слова та цифри « 6000 (шість тисяч) гривень». В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
25 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.
Предметом спору у цій справі є правомірність звільнення позивача з державної служби у зв'язку з отриманням негативної оцінки за результатами оцінювання службової діяльності.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами, які необхідно вказати у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України.
Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Оскаржуючи судові рішення, скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що наразі відсутні висновки Верховного Суду щодо:
-застосування пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 2 частини третьої статті 50 Закону України «Про державну службу» у їх взаємозв'язку;
- застосування пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 11-1 Порядку проведення оцінювання результатів службової діяльності державних службовців, затвердженого постановою КМУ від 23 серпня 2017 року № 640 (далі - Порядок №640) у їх взаємозв'язку;
- застосування пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції» у їх взаємозв'язку;
Перевіривши викладені доводи та проаналізувавши норми, щодо яких, як зазначає скаржник, відсутній висновок Верховного Суду, суд касаційної інстанції наголошує, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржувану постанову, зазначив, що суд не оцінює виконання завдання, що відноситься до дискреції голови Служби, а констатував, що відповідач жодним чином не обґрунтував оцінок на підставі аналізу фактичних обставин службової діяльності позивача (мав навести приклади з діяльності, які є доказами невиконання завдання на належному рівні, і характеризують особу та відношення до роботи, інше).
Так, у постановах Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 480/4987/19 та від 07 серпня 2023 року у справі № 540/3929/20 судом касаційної інстанції здійснено правовий аналіз пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та Порядку №640 та була сформульована правова позиція, яка полягає у тому, що допущення учасниками процедури оцінювання порушень, які можуть полягати у застосуванні формального підходу до визначення завдань, порушенні встановлених термінів проведення оцінювання, неналежному заповненні форм, виставлені балів та оцінок, що не відповідають встановленим критеріям, та затвердженні висновку який містить таку оцінку, є підставою для скасування висновку щодо результатів службової діяльності державного службовця у встановленому порядку.
Отже, з цього випливає два моменти: по-перше, як вище наведено, в судій практиці наявні висновки Верховного Суду щодо застосування пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та Порядку №640. По-друге, висновок суду апеляційної інстанції та його мотиви відповідають судовій практиці Верховного Суду.
Відтак, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності висновків Верховного Суду, зокрема, стосовно застосування пункту 3 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».
Разом з цим скаржник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування конкретно пункту 11-1 Порядку № 640, а також пункту 2 частини третьої статті 50 Закону України «Про державну службу», статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції».
Так, за приписами частини четвертої статті 328 КАС України оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 цієї норми КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду та який вплив такий висновок буде мати для вирішення спору по суті.
Так, Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування пункту 2 частини третьої статті 50 Закону України «Про державну службу» та пункту 11-1 Порядку № 640, оскільки вказані норми є загальними, вони самі по собі не впливають на вирішення цього спору, а заявник не розкрив потреби висновку Верховного Суду як самостійних норм, за обставин, установлених судами у цій справі, які мають індивідуальні ознаки, характерні виключно для цих правовідносин.
Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 53-4 Закону України «Про запобігання корупції», оскільки скаржник не конкретизував частину (частини) цієї статті, щодо якої (яких) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Інші аргументи касаційної скарги зводяться до часткового опису обставин справи, цитування норм законодавства, з посиланням на обставини справи, що свідчать про переоцінку доказів у справі, що виключає можливість перегляду судового рішення з цих підстав судом касаційної інстанції, повноваження якого визначені статтею 341 КАС України.
Суд указує, що за приписами частини другої статті 341 КАС України оцінка доказів, установлення обставин, що не були встановлені або відхилені судом та вирішення питання щодо переваги одних доказів над іншими, не є повноваженнями суду касаційної інстанції, а відповідач обґрунтовує свої доводи саме посиланням на обставини справи, що мають оціночний характер у сукупності з іншими обставинами, що не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі.
Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відтак, скаржником не викладені передбачені статтею 328 КАС України підстави, за яких оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій можуть бути переглянуті судом касаційної інстанції на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, тому касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України.
Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 12 травня 2025 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 19 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів; Головного управління Держпродспоживслужби в Кіровоградській області про визнання протиправними і скасування висновку про оцінювання службової діяльності, наказів про затвердження висновку і звільнення з державної служби, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали направити заявнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
3. Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
СуддяС.А. Уханенко