20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа №420/34174/24
адміністративне провадження № К/990/38866/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Уханенка С.А.,
суддів: Жука А.В., Соколова В.М.,
перевірив касаційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії,-
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 29 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування складових грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 29 січня 2020 року по 05 листопада 2021 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та невжиття заходів щодо перерахунку грошового забезпечення, шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, та відмові у здійсненні перерахунку. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 з 29 січня 2020 року по 05 листопада 2021 року перерахунок грошового забезпечення, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, премії, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законами України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», «Про Державний бюджет України на 2021 рік», на відповідний тарифний коефіцієнт, а також провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з судом рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху з підстав несплати судового збору.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року апеляційну скаргу повернуто заявникові.
22 вересня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» відповідач надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у цій справі.
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена судової колегії - судді Жука А.В., у період з 09 жовтня 2025 року по 18 жовтня 2025 включно, подана касаційна скарга вирішується колегією суддів у перший робочий день по виходу судді із відпустки.
Предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Згідно з частиною третьої статті 328 КАС України у касаційному порядку може бути оскаржена, зокрема, ухвала суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Абзацом другим частини четвертої статті 328 КАС України зазначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.
Так, в оскаржуваній ухвалі суду апеляційної інстанції від 03 квітня 2025 року вказано, що апелянт у встановлений строк не усунув недолік апеляційної скарги, яку було залишено без руху, у зв'язку з чим застосувавши частину другу статті 298 КАС України у взаємозвязку з пунктом 1 частини четвертої статті 169 КАС України, суд повернув апеляційну скаргу.
В касаційній скарзі скаржник вказує, що ним подавалось клопотання про відстрочення сплати судового збору, яке судом апеляційної інстанції вирішено не було, проте не зазначено, коли скаржником подавалося це клопотання. Також скаржник зазначає, що подаючи клопотання про відстрочення сплати судового збору або зменшення розміру останнього, особа вправі очікувати на його задоволення судом, що, очевидно, надавало б їй підстави не сплачувати судовий збір, а отже одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір.
З огляду на викладене, суд касаційної інстанції звертає увагу скаржника, що чинне законодавство передбачає обов'язок вчинення процесуальних дій у відповідь на ухвалу про без руху.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є рівність усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом.
Колегія суддів наголошує, що статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Отже, наведеними положеннями КАС України чітко обумовлений характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом.
Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо нерозгляду судом апеляційної інстанції поданого клопотання про відстрочення сплати судового збору, позаяк як видно з ухвали суду апеляційної інстанції від 03 квітня 2025 року, апелянтом ані у визначений судом строк, ані станом на день постановлення цієї ухвали недоліки усунені не були, до суду апеляційної інстанції не надходило документів та заяв від апелянта на виконання ухвали суду.
В касаційній скарзі зазначено наступне: «постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги військовій частині НОМЕР_1 , суд апеляційної інстанції виходив з того, що вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху Відповідачем не виконані, документа про сплату судового збору суду не надано, а подане військовою частиною НОМЕР_1 на виконання вимог ухвали клопотання про відстрочення сплати судового збору, задоволенню не підлягає.».
Перевіривши викладені доводи, Верховний Суд звертає увагу скаржника, що наведене вище твердження відсутнє як в ухвалі про залишення апеляційної скарги без руху від 10 березня 2025 року, так і в оскаржуваній ухвалі про повернення апеляційної скарги від 03 квітня 2025 року.
Враховуючи викладене, Верховний Суд зазначає, що скаржник у строк, наданий судом, не вчинив жодної процесуальної дії на виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції від 10 березня 2025 року про залишення апеляційної скарги без руху, що своєю чергою свідчить про невиконання скаржником своїх процесуальних обов'язків.
Отже, за таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для повернення апеляційної скарги заявникові у зв'язку з несплатою останнім судового збору на виконання вимоги ухвали про залишення апеляційної скарги без руху від 10 березня 2025 року.
Згідно з пунктом 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо, зокрема, суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
У частині другій цієї статті встановлено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи), суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Дія зазначеної норми поширюється, зокрема, на оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Таким чином, оскаржуване судове рішення є вмотивованим і таким, що ґрунтується на законі, зокрема положеннях пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України. Правильне застосування судом апеляційної інстанцій норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
З урахуванням наведеного, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для визнання касаційної скарги необґрунтованою та відмови у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у цій справі.
Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою військової частини НОМЕР_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити певні дії.
2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддіС.А. Уханенко А.В. Жук В.М. Соколов